Справа № 161/7255/24
Провадження № 2-о/161/276/24
09 травня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шарунович К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
15.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 . Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що її колишній чоловік систематично вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно неї в присутності їх малолітніх дітей, а саме - нецензурно ображає, принижує, штовхає, погрожує. Вказує, що її життя і здоров'я перебуває під постійною загрозою.
Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року вказану заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Сторони у судове засідання не з'явилися, причин не явки не повідомили, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-2 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 20.08.2015, який був розірваний на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.06.2018 року.
У шлюбі у сторін є спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявниця стверджує, що ОСОБА_2 постійно вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство відносно неї в присутності їх малолітніх дітей, а саме - нецензурно ображає, принижує, штовхає, погрожує. Вказує, що її життя і здоров'я перебуває під постійною загрозою. Вона відчуває емоційну невпевненість.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства:
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Так, особисті пояснення заявниці щодо вчинення відносно неї домашнього насильства не підтверджуються належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.,
Сам ОСОБА_2 заперечує факт вчинення домашнього насильства по відношенню до заявниці.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що між сторонами виникають конфлікти та непорозуміння щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
У матеріалах справи відсутні вирок про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 чи постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 у будь-якій його формі.
Саме звернення заявника до правоохоронних органів із заявою не свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій останнім.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми, що регулюється, зокрема, нормами СК України та ЦК України. Зазначений спір не може бути вирішений шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису
Зважаючи на зазначене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, у зв'язку з недоведеністю заявником обставин, викладених у змісті поданої ним заяви та не доведеності того, що ОСОБА_2 підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 350-1-350-8, 258, 263, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк