Справа № 169/222/24
Провадження № 3/169/364/24
16 травня 2024 року сел. Турійськ
Суддя Турійського районного суду Волинської області Хвіц Г.Й.,
розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Турійського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_1 22 лютого 2024 року приблизно о 10 годині 00 хвилин перебував на службі в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, чим порушив вимоги статей 11, 13, 49, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій вказав, що вину у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення визнає повністю, просив справу розглядати за його відсутності.
Враховуючи, що відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, ОСОБА_1 обізнаний про наявність щодо нього судового провадження, зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, однак до суду не з'явився та подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, то за таких обставин суддя вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності останнього.
Всебічно, повно й об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу допустимості, належності і достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 256, 280, 283 КУпАП при провадженні в справах про адміністративні правопорушення необхідно встановити всі ознаки об'єктивної сторони правопорушення, з'ясувати в чому полягає суть цього порушення та вказати це в протоколі про адміністративне правопорушення і постанові судді.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
Частиною третьою статті 172-20 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в умовах особливого періоду.
Особливий період в Україні діє з 24 лютого 2022 року - з дня оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Частинами першою, другою, четвертою статті 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те, начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Пунктами 8, 11 Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 (далі - Порядок), передбачено, що військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
Згідно з протоколом ЛВЛ № 32 про військове адміністративне правопорушення від 22 лютого 2024 року, ОСОБА_1 22 лютого 2024 року приблизно о 10 годині 00 хвилин перебував на службі в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду.
Крім того, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу доданий консультаційний висновок спеціаліста № 127 від 22 лютого 2024 року, який складений лікарем з медицини невідкладних станів приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 і зі змісту якого видно, що ОСОБА_1 о 13 годині 47 хвилин 22 лютого 2024 року відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-які належні та допустимі докази (акт огляду на стан сп'яніння) на підтвердження того, що ОСОБА_1 22 лютого 2024 року приблизно о 10 годині 00 хвилин перебував у стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби, в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, та суд не має права самостійно редагувати викладену в протоколі фабулу адміністративного правопорушення, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
Що стосується визнавальних пояснень ОСОБА_1 в заяві від 22 лютого 2024 року, то суддя до уваги їх не бере, оскільки визнавальні пояснення (показання) в повному об'ємі пред'явленого обвинувачення не можуть бути покладені в основу постанови про визнання винною особи та притягнення її до відповідальності без підтвердження іншими доказами в сукупності і така постанова не може ґрунтуватися виключно на визнавальних поясненнях та припущеннях, що цілком узгоджується із правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішеннях у справах «Бандалетов проти України» від 31 жовтня 2013 року, «Сальдуз проти Туреччини» від 27 листопада 2008 року.
Водночас, слід зазначити, що давати пояснення (показання) з пред'явленого обвинувачення або відмовитися давати пояснення (показання), змінювати їх, визнавати чи не визнавати вину і відповідати на запитання є правом особи, яка притягується до відповідальності.
Право не викривати себе, зокрема, припускає, що обвинувач у справі намагається довести своє обвинувачення проти обвинуваченого, не вживаючи доказів, що отримані від обвинуваченого. Якщо виникають сумніви щодо надійності певного джерела доказів, то необхідність у підтвердженні його доказами з інших джерел відповідно зростає (справа «Саундерс проти Сполученого Королівства», «Яллог проти Німеччини», «Шабельник проти України»).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя