Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" листопада 2007 р. Справа № 55/273-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився,
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3279Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 по справі № 55/273-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», м. Мерефа Харківчської області
про стягнення 19688,82 грн.
встановила:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина», звернувся до господарського суду Хаврківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія», 19688,82 грн. пені, 196,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року по справі № 55/273-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» 19688,82 грн. пені, 196,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року по справі № 55/273-07 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що при прийнятті вказаного рішення суд не прийняв до уваги, що між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №22/Ф-27 від 27 червня 2007 року, згідно з умовами якої строк виконання поставки формокомплектів було встановлено до 31 березня 2007 року, а тому, на думку відповідача, він виконав свої зобов'язання щодо поставки формокомплектів своєчасно.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина», заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення господарського суду Харківської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. Одночасно, позивач зазначає, що жодних додаткових угод, в тому числі і таких, які б змінювали строки виконання зобов'язань, між сторонами не укладалося.
Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились, хоча про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження отримана останніми 09 та 08 листопада 2007 року відповідно, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового повідомлення).
Враховуючи те, що явка сторін у судове засідання апеляційним господарським судом не була визнана обов'язковою, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідачем належним чином не обгрунтовано неявку у судове засідання його представника та ненадання витребуваних судом матеріалів, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце засідання суду.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача пені позивач посилався на те, що відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасної поставки товару.
Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість позовних вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, 27 червня 2006 р. між позивачем, ТОВ «Горобина» та відповідачем, ТОВ «Мерефянська скляна компанія» було укладено договір поставки № 22/Ф-27, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язався поставити продукцію - прес-форму (формокомплект) для виробництва пляшок ємністю 0,5л «Губернія» (кількість товару - 1 формокомплект робочий, 1 формокомплект тестовий), а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплати його.
Пунктом 2.1 договору сторонами було визначено строк поставки товару - до 20 серпня 2006 р. Пунктом 3.1. договору передбачена ціна, яка становить 232269,53 грн. Згідно пункту 3.3 договору оплата за товар здійснюється шляхом предоплати в розмірі 50% впродовж 5-ти банківських днів з моменту укладення договору. Залишок 50% сплачується після отримання тестового формокомплекту, але не пізніше 5-ти банківських днів.
Відповідно до пункту 6.3 договору в разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення виконання.
На виконання умов вказаного договору відповідачем було виставлено позивачу до оплати рахунок № 77 від 29.06.06 р. на загальну суму 232269,53 грн.
Позивач здійснив попередню оплату у розмірі 50% у сумі 116134,77грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 29.06.06 р., де у графі призначення платежу зазначений рахунок № 77 (арк. справи 10).
Відповідач, в свою чергу, передав позивачу 1 тестовий формокомплет за актом прийому-передачи від 16.01.07 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Факт передачі товару також підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 16.01.07 р. на суму 18000,00 грн., яка також підписана обома сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивачем відповідно до умов договору було перераховано на рахунок відповідача залишок грошових коштів в сумі 116134,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 835 від 22.01.07 р. (арк. справи 11)
14 березня 2007 р. відповідач передав позивачу один робочий формокомплект, що підтверджується актом прийому-передачи від 14.03.07 р та видатковою накладною.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору поставки № 22/Ф-27 від 27.06.06 р., порушивши строк поставки товару, який був узгоджений сторонами у відповідності до умов укладеного договору до 20 серпня 2006 р., оскільки в порушення вказаних положень договору відповідач не поставив товар в зазначений строк та затримка поставки почалась з 21 серпня 2006 року по 14 березня 2007 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, а саме як було визначено умовами договору, в строк до 20 серпня 2006 року, позовна вимога щодо стягнення пені у сумі 19688,82 грн. з періодом нарахування з 21.08.06 р. по 18.02.07 р., яка було передбачена п. 6.3 договору - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення виконання, підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована. Розрахунок позивачем зроблено вірно.
Твердження відповідача про укладення додаткової угоди, яка змінювала строки поставки матеріалами справи не підтверджена. Колегія суддів зазначає, що такої угоди відповідачем не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції. Позивач факт укладання такої угоди заперечує.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2007 року у справі № 55/273-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Афанасьєв В.В.
Судді Демченко В.О.
Шевель О.В.