Справа № 567/650/24
14 травня 2024 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Пономаренко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №512226 від 25.03.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №512226 від 25.03.2024, винесеної інспектором ВБДР УПП в Рівненській області Ліснічук В.Б. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Зазначає, що дана постанова у справі про адміністративне правопорушення мотивована тим, що 25.03.2024 неподалік автодороги Київ-Чоп, 06км+400м, керував транспортним засобом - екскаватором марки Volvo ECR 48 C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дії посадової особи по складанню постанови серії БАД №512226 від 25.03.2024 вважає протиправними, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з відсутністю доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та порушенням інспектором норм матеріального права при складанні постанови, оскільки він не керував транспортним засобом, а лише знаходився в ньому, розмовляючи по телефону, що поліцейським не було дотримано вимог закону при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності та не надано належної оцінки обставинам події.
За вказаних обставин вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, свободи та інтереси, відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, а тому просить скасувати постанову серії БАД №512226 від 25.03.2024 та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч. 1 ст. 286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 19.04.2024.
Представник відповідача подав суду заяву про визнання поважною причину пропуску строку для подання відзиву на позов мотивуючи її тим, що у зв'язку із тривалим терміном отримання доказів йому не вдалося вчасно подати відзив на позов.
Згідно з ч.1-3 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Обставини, наведені відповідачем, свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку на подання відзиву, а тому цей строк слід поновити.
У відзиві на позов відповідач вказує, що обставини на які посилається позивач не підтверджені жодними доказами, суперечать зібраними під час розгляду справи доказав, у зв'язку із чим у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, та вивчивши заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 3400 грн. по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №512226 від 25.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.03.2024 постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №512226 від 25.03.2024, винесеної інспектором ВБДР УПП в Рівненській області Ліснічук В.Б. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, 25.03.2024 неподалік автодороги Київ-Чоп, 06км+400м, керував транспортним засобом - екскаватором марки Volvo ECR 48 C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, відповідальність за які передбачена ст. 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені положення містяться і в п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Окрім того, при вирішенні спору, суд виходить і з такого.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення, що є необхідними і достатніми для притягнення особи до юридичної відповідальності.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад адміністративного правопорушення.
В силу ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В судовому засіданні встановлено, що 25.03.2024 щодо ОСОБА_1 було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП відповідно до якої зазначено, що 25.03.2024 неподалік автодороги Київ-Чоп, 06км+400м, керував транспортним засобом - екскаватором марки Volvo ECR 48 C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
З повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області від 29.04.2024 встановлено, що посвідчення тракториста-машиніста на ім'я ОСОБА_1 на території Рівненської області не видавалося.
З досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів наданих позивачем, події, яка трапилася 25.03.2024, чітко вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - екскаватором марки Volvo ECR 48 C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював управління рухомими його частинами. Розгляд справи проводився в порядку, передбаченому ст.279 КУпАП, оскільки інспектор поліції представився та повідомив про відеофіксацію, оголосив про початок розгляду справи, роз'яснив порушення щодо керування транспортним засобом без відповідної категорії, права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Жодних клопотань, під час розгляду справи, позивачем не заявлялося.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1а ПДР України. Вказаним пунктом ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно зст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи щодо адміністративних правопорушень передбачених ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогст. 283 КУпАП.
Отже, аналізуючи вищевикладене розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Судом не встановлено порушень відповідача при розгляді справи щодо адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
Таким чином суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми доказами щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі яких відповідач прийняв правомірну та обґрунтовану постанови про накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Інспектор ВБДР УПП в Рівненській області Ліснічук В.Б., всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, поліцейським встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому була винесена постанова серії БАД № 512226. В постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне позивачем, і вчинення якого знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.
При цьому суд вважає безпідставним посилання позивача на незаконність дій працівників поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки такі посилання стосуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
В свою чергу обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2018 року у справі №760/2846/17.
Натомість позивачем не надано будь-яких доказів та не спростовано факту, правопорушення. Таким чином позивачем не надано доказів та переконливих обґрунтувань того, що ним не було вчинено правопорушення, за яке позивач притягнений до адміністративної відповідальності.
Інші доводи позивача, які викладені позивачем в позовній заяві суд вважає такими, що не впливають на притягнення його до адміністративної відповідальності, не виключають ознак адміністративного правопорушення та також спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає дійсним обставинам справи, винесена з дотриманням норм чинного законодавства, позиція позивача щодо недотримання відповідачем вимог законодавства при притягненні його до адміністративної відповідальності не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з'ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу не є протиправною.
Оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено переконливих обґрунтувань заявлених вимог та не надано доказів на їх підтвердження, таким чином не доведено відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він був притягнений до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив:
в позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.