Справа №295/2788/23
Категорія 227
1-кп/295/215/24
15.05.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №12022060400002967 від 24.12.2022, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Левків Житомирської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
прдставника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
цивільного відповідача ОСОБА_8
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
23 грудня 2022 року приблизно о 20 год. 10 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf» р/н НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_8 , рухався по вул. Чуднівській в м. Житомирі в напрямку Соборної площі.
Продовжуючи рух та керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» р/и НОМЕР_3 , водій ОСОБА_9 , рухаючись в населеному пункті, в межах міста Житомира, будучи достовірно обізнаним про дорожню обстановку та проінформованим дорожніми знаками про організацію дорожнього руху на даній ділянці дороги, проявив злочинну самовпевненість при керуванні транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки), перевищив максимальну швидкість руху, зазначену в пункті 12.4. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі за текстом ПДР, Правила) («у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістюне більше 50 км/год.»), чим грубо порушив вимоги пункту 12.9.б) ПДР («водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4.-12.7. цих Правил»), таким чином в порушення вимог пункту 2.3.д) ПДР водій ОСОБА_3 створив загрозу безпеці дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом за вказаних умов.
Також, незважаючи на створену загрозу безпеці дорожнього руху, водій ОСОБА_3 , ігноруючи загально прийняті правила поведінки на дорозі та нехтуючи обов'язками виконування вимог ПДР, зокрема тими, що носять характер заборони, перебуваючи в умовах створеної ним небезпечної обстановки, яка вимагала особливої уваги від нього як особи, яка керує транспортним засобом, діючи злочинно самовпевнено, продовжував порушувати вимоги пункту 12.9.б) ПДР України, рухаючись транспортним засобом з перевищенням дозволеної швидкості.
При цьому, в порушення вимог пункту 2.3.б) ПДР України, водій ОСОБА_3 проявив неуважність, не простежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не врахував дорожні умови та обрану ним швидкість транспортного засобу, що призвело до наступного.
Так, керуючи у вказаний день та час зазначеним транспортним засобом з перевищенням допустимої швидкості руху в населеному пункті та наближаючись ним до місця на проїжджій частині поряд з буд. АДРЕСА_2 і, в межах якої знаходився пішохід ОСОБА_10 , якого він об'єктивно спроможний був виявити, водій ОСОБА_3 в порушення вимог пункту 1.7. ПДР не був особливо уважним до такої категорії учасника дорожнього руху як пішохід.
Водночас, перебуваючи на відстані, достатній для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до його зупинки при умові дотримання вимог п.п. 12.4., 12.9.б) Правил та руху зі швидкістю не більше 50 км/год, водій ОСОБА_3 , в порушення вимог пункту 12.1. ПДР, неправильно оцінив дорожню обстановку, і відповідно, маючи змогу, не відреагував на її зміну, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб мати змогу безпечно ним керувати задля належної оцінки дорожньої ситуації, створеної ним внаслідок злочинної самовпевненості.
Натомість, продовжуючи рух автомобілем з перевищенням максимально допустимої швидкості, без вжиття жодних заходів для усунення створеної ним небезпечної обстановки, не будучи достовірно обізнаним про наміри пішохода, водій ОСОБА_3 здійснив наїзд передньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода - ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину зліва направо по напрямку руху транспортного засобу.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження- у вигляді: садна голови, тулуба, кінцівок, синці нижніх кінцівок, правої кисті, крововиливи в м'якітканини тулуба, багатоуламковий переломкісток основи та склепіння черепа, перелом хребта в шийному відділі з уламковим переломом 1 шийного хребця з пошкодженням спинного мозку, перелом хребта в грудному відділі між 2 та 3, між 9 та 10 грудними хребцями, переломи 1, 2, 3, 4, ребер по правій середньопідпахвинній лінії, 2, 3, 5, 6 ребер справа по лопатковій лінії, з ушкодженням плеври, правої легені та правобічним гемотораксом (кров в правій плевральній порожнині), розрив правої долі печінки з гемотораксом (кров в черевній порожнині) перелом кісток тазу, уламкові переломи кісток лівої гомілки, травматична ампутація правої гомілки та стопи, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
2. Норма закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування судом окремих доказів
3.1 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, розкаявся та вибачився. Пояснив, що приблизно о 20-00 год. 23.12.2022 року він рухався зі сторони с. Дениші в межах населеного пункту в Житомирі в бік площі майдан Соборний, віз друзів на автобус. По вулиці Чуднівській, в районі заправки «WOG» вибіг чоловік на дорогу, його засліпив зустрічний транспорт, він його побачив майже біля крила автомобіля. Пішохідний перехід не був позначений, стояла фура із причіпом, із-за якої і вибіг пішохід, було темно і мокра погода. Побачивши пішохода, загальмував, але було пізно. Зупинився трохи далі і побачив, що трапилось, визвали швидку. Також вказав, що автомобіль належить батьку, в користуванні у нього з осені 2022 року. Вказав, що до події на спідометр не дивився, однак по відчуттям погоджується із встановленою експертизою швидкістю руху його транспортного засобу, вважає причиною ДТП було перевищення швидкості руху. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав частково.
3.2 Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною загиблого, в момент дорожньо-транспортної пригоди присутня не була, дізналась про все наступного дня від поліції, коли шукала чоловіка по лікарнях, в поліції. Після того як подали позов до суду, вибачення у неї не просили, обвинувачений приходив до неї на роботу, не зрозуміло що пропонував, однак вона йому сказала, що буде суд і там будуть розглядати. Після смерті ОСОБА_10 психологічний стан їх доньки змінився, це все припало на її перехідний вік, вона завжди питає, чи повернеться вона ( ОСОБА_5 ) додому, бо каже, що батько не повернувся. Зазначила, що чоловік був опорою і підтримкою. Вказала, що отримувала від обвинуваченого відшкодування в сумі 65 тис. грн. Від страхової компанії не отримувала виплати, позов підтримала з урахуванням тих сум, що вже відшкодували. Щодо міри покарання поклалась на розсуд суду.
3.3. Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, їх позиція є добровільною та істинною, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Тому, враховуючи, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги думку учасників процесу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження ухвалив визнати недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, також визнає дані фактичні обставини справи.
4. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» роз'яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Суд також враховує обставини вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема, як форму вини - необережність, так і характер діяння обвинуваченого: перевищення допустимої в населеному пункті швидкості руху, неправильної оцінки дорожньої обстановки, і відповідно маючи змогу, не відреагував на її зміну, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб мати змогу безпечно їм керувати задля належної оцінки дорожньої ситуації, створеної ним внаслідок злочинної самовпевненості , що знаходяться у прямому причинному зв'язку з наїздом на пішохода ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину зліва направо по напрямку руху транспортного засобу.
Суд також враховує, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення загинула людина, що життя людини є найбільшою соціальною цінністю, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, розкаяння, позицію потерпілої, яка поклалась на розсуд суду.
Враховуючи зазначене у сукупності суд дійшов висновку, що для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде необхідним і достатнім призначити покарання не в максимальних межах.
При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та зазначені вище обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому звільняє від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, враховуючи особу винного, обставини справи, наслідки у виді смерті людини, суд приходить до висновку про неможливість не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами та неможливість призначити покарання в мінімальних межах.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
6.1 Цивільний позов
Потерпілою ОСОБА_5 в своїх та в інтересах ОСОБА_11 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Товариства з додатково відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Зокрема, ОСОБА_5 просила стягнути на її користь:
?в рахунок відшкодування матеріальної шкоди
з ОСОБА_3 в сумі 27 198,46 грн.,
з ОСОБА_8 в сумі 10000,00 грн.,
з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в сумі 27198,46 грн.,
?в рахунок відшкодування моральної шкоди
з ОСОБА_3 в сумі 100 0000 грн.,
з ОСОБА_8 в сумі 100 000,00 грн.,
з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в сумі 74 400,00 грн.,
?в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу
з ОСОБА_3 в сумі 6710 грн.
Просила стягнути на її користь в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_11 :
?в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника:
з ОСОБА_3 - 365 800,00 грн.;
з ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» - 223,200 грн.,
?в рахунок відшкодування моральної шкоди
з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 74 400,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, у зв'язку з вчиненим кримінальним правопорушенням їй та її неповнолітній дочці ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинена матеріальна та моральна шкода.
Так, витрати на поховання становлять 9 196,91 грн. Також заплановані витрати на спорудження пам'ятника становлять 55 200,00 грн. А разом 64394,91 грн.
Також зазначила, що її неповнолітня донька, ОСОБА_11 має право на відшкодування шкоди, оскільки перебувала на утриманні чоловіка, вважає, що до досягнення повноліття від дня дорожньо-транспортної пригоди вона має право на відшкодування шкоди, у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 365 800, 00 грн. (59 місяців х 6200, 00 грн.), виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі встановленому ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік.
Зазначила, що відповідно до ст.23 ЦК України, вона як потерпіла у кримінальному провадженні та рідна мати ОСОБА_11 (доньки загиблого) має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вони зазнали значних моральних страждань, спричинених смертю рідної людини. Це відобразилося на фізичному та психічному стані її здоров'я. Вона тривалий час нервувала, відчувала панічні атаки, постійний страх за подальше своє життя та доньки. Назавжди втратила рідну людину та моральну підтримку чоловіка. Відновити попередній стан її життя неможливо. Згадка про смерть чоловіка викликає у неї сильні душевні страждання. Тривалий час малапогане емоційне самопочуття, постійно перебувала пригніченому стані, відчувала тугу, тривогу, загальну слабкість, значне погіршення сну, посилення дратівливості і нестриманості, що в значній мірі призвело до порушення стосунків з донькою, рідними, знайомими. Все це разом призвело до зниження її працездатності та обмеження кола її спілкування, що поглиблює негативні переживання. Таким чином, вона змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, доньки та своєї трудової діяльності. Отже, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй спричинено моральну шкоду, пов'язану зі смертю чоловіка, яка у вартісному вигляді на її думку становить 100 000, 00 грн.
Донька дуже любила батька і у зв'язку з його смертю відчуває глибокі моральні страждання у вигляді пригніченого стану, відчуття горя та непоправної втрати, втрати спокою, зміні її повсякденного життя, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Вона назавжди позбавлена батьківської любові та підтримки. Точно обчислити моральну шкоду неможливо, однак якщо рахувати у вартісному вигляді то розмір моральної шкоди доньки, пов'язаної зі смертю батька, на її думку становить 100 000,00 грн.
Враховуючи те, що відповідальність водія транспортного засобу, яким спричинено смерть ОСОБА_10 , застрахована в ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» загальний розмір страхового відшкодування вказаним страховиком становить 27198,46 грн матеріальної шкоди, 223 200 грн у зв'язку із втратою годувальника та 148 800 грн моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_3 позов до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав частково, а саме: в частині відшкодування матеріальної шкоди, визнає 6710 грн. витрат на правничу допомогу, в частині моральної визнає в розмірі 95000,00 грн., однак з урахуванням зменшення суми на вже виплачене відшкодування в розмірі 65 000,00 грн., тобто визнає в розмірі - 25000,00 грн., в частині тільки згідно законодавства про страхове відшкодування в межах лімітів, а розрахунки вважає неправильними, тому визнати поза межами лімітів вважає неможливо.
Цивільний відповідач - ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог до нього, оскільки не є особою, яка керувала транспортним засобом, а є фактичним власником, автомобіль передав обвинуваченому з правом користування, страховий договір укладений між обвинуваченим і Страховою компанією.
Цивільний відповідач - ТДВ СК «Альфа-Гарант» (далі також -Страхова компанія) у своєму відзиві просили відмовити у задоволенні відносно них позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з передчасністю позову, оскільки особу не визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, судом не встановлено ступеню вини кожного із учасників в дорожньо-транспортній пригоді. Також вказало, що ліміт відповідальності товариства за полісом №211155310 (страхова сума) на одного потерпілого становить 320 000, грн., проте позивач просить стягнути - 399198,46 грн. Також, Страхова компанія, посилаючись на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» вважає, що страхове відшкодування за завдану моральну шкоду всім потерпілим, має бути в мінімальних розмірах зазначених у вищевказаному Законі та становити в загальному розмірі 80 400,00 грн. на всіх потерпілих і виплачуватись в рівних частинах, а шкоди пов'язаної із смертю потерпілого утриманцям - в мінімальному розмірі зазначеному в Законі - 36 мінімальних заробітних плат (241 200,00 грн. ) та здійснюватись щомісячними платежами в сумі не менше 3350 грн. (6700/2). Крім того, Страхова компанія вказала, що позивачем не подано до суду доказів на підтвердження сплати ним коштів на поховання померлого, а саме: квитанцій актів виконаних робіт тощо. Також не підтверджені витрати на спорудження надгробного пам'ятника, та не надано доказів його спорудження.
Вирішуючи даний цивільний позов, суд встановив наступне.
Відповідно до полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211155310 укладеного 20.09.2022 між ОСОБА_3 та ТДВ «СК» «Альфа-Гарант» цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталась за участі транспортного засобу «Vokswagen Golf 4 1.9», реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на момент ДТП була застрахована. Страхова сума відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю/здоров'ю становить 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну -160 000 грн., розмір франшизи - 2600, 00 грн. (а.с.110).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. (справа № 755/18006/15-ц) зазначила, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 42, 48, 175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову, пред'явленого до неналежного відповідача.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного суду України від 21.12.2016 у справі № 280/119/16-ц.
Крім того Велика палата Верховного суду в постанові у справі № 523/9076/16-ц від 17.04.2018 висловилась про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 застрахована, відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здійснює Страхова компанія, за виключенням розміру франшизи за полісом (2600,00 грн.) та в межах суми 320 000,00 грн. на кожного з потерпілих. Якщо такі суми будуть перевищені, то ОСОБА_3 несе відповідальність в розмірі різниці збільшення між межею відповідальності, встановленою полісом, та сумою заявленою та підтвердженою до відшкодування шкоди.
Також, суд не вправі самостійно збільшувати чи зменшувати обсяг заявлених позовних до того чи іншого відповідача, це диспозитивне право позивача.
Фактичний власник транспортного засобу - відповідач ОСОБА_8 не є особою, яка несе відповідальність за дії особи, яка на відповідній правовій підставі здійснювала керування та користування транспортним засобом та вчинила дорожньо-транспортну пригоду, а тому позов в частині пред'явлених до нього позовних вимог не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати на поховання в сумі 9 196, 91 грн підтверджуються документально договорами-замовленнями та квитанціями про їх оплату (а.с. 42-47), а тому підлягають стягненню з відповідача - ТДВ «СК «Альфа-Гарант». Позовні вимоги про стягнення запланованих витрат на спорудження пам'ятника в сумі 55 200,00 грн не підлягають відшкодуванню, оскільки вони фактично не понесені.
Щодо стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень п. 27.2 ст. 27 Закону, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Статтею 1200 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Враховуючи положення п. 27.2 ст. 27 Закону та те, що Законом «Про держаний бюджет України на 2022 рік» було встановлено мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі з 01.10.2022 -6700 грн., мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну смертю потерпілого внаслідок ДТП слід визначити з розрахунку 36 х 6700грн, що дорівнює 241 200, 00 грн. Вказана сума підлягає стягненню з ТДВ «СК Альфа-Гарант» на користь позивача в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , оскільки вона перебувала на утриманні загиблого на день його смерті.
Твердження представника цивільного відповідача про те, що вказаний розмір страхового відшкодування утриманцям одного потерпілого повинен бути відшкодованим всім утриманцям потерпілого рівними частинами, не відповідає вимогам п. 27.2 ст. 27 Закону та ст.1200 ЦК України.
ТДВ «СК Альфа-Гарант» у своєму відзиві зазначено про право Страхової компанії виплачувати таке відшкодування щомісячними платежами, а не однією сумою.
Оскільки страхова компанія не скористалась своїм правом добровільно відшкодовувати завдану шкоду, передбачену полісом щомісячними платежами, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Страхової компанії на користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника в межах мінімально визначеного Законом розміру із розрахунку 6700 грн. (розмір мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», станом на день дорожньо-транспортної пригоди) * 36, що становить 241 200,00 грн. Разом з тим позивач пред'являє вимоги до Страхової компанії в сумі 223 200 грн. А тому суд, з врахуванням принципу диспозитивності, задовольняє позов в цій частині до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» в межах пред'явлених позовних вимог в сумі 223 200 грн.
При цьому, оскільки розмір шкоди, завданою у зв'язку із втратою годувальника, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , охоплюється полісом ТДВ «СК «Альфа-Гарант» позовні вимоги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_11 про стягнення таких витрат з ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Суд погоджується з доводами позивачів щодо розміру моральної шкоди, заявленої до ТДВ «СК Альфа-Гарант» . Заявлена сума цієї шкоди повинна бути стягнута виходячи з наступного.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Смертю ОСОБА_10 дійсно завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях у зв'язку із втратою батька та чоловіка позивачів, які вимушені докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_11 завдано моральну шкоду, суд визнає обґрунтованими вимоги про її стягнення з Страхової компанії, в межах позовних вимог, з урахуванням принципу диспозитивності, в розмірі по 74400,00 грн. кожному.
У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди слід відмовити, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована, відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП здійснює Страхова компанія, за виключенням франшизи за полісом (2600 грн) та в межах суми 320 000 грн. на кожного з потерпілих.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Витрати на оплату правничої допомоги в сумі 6710 грн підтверджені належними доказами та підлягають відшкодуванню в залежності від задоволених позовних вимог. Позов заявлено на суму 1002 196, 92 грн. Позов задоволено на суму 9196, 91 + 223 200 + 74 400 + 74 400 = 381 196,91грн. Це становить 38.04 % А отже понесені витрати на правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню на 38, 04 %, тобто в сумі 2 552,48грн з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант», щодо якого задоволено позовні вимоги, на користь ОСОБА_5 .
6.4. Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Автомобіль марки «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 - повернути власнику.
6.6. Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в загальній сумі 4907 грн 56 коп. слід стягнути з обвинуваченого.
6.7. Підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу - відсутні.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 615 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Позов ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_11 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_11 223 200 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника, 74 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_5 9 196, 91 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 74 400,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 552,48грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у сумі 4907 грн 56 коп
Автомобіль «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1