Провадження №3/748/1044/24
Єдиний унікальний № 748/1278/24
16 травня 2024 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої -судді Майбороди С.М.,
з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,
особи, що притягається до адміністративної відповідальност ОСОБА_1 ,
його захисника - адвоката Котенка А.П.,
потерпілої ОСОБА_2 ,
її захисника - адвоката Деденко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1
Паспорт НОМЕР_1
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до складеного протоколу ОСОБА_1 20 лютого 2024 року о 14.45 год, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме позбавлення житла, одягу та майна, чим завдав шкоди її психічному здоров'юта вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 не проживає у будинку більше двох років. Будинок належить їй та він подарував цей будинок. ОСОБА_2 проживає у м.Чернігові. У ОСОБА_2 є ключі від будинку, вона поміняла замки від вхідних дверей та заходить до будинку через інший вхід. У них з ОСОБА_2 протягом тривалого часу склались неприязні відносини, вона постійно викликає поліцію. Він не може піти з цього будинку по АДРЕСА_1 , оскільки у нього немає іншого житла. 20.02.2024 його не було вдома та про візит ОСОБА_2 його не сповіщала. В подальшому він дізнався, що приходила ОСОБА_2 .
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що дійсно не проживає у будинку по АДРЕСА_1 , який їй належить. На даний час проживає у власній квартирі в м.Чернігові. Протягом тривалого часу її проживання з ОСОБА_1 , останній завдавав їй тілесні ушкодження, тому вона пішла від нього та все йому залишила, а також свої речі. 13.10.2023 вона приходила до будинку та виявила відсутність у ньому своїх речей та речей доньки. 20.02.2024 вона намагалась зателефонувати ОСОБА_1 , але той не відповідав. 20.02.2024 вона прийшла до будинку АДРЕСА_1 з комісією з метою зафіксувати пошкодження, які завдані внаслідок бойових дій, але не змогла потрапити до будинку, оскільки ОСОБА_1 змінив замки.
Відповідно до вимог ст.245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
З пояснень учасників справи та досліджених матеріалів слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишнім подружжям, які не проживають разом близько двох років, також між ними існує конфлікт пов'язаний із майновими відносинами щодо користуванням майном, взаємний, що не можна трактувати як вчинення насильства в сім'ї, тобто між сторонами існує спір цивільно-майнового характеру, що регулюється Цивільним кодексом України та Сімейним кодексом України.
З урахуванням наданих пояснень та досліджених матеріалів справи ОСОБА_1 20.02.2024 близько 14 год 45 хв. не перебував за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 прийшла з комісією з метою проведення обстеження пошкоджень будинку та, оскільки будинок був зачинений, то не змогли потрапити до нього.
Як слідує з пояснень самої ОСОБА_2 в будинку в АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, проживає її колишній чоловік ОСОБА_1 , при цьому сама ОСОБА_2 проживає у квартирі в м.Чернігові, що також належить їй на праві власності.
Отже, в ході судового розгляду не встановлено, що 20.02.2024 о 14 год 45 хв. мало місце домашнє насильство економічного характеру, що проявлялося у позбавленні житла, одягу та майна.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжується складними колізіями, має місце ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, MesseguandJabardov. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У даному випадку матеріали справи засвідчують про наявність конфліктних взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте не підтверджують конкретних фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 20 лютого 2024 року близько 14:45 год. щодо колишньої дружини ОСОБА_2 у будь-якій формі, у тому числі домашнього насильства економічного характеру.
З урахуванням встановленх обставин та досліджених в судовому засіданні доказів суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.283, п. 3 ст. 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.М. Майборода