61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
про залишення заяви без руху
13.05.2024р. Справа №905/700/24
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , м.Макіївка (РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Суддя Левшина Г.В.
03.05.2024р. через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , м.Макіївка надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з таких підстав:
Згідно із статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частинами 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно із ч.1 ст.8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходження боржника юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи підприємця.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Статтею 162, 164 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, а також встановлено перелік документів, які необхідно додати до позовної заяви.
В свою чергу вимоги щодо форми, змісту та перелік документів, які необхідно додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність встановлені статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, враховуючи контексті норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства неподання заявником документів передбачених вказаними статтями, свідчить про недоліки такої заяви, що відповідно до статті 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення поданої заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, шляхом подання необхідних доказів.
Частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також статтею 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторону, яка на них посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши матеріали заяви, суд встановив, що додані до заяви документи не відповідають чітко визначеному положеннями ч.3-5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства .
Водночас, при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові №917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із Господарського процесуального кодексу України, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Також, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
Поряд із цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 надано конкретизований список кредиторів, який складено заявником на підставі даних кредитної історії УБКІ станом на 09.11.2023р.
Поряд із цим, із заявою про відкриття у справі про неплатоспроможність заявниця звернулась до суду 03.05.2024 року, тобто через пів року після складання відповідного документу.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відображена у цьому конкретизованому списку кредиторів інформація щодо наявного стану заборгованості частково не співпадає з тими відомостями, які надано заявнику безпосередньо самими фінансовими установами.
Так, згідно відповіді АТ «Сенс Банк» від 27.12.2023р. №51615-17.5-б/б зазначено, що станом на 22.12.2023р. у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором:
- №630688678 обліковується на рахунку НОМЕР_2 та складає 119336,22 грн.;
- №630952942 обліковується на рахунку НОМЕР_3 та складає 373947,57 грн;
- №501282606 складає 366456,84 грн.
Поряд із цим, у вищенаведеному конкретизованому списку заявник вказує про наявність заборгованості перед кредитором АТ «Сенс Банк» тільки за двома договорами і на інші суми ніж зазначив сам банк.
Не співпадає інформація щодо наявної суми заборгованості у списку кредиторів і у листі АТ «Ідея Банк» від 15.01.2024р. №Вих.Зв-К-2024/117.
На підтвердження зазначеної у списку кредиторів заборгованості перед АТ «ОТП Банк» у сумі 358139,92 грн. заявником взагалі не надано жодних належних доказів на підтвердження існування останньої. Доказів звернення до банку з метою отримання відповідної інформації матеріали заяви також не містять.
Також, суд звертає увагу заявника, що відсутність у справі банківських виписок за кредитними договорами не дає можливості суду встановити строк припинення виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань перед фінансовими установами у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Надані заявницею скріншоти про стан заборгованості по карткам, суд не може прийняти в якості належних доказів на підтвердження заборгованості, оскільки останні лише частково можливо ідентифікувати по розміру наявної заборгованості. При цьому, деякі скріншоти із розміром заборгованості містять посилання на договори 2018, 2017 років, про які відсутня інформація у Витягу з кредитної історії УБКІ та не повідомлено самою заявницею.
Щодо твердження про те, що розмір заборгованості підтверджує витяг Українського бюро кредитних історій, суд зазначає, що вказаний витяг не може бути допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 ГПК України, так як обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, суд враховує й загальновживаний підхід до відповідності інформації, наявної у конкретному документі, відомостям, на підставі яких він складений, а саме шляхом його підписання відповідальною посадовою особою, а отже, роздруківка кредитного звіту, яка надана Заявником в підтвердження наявності договірних зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом наявності кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника, підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутств до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Як зазначено ОСОБА_1 вона має відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк».
Проте, як встановлено судом з поданих самою заявницею доказів, остання має відкриті рахунки в АТ «ПУМБ» та АТ «СЕНС БАНК», про які нею не зазначалось.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного з'ясування обставин щодо неплатоспроможності ОСОБА_1 , останній необхідно подати до суду відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність.
За змістом п.п.5, 8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.2 ст.80, ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч.1 ст.76, ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши поданий заявником опис наявного рухомого та нерухомого майна, судом встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту вибуття із власності причіпу марки РТ, модель 1/05, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Відсутні і відомості стосовно отриманого доходу від продажу зазначеного рухомого майна.
Щодо поданого заявницею плану реструктуризації заборгованості, то суд зазначає про необхідність надання доказів стосовно розрахунку суми у розмірі 10000,00 грн., які, як наголошує боржник, необхідні останньому для задоволення побутових потреб.
Враховуючи вищенаведене, суд наголошує на необхідності подання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження інформації, викладених ним у заяві та додатках до неї. При цьому відповідні докази мають місити актуальні відомості з урахуванням дати звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п.11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано декларації про майновий стан боржника за 2021, 2022,2023 роки та станом на 01.04.2024р.
В графі 7 Дані про членів сім'ї боржника Розділу І Декларацій за 2021, 2022,2023 роки та станом на 01.04.2024р. заявником зазначені члени сім'ї: 1) бабуся - ОСОБА_2 , 2) мати - ОСОБА_3 .
Надані заявником декларацій не містять відповідні відомості про доходи всіх членів сім'ї боржника, зазначено «член сім'ї інформації не надав».
Сама заявниця вказує на те, що отримати такі відомості можливо в електронному кабінеті платника податків з використанням електронного цифрового підпису, однак не вказано в чому полягає неможливість її членів сім'ї отримати такі відомості.
Судом також звернуто увагу, що у справі №910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками. Також, судом зазначається, що законодавцем не передбачено випадки неподання декларації про майновий стан членів сім'ї, а встановлений обов'язок боржника подати декларацію про майновий стан боржника і членів його сім'ї за три роки (за кожен рік окремо).
За таких обставин, заявнику слід усунути недоліки заяви та подати суду належним чином оформлені декларації про майновий стан боржника у відповідності до вимог ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, як вбачається з доданих ОСОБА_1 до матеріалів заяви додатків, заявником на підтвердження заявлених обставин надано документи, які складені польською мовою.
При цьому переклад на українську мову має лише довідка з Бюро праце влаштувань міста Варшава від 14.03.2024р. Всі інші документи подано заявницею без відповідного перекладу.
Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Приписами ч.1, ч.2 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Так, ч.3, ч.4 ст.10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019р., встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно ч.2, ч.3 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Відтак, ч.8 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачено, що українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.
Частиною 1, частиною 6 ст.13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно ст.79 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
Отже, заявниця має надати суду всі подані на польській мові документи з офіційним перекладом на українську мову, який посвідчений нотаріусом.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Нормами ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Таким чином, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи без руху.
Керуючись статтями 2, 9, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Заяву ОСОБА_1 , м.Макіївка про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи залишити без руху.
ОСОБА_1 , м.Макіївка у строк, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, усунути недоліки заяви, а саме надати:
- належні докази на підтвердження підстав виникнення зобов'язань перед всіма кредиторами, яких зазначено у списку кредиторів;
- докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);
- інформацію щодо всіх наявних рахунків та виписки з останніх станом на дату звернення до суду;
- конкретизований список кредиторів, складений у відповідності до належних та актуальних на час звернення до суду доказів;
- належним чином оформлені декларації про майновий стан боржника за три роки, що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- докази продажу рухомого майна;
- докази на підтвердження інформації, яку зазначено заявником в плані реструктуризації;
- нотаріально посвідчений переклад на українську мову всіх поданих на польській мові документів.
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ним вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалу складено та підписано 13.05.2024р.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Левшина