вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про повернення заяви про скасування судового наказу
"13" травня 2024 р. Cправа №902/429/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 (вх. канц. суду №01-34/4766/24 від 07.05.2024) у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни, м.Вінниця
про видачу судового наказу
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" б/н від 27.03.2023 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни заборгованості в розмірі 180194,62 грн, що нарахована в зв'язку з неналежним виконанням боржником умов договору про надання кредиту №065402-КС-013 від 09.10.2021, що складається з 60634,18 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 111058,31 грн - суми прострочених платежів по процентах та 8502,13 грн - комісії.
За результатами розгляду вказаної заяви, 03.04.2023 був виданий наказ, копія якого разом із заявою стягувача та доданими до неї документами цього ж дня були надіслані на адресу місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни, що міститься в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ).
09.05.2023 конверт із зазначеними документами повернувся на адресу суду з відмітною Укрпошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.60).
11.05.2023 матеріали заяви про видачу судового наказу повторно відправлені на адресу місцезнаходження боржника, однак повернулись до суду 19.06.2023 з аналогічних причин ("за закінченням терміну зберігання") (а.с.62).
Слід зазначити, що надіслання судом боржникові копії судового наказу відбувалось з дотриманням вимог діючого законодавства.
Так, частиною 3 ст.156 ГПК України визначено, що копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19: "...факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ разом з копією заяви стягувача за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежить від волевиявлення самого адресата, тобто має суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення."
Відповідно до ч.1 ст.157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Статтею 159 ГПК України визначено, що у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. Суд протягом п'яти днів з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, стягувачу на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим чи цінним листом, у разі відсутності офіційної електронної адреси.
Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування судового наказу від 03.04.2023 у справі №902/429/23, відповідно до ч.1 ст.159 ГПК України, судовий наказ набрав законної сили та був надісланий на адресу стягувача 18.07.2023 (а.с.32).
07.05.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 (вх. канц. суду №01-34/4766/24 від 07.05.2024).
Заявник вважає, що виданий судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки боржником було належним чином виконано свої зобов'язання за договором про надання кредиту №065402-КС-013 від 09.10.2021, а стягувачем неправомірно нараховано проценти за іншою ставкою ніж обумовлено укладеним між сторонами правочином.
Водночас суд констатує, що заява Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 подана після закінчення процесуального строку, встановленого ч.1 ст.157 ГПК України.
Частиною 5 ст.157 ГПК України визначено, що до заяви про скасування судового наказу додається, зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
В порядку зазначеної норми боржник в заяві про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 також просить суд поновити відповідний пропущений процесуальний строк.
В обґрунтування причин поважності його пропуску боржник зазначає, що про існування судового наказу йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи №902/429/23 та отримання останнього 08.04.2024.
Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на правову позицію, висвітлену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/9655/21: процесуальний закон не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересів. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження. У розумінні ст.86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Надаючи оцінку доводам боржника суд зауважує, що відповідно до п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Оскільки зі змісту п.8 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 слідує, що реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі проводяться за зверненням відповідної фізичної особи-підприємця, суд доходить висновку, що саме на боржника покладено обов'язок підтримувати актуальність таких даних, зокрема адреси місцезнаходження, на яку судом з дотримання вимог процесуального законодавства двічі надсилався судовий наказ разом з доданими до нього документами.
Суд також зазначає, що боржник, який знав про обставини укладення договору про надання кредиту №065402-КС-013 від 09.10.2021, був зобов'язаний цікавитись про стан своїх майнових справ та не мав перешкод для того, щоб дізнатися про виданий судовий наказ Господарського суду Вінницької області від 03.04.2023, який було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.04.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109959402).
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що заявником не наведено та не доведено існування обставин, що не залежали від нього та перешкоджали зверненню з заявою про скасування судового наказу. Натомість суд вважає, що неотримання Фізичною особою-підприємцем Желінською Л.М. пошти під час доставки за адресою її місцезнаходження, зазначеною нею в Єдиному державному реєстрі, залежить виключно від волевиявлення самого боржника.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для задоволення клопотання боржника про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення із заявою про скасування наказу у справі №902/429/23.
Відповідно до ч.2 ст.158 ГПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи те, що заява Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.157 ГПК України, а обставини пропуску такого процесуального строку не є поважними, суд дійшов висновку про повернення без розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024.
Водночас необхідно роз'яснити, що інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у правових відносинах, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого господарсько-процесуальні правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулась до суду, відповідні відносини набувають ознак стабільності.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.119, 157, 158, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Желінській Людмилі Миколаївні у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення із заявою про скасування наказу у справі №902/429/23.
2. Заяву Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 у справі №902/429/23 повернути заявнику без розгляду.
3. Копію заяви Фізичної особи-підприємця Желінської Людмили Миколаївни про скасування судового наказу б/н від 07.05.2024 долучити до матеріалів справи №902/429/23.
4. Ухвала суду від 13.05.2024 у справі №902/429/23 підписана суддею та набрала законної сили 13.05.2024 і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та у спосіб, визначений ст. 256-258 ГПК України.
5. Примірники ухвали суду від 13.05.2024 у справі №902/429/23 надіслати сторонам.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. ухвали:
1 - до справи;
2 - Фізичній особі-підприємцю Желінській Людмилі Миколаївні ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
3, 4 - представнику Фізичної особи-підприємця Желінської Л.М. адвокату Стягайлу О.П. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
5, 6 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (office@bizpozyka.com)