14 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11661/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва
суддя Кирилюк Т. Ю.
від 31.10.2023
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
суддя Кирилюк Т. Ю.
від 21.11.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
колегія суддів: Сітайло Л. Г., Шапран В. В., Буравльов С. І.,
від 20.03.2024
у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
про визнання недійсним рішення зборів,
ОСОБА_1 (далі - Позивач-1, Скаржник-1) та ОСОБА_2 (далі - Позивач-2, Скаржник-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення зборів членів ряду № 4 Відповідача, яке оформлене протоколом № 4 від 18.02.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/11661/23 заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто солідарно з Позивачів на користь Відповідача 39 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу Позивачів на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Апеляційну скаргу Позивачів на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 задоволено частково. Скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/11661/23 та ухвалено нове рішення. Заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Позивача-1 на користь Відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Позивача-2 на користь Відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
22 квіття 2024 року Позивачі з використанням засобів поштового зв'язку надіслали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували частину шосту статті 6 ГПК України без урахування висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 910/10537/23, від 23.11.2023 у справі № 911/922/22, від 24.11.2023 у справі № 910/18022/21, від 29.02.2024 у справі № 922/1812/23.
Водночас Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Отже, законодавець диспозицією цієї статті розмежовує такі види судових рішень як "ухвали" та "постанови".
Тобто у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржнику необхідно зазначити саме постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а не будь-яке рішення Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права (пункт, частина, стаття), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.
Суд звертає увагу, що лише цитування у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований у постанові Верховного Суду, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 232, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська