16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 755/16107/21
провадження № 51-2014ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо нього,
установив:
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Втім, у порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України засуджений у своїй касаційні скарзі, хоч і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, незаконність і необґрунтованість судових рішень, проте не наводить доводи на обґрунтування цього у даному кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України.
Зокрема ОСОБА_4 необхідно врахувати, що обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України,та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Однак касатор не зазначає у чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення вимог ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Разом із тим автору скарги слід врахувати і те, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім того, в порушення вимог ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано її копії та додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (не вистачає 3 копій касаційної скарги та оскаржуваних рішень).
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Слід зазначити, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги або шляхом подання додаткових документів, якщо скаржник у порушення вимог КПК України, не надав усіх документів, які мають подаватися разом із касаційною скаргою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити засудженому ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3