Справа №760/11271/24
3/760/4258/24
16 травня 2024 року М.Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1 №15 від 12.05.2024 встановлено, що 10.05.2024 приблизно о 09 годині 40 хвилин, перебуваючи в черговій зміні №1 начальник зміни ОСОБА_2 виявив, що чатовий 5 посту був на посту з мобільним телефоном , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-15 КУпАП, а саме відволіксі від виконання покладених на нього обов'язків.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, враховуючи характер і обставини вчиненого правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до фабули, викладеної у протоколі визначено, що 10.05.2024 приблизно о 09 годині 40 хвилин, перебуваючи в черговій зміні №1 начальник зміни ОСОБА_2 виявив, що чатовий 5 посту був на посту з мобільним телефоном , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-15 КУпАП, а саме відволікся від виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому фабула не містить анкетних даних особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що позбавляє суд можливості впевнитись, що визначену у фабулі діяння вчинені саме ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно протоколу діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 т.172-15 КУпАП, однак ст.172-15 КУпАП містить тільки дві частини.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, оцінивши належним чином всі наявні у справі докази, суддя прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 не доведена у встановленому законом порядку, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження в даній справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва.
Суддя О.А. Воронкін