Справа № 162/252/24
Провадження № 2-а/162/17/2024
16 травня 2024 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Савича А.С.,
з участю секретаря судового засідання Пилипчук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, старшого сержанта поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, ОСОБА_2 , про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
До Любешівського районного суду Волинської області через свого представника ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, старшого сержанта поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, ОСОБА_2 про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою серії ЕНА №1697672 від 19.03.2024, яка винесена старшим сержантом поліції, поліцейським відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Кіпенем О.В., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Як зазначено в оскаржуваній постанові, 19.03.2024 о 19 год 33 хв на дорозі Р-14 137 км водій керував автомобілем Фольксваген пасат без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким т/з, чим порушив п. 2.1 а) ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Зазначена постанова, на думку позивача, винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з п. 1 ст. 247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Як вбачається з п.7 оскаржуваної постанови «до постанови додаються: відео кам.58». Однак, з жодним відеодоказом ОСОБА_1 не ознайомлювали. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, ніби-то, було вчинено. Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішив: «1. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.» При цьому у мотивувальній частині Рішення Конституційний Суд спеціально зауважив, що згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу. Вважає, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності, - прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов'язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано. Жодних пояснень у ОСОБА_1 не відбирали. У оскаржуваній постанові ніяким чином пояснення позивача або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України. Тому сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. За таких умов постанову слід визнати такою, що її винесено без достатніх доказів. З огляду на вищенаведене, вважає, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн - закрити.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області Глинянчука В.Д. від 02.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник відповідача Токарчук Ю.Л. 09.04.2024 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Визнати як доказ відеозапис з нагрудної боді камери № 58 поліцейського (а.с.14-24).
Представник позивача ОСОБА_3 10.04.2024 подала до суду відповідь на відзив, в якій просила винести рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , постанову серії ЕНА № 1697672 від 19.03.2024, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження у справі - закрити (а.с.26-32).
Розпорядженням керівника апарату Любешівського районного суду Волинської області № 06/24 від 03.05.2024, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Глинянчука В.Д. був призначений повторний автоматизований розподіл вищевказаної справи, в ході якого справу передано на розгляд судді Савичу А.С.
Ухвалою судді від 03.05.2024 прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін по справі.
Судове засідання для розгляду справи призначено на 16 год 00 хв 16.05.2024 (а.с.44).
Позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Токарчук Ю.Л., у призначене судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.44-45). Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сацик Т.Т. подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Додатково зазначила, що позовні вимоги підтримують у повному об'ємі та просять оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити (а.с.46).
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного, а також змісту заяви представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17 та від 14.03.2018 у справі №760/2846/17).
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 1697672 від 19.03.2024, яка винесена старшим сержантом поліції, поліцейським відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Кіпенем О.В., визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач визнаний винним у тому, що він 19.03.2024 о 19 год 33 хв. на дорозі Р-14 137 км керував автомобілем Фольксваген пасат без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким т/з, чим порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (а.с.5, 19).
Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі -ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 2.1 а) ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, в матеріалах справи наявний диск наданий представником відповідача ОСОБА_4 , на якому міститься відеофайл про обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 . Зокрема, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що поліцейський ОСОБА_2 спілкується з ОСОБА_1 . Останній повідомив, що він рухався своїм автомобілем, не маючи посвідчення водія, та злетів з дороги в кювет. Тобто, ОСОБА_1 не оспорював допущеного ним праворушення (правопорушень). Мав ознаки алкогольного сп'яніння, тому поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер. У подальшому встановлено стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 … Працівник поліції, роз'яснивши ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомив, що відносно нього будуть складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, а також буде проведено розгляд справи за ч.2 ст. 126 КАС України… (а.с.20).
В п.7 оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наявна інформація про фіксацію правопорушення. Даний відеозапис долучено відповідачем до відзиву. Тому вказаний відеозапис суд вважає належним і допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП. Копія оскаржуваної постанови вручена 19.03.2024 ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис (а.с.19).
Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем порядку (місця) розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015 (надалі - Рішення) визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.
Суд звертає увагу, що рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Внесені зміни стосувались зокрема положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.
В свою чергу, питання стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху "за місцем вчинення" чи "на місці вчинення", було доповнено та деталізовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом внесення змін в липні 2015 року, у відповідності до яких перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, викладений в ч. 1 ст. 258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції у відповідності до ч. 1 ст. 222 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Таким чином, доводи сторони позивача стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого доходить висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА №1697672 від 19.03.2024 винесена поліцейським правомірно і не підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний серед іншого має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
У зв'язку з відмовою у позові, суд, виходячи із положень ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись статтями 6 - 9, 19, 25, 77, 121, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі статей 245, 251, 280 КУпАП, суд,
Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, старшого сержанта поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Кіпеня Олександра Васильовича, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Залишити без змін постанову серії ЕНА № 1697672 від 19.03.2024 старшого сержанта поліції ВПД №1 (сел.Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області Кіпеня Олександра Васильовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2024.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ 40108604.
Головуючий суддя: А.С. Савич