Справа № 545/1273/24
Провадження № 1-в/545/190/24
15.05.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області подання начальника державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» про умовно-дострокове звільнення відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, освіта базова середня, громадянина України,
засудженого: 25.08.2022 року Заводським райсудом м. Миколаєва за ст. 187 ч.4, 28 ч.3. 115 ч.2, п. 9, 69, 72 ч.5 КК України до 9 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання час перебування під вартою з 05.03.2018 року по день набрання вироком законної сили (27.09.2022 р.),-
встановив:
Начальник державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з поданням про звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Засуджений та представник адміністрації подання підтримали, просили його задовольнити про що надали відповідні заяви.
Прокурор проти задоволення подання заперечував.
Дослідивши матеріали подання та особової справи, врахувавши думку учасників процесу, суд проходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 107 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до п. 1 та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 25.08.2022 року Заводським райсудом м. Миколаєва за ст. 187 ч.4, 28 ч.3. 115 ч.2, п. 9, 69, 72 ч.5 КК України до 9 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання час перебування під вартою з 05.03.2018 року по день набрання вироком законної сили (27.09.2022 р.).
Початок строку покарання: 05.03.2018 року, кінець строку покарання: 05.03.2027 року.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 27.09.2022 року.
З 16.03.2018 року перебував під вартою в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», де характеризувався наступним чином. За порушення вимог режиму утримання притягувався 1 раз до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашено в встановленому законом порядку. За зразкову поведінку мав 1 заохочення.
З 11.11.2022 року відбуває покарання в державній установі «Божковська виправна колонія (№16)». В установі працевлаштований робітником промислової зони установи в швейній дільниці. До праці відноситься відповідально, норми виробітку виконує. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. За час відбування покарання в установі характеризується позитивно, дотримується вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці має 5 заохочень. Стягнення не накладалися. Вину у скоєному злочині визнав повністю, також даний факт підтверджується матеріалами особової справи. Всю вину бере на себе та усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи. Шкодує, що скоїв даний злочин та в подальшому не хоче більше опинятися в місцях позбавлення волі. Антисоціальну поведінку не сприймає за норму. Дотримується вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. У колективі засуджених будує рівні, доброзичливі взаємовідносини із засудженими позитивної спрямованості. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. До виконання передбаченим законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно. На заходи виховного впливу реагує та робить для себе правильні висновки. За час перебування під вартою в місцях попереднього ув'язнення допускав порушення установленого порядку, але після проведеної соціально-виховної роботи, змінив свою поведінку на кращу. На профілактичних обліках в установі не перебуває. Має бажання змінити своє життя на краще, бере активну участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, що проводяться в установі. Приймає активну участь у реалізації програм диференційного виховного впливу на засуджених: «Правова освіта» заплановані заходи відвідує. Залучений до проходження модулів «Як ефективно спілкуватись», «Цілепокладання та позитивна життєва перспектива» Бере участь у роботі фізкультурно- спортивної секції самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну ініціативу в її роботі. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує вірно та робить для себе належні висновки. Має позитивні плани на майбутнє, хоче звільнитись умовно-достроково, влаштуватись на роботу, вести правослухняний спосіб життя. Утримує в чистоті та порядку спальне місце і при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд, дотримується вимог санітарії та гігієни. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням.
Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Начальником відділення СПС та психологом установи даний засуджений характеризується з позитивної сторони, як особа яка відбула більше 2/3 строку покарання, і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
З врахуванням того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання, суд вважає, що засуджений не довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Необхідною умовою застосування положень статті 107 КК України до засудженого ОСОБА_4 є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, однак засуджений за весь час відбування покарання має нестабільну поведінку, засуджений за тяжкий злочин.
Таким чином, перевіривши доводи викладені в поданні, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що за весь час відбування покарання засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.107 КК України.
З наведеного убачається, що на даний час засуджений не досяг необхідного ступеня виправлення та не довів своє виправлення, а тому не має впевненості в свідомому відновленні в соціальному статусі, як повноправного члена суспільства та готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже подання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 107 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні подання начальника державної установи «Божковської виправної колонії (№16)» про умовно-дострокове звільнення відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1