Справа № 529/425/24
Провадження № 1-кп/529/120/24
16 травня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170440000252 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Михайлівка Диканського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та угоду про визнання винуватості, укладену 13.05.2024 між прокурором та ОСОБА_4 ,
У вересні 2023 року (більш точних дати та часу під час досудового розслідування встановити не вдалося) обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на сміттєзвалищі поблизу с. Слиньків Яр Полтавського району Полтавської області, знайшов корпус гранати та запал, які вирішив привласнити собі. Таким чином, своїми умисними діями, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 придбав вибуховий пристрій, а саме гранату.
Після цього ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що знайдена граната являється вибуховим пристроєм, вільний обіг яких заборонено, приніс її до будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 та у веранді будинку почав незаконно зберігати даний вибуховий пристрій.
У подальшому, 05 березня 2024 року під час проведення на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 огляду господарства по АДРЕСА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено корпус ручної осколкової гранати Ф-1, споряджений в середині та уніфікований запал ручної гранати модернізований типу УЗРГМ та які у разі поєднання в єдину конструкцію відносяться до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів).
Таким чином, ОСОБА_4 придбав та зберігав за місцем свого проживання вибуховий пристрій, а саме ручну осколкову гранату Ф-1, без передбаченого законом дозволу.
Отже, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв (боєприпасів) без передбаченого законом дозволу.
В ході досудового розслідування між прокурором Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості від 13 травня 2024 року, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 263 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, активно сприяв у розкритті злочину, щиро розкаюється у вчиненому. В угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений погодили покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, визначеним судом.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Обвинувачений просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, обіцяв в подальшому не вчиняти злочинів. Обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання та вид покарання, який буде до нього застосовано.
Прокурор ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 вважали за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену прокурором із ОСОБА_4 , як таку, що відповідає вимогам закону.
Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, вислухавши з приводу її затвердження думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо можливості затвердження укладеної угоди, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 263 КК України є правильною. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтвердив, що має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов'язань.
В підготовчому судовому засіданні також встановлено, що сторони угоди розуміють наслідки затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, а також обмеження їх прав щодо оскарження вироку про затвердження угоди про визнання винуватості.
Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , та призначення обвинуваченому визначеної в угоді міри покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, є визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
Виходячи з того, що по справі були понесені витрати на проведення вибухово-технічної експертизи у розмірі 2 271 грн 84 коп, то відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Речові докази у вигляді запалу ручної гранати типу УЗРГМ, поміщеного до пакету Експертної служби МВС України № 5637638, та корпусу ручної осколкової гранати Ф-1, поміщеного до пакету Експертної служби МВС України № 5637639, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, відповідно до ст. 100 КПК України підлягають знищенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 263 КК України, ст. 100, ч. 2 ст. 124, п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 374, 376, ч. 4 ст. 394, ст. ст. 395, 474-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 травня 2024 року, укладену між прокурором Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024170440000252, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05 березня 2024 року за ч. 1 ст. 263 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти цей орган про зміну місця свого проживання чи роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення вибухово-технічної експертизи у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн 84 коп.
Речові докази у вигляді запалу ручної гранати типу УЗРГМ, поміщеного до пакету Експертної служби МВС України № 5637638, та корпусу ручної осколкової гранати Ф-1, поміщеного до пакету Експертної служби МВС України № 5637639, які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, - знищити.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Диканський районний суд Полтавської області з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1