65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4514/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглянувши заяву позивача по справі - державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24 від 29.04.2024/ у справі № 916/4514/23
за позовом: державного підприємства “Адміністрація річкових портів” /ЄДРПОУ 33404067, адреса - 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, e-mail: office_kyiv@arport.com.ua/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Скадовськ-Марина” /ЄДРПОУ 33953506, адреса - 75700, Херсонська обл., Скадовський р., м. Скадовськ, вул. Набережна, 1, e-mail: akulovich13@gmail.com, kaftasevaanna@gmail.com/
про стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру у розмірі 1210 359,39 грн та зобов'язання повернути майно
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином, надано заяву про проведення судового засідання за відсутності представника /вх. № 19395/24 від 14.05.2024/;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.
Господарським судом Одеської області розглядалася справа № 916/4514/23 за позовом державного підприємства “Адміністрація річкових портів” до товариства з обмеженою відповідальністю “Скадовськ-Марина” про:
- стягнення заборгованості за договором бербоутного чартеру теплоходу “ОМ-104” від 11.07.2018 № 01/07-431 у розмірі 1 210 359,39 грн, з яких: 934 004,28 грн - основний борг; 191 654,72 грн - пеня; 23 058,52 грн - відсотки річних; 61 641,87 грн - інфляційні втрати;
- зобов'язання повернути теплохід “ОМ-104” за актом повернення судна із бербоут-чартеру.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 позовні вимоги державного підприємства “Адміністрація річкових портів” задоволено у повному обсязі.
29.04.2024 на адресу суду надійшла заява державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24/ у справі № 916/4514/23, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2024 прийнято до розгляду заяву позивача державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24 від 29.04.2024/ у справі № 916/4514/23; розгляд заяви призначено на 14.05.2024 о 10:00 год.
14.05.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника /вх. № 19395/24/, заяву про розподіл судових витрат підтримує у повному обсязі.
До судового засідання сторони не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи в частині заяви позивача державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24 від 29.04.2024/ у справі № 916/4514/23, господарський суд зазначає наступне.
За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з цим, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що у позовній заяві, у датованій 16.10.2023, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що з метою захисту порушених прав, 06.01.2019 між адвокатом Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), на умовах, передбачених даним договором /п. 1.1 договору/.
07.09.2022 між адвокатом Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» укладено додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, яким сторони виклали розділ « 6. Гонорар, порядок розрахунків» у новій редакції. Так, відповідно до п. 6.3 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар за участь адвоката в режимі відеоконференції у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції, що розташовані поза межами м. Києва - 5 000,00 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції - 2 000,00 грн. Підставою для сплати гонорару є акт прийому-передачі наданих послуг, або у випадку здійснення передоплати, рахунок-фактура.
06.11.2023 між адвокатом Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» укладено додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019, в якій сторони доповнили договір п. 1.27: «адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу, представництво у справі № 916/4514/23 Господарського суду Одеської області, в суді першої та апеляційної інстанції, а саме: складає, підписує та подає всі необхідні процесуальні документи (в тому числі заяви по суті справи), забезпечує представництво інтересів клієнта в судовому засіданні».
Судом досліджено підписані між адвокатом Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» акти прийому-передачі наданих послуг (окремого обсягу), а саме:
- № 1215/05 від 12.12.2023, відповідно до якого адвокат надав послугу - участь у судовому засіданні (перше) по справі № 916/4514/23 - 29.11.2023 - вартість послуги - 5 000,00 грн;
- № 1403/04 від 14.03.2024, відповідно до якого адвокат надав послугу - участь у судовому засіданні (наступне) - 06.03.2024 - вартість послуги - 2 000,00 грн.
12.12.2023 адвокатом виставлено рахунок - фактуру № 00093 на оплату 5 000,00 грн; 14.03.2024 адвокатом виставлено рахунок - фактуру № 00132 на оплату 2 000,00 грн.
Судом встановлено, що 18.12.2023 позивач перерахував на користь адвоката грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.
Судом встановлено, що представництво ДП «Адміністрація річкових портів» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Сербуловим О.В. на підставі ордеру АІ № 1344057 від 06.11.2023.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, проаналізувавши акти приймання-передачі послуг від 12.12.2023 та від 14.03.2024, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, є обґрунтованими.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що заява позивача державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24 від 29.04.2024/ у справі № 916/4514/23 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
Керуючись ст.ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про розподіл судових витрат /вх. № 2-721/24 від 29.04.2024/ у справі № 916/4514/23- задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скадовськ-Марина” /ЄДРПОУ 33953506, адреса - 75700, Херсонська обл., Скадовський р., м. Скадовськ, вул. Набережна, 1, e-mail: akulovich13@gmail.com, kaftasevaanna@gmail.com/ на користь державного підприємства “Адміністрація річкових портів” /ЄДРПОУ 33404067, адреса - 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, e-mail: office_kyiv@arport.com.ua/ витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн /сім тисяч гривень 00 копійок/.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення складено та підписано 16.05.2024.
Суддя Н.Д. Петренко