29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"07" травня 2024 р. Справа № 924/299/24
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Хмельницької районної ради, с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 47 542,94грн, з яких: 43 544,85грн - основного боргу, 3 717,56грн - пені, 259,78грн - 3% річних, 20,75грн - інфляційних втрат
Представники сторін:
від позивача: Єгоров В.С. - згідно довіреності №211 від 29.11.2023 (поза межами суду (в режимі відеоконференції));
від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
14.03.2024 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ до Хмельницької районної ради, с. Малиничі Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 47 542,94грн, з яких: 43 544,85грн - основного боргу, 3 717,56грн - пені, 259,78грн - 3% річних, 20,75грн - інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням умов договору постачання природного газу №21-3089/23-БО-Т від 26.05.2023.
Ухвалою суду області 25.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/299/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 16.04.2024 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ позовні вимоги підтримує. Посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №21-3089/23-БО-Т від 26.05.2023.
Відповідач - Хмельницька районна рада, с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвали суду від 23.03.2024 та від 16.04.2024 направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ (надалі - постачальник) та Хмельницькою районною радою, с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області (надалі - споживач) було укладено договір №21-3080/23-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір).
За умовами договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1).
Згідно з пунктами 3.5.1.-3.5.4 договору споживач зобов'язався надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем.
На підставі даних отриманих від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Пунктом 7.2 договору визначено, що за у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На виконання умов зазначеного договору позивач, у період травень 2023 - серпень 2023 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 43 544,85грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом оператора ГТС від 22.01.2024 №ТОВВИХ-24-1011 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст.173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ та Хмельницькою районною радою, с.Малиничі Хмельницького району Хмельницької області було укладено договір № 21-3080/23-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
На виконання умов зазначеного договору позивач, у період травень 2023 - серпень 2023 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 43 544,85грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, листом оператора ГТС від 22.01.2024 №ТОВВИХ-24-1011 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 43 544,85грн основного боргу є обґрунтованою.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 717,56грн - пені, 259,78грн - 3% річних, 20,75грн - інфляційних втрат, згідно поданих розрахунків.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи „Законодавство") за визначені у розрахунку позивачем періоди станом на 17.10.2023, дійшов висновку, що заявлена сума до стягнення в розмірі 3 717,56грн пені є обґрунтованою.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені, штрафу) за порушення виконання зобов'язання.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 259,78грн заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом враховано таке.
Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у розмірі визначеному позивачем - 20,75грн за вказаний ним у наявному в матеріалах справи розрахунку період.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору також підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Хмельницької районної ради (с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область, 31331; код ЄДРПОУ 04060536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 43 544,85грн (сорок три тисячі п'ятсот сорок чотири гривні 85 коп.) основного боргу, 3 717,56грн (три тисячі сімсот сімнадцять гривень 56 коп.) пені, 259,78грн (двісті п'ятдесят дев'ять гривень 78 коп.) 3% річних, 20,75грн (двадцять гривень 75коп.) інфляційних втрат, 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.05.2024.
Суддя С.І. Крамар
Віддруков. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1 , м. Київ, 04116) надісл. в ел. каб. в системі "ЕС"
3 - відповідачу - Хмельницька районна рада (с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька обл., 31331) надісл. реком з повідом.