16.05.2024
Справа № 331/2106/24
Провадження № 1-кс/331/957/2024
16 травня 2024 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором який здійснює процесуальне керівництво ОСОБА_4 , про арешт майна по кримінальному провадженню №22024080000000302 від 22.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором який здійснює процесуальне керівництво, по кримінальному провадженню № 22024080000000302 від 22.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 22024080000000302 від 22.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Під час досудового розслідування встановлено, що починаючи з 2023 року, громадяни України із числа мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області, вчинюють умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану шляхом надання представнику збройних формувань держави-агресора РФ інформації щодо діяльності підприємств оборонного комплексу України, місць дислокації та маршрутів руху підрозділів і військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань України, а також військової техніки та складів боєприпасів підрозділів ЗСУ.
Встановлено, що до вказаної протиправної діяльності безпосередньо причетна гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка через систему миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», під власним обліковим записом під ім'ям « ОСОБА_6 », використовуючи мобільний додаток - системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», у відкритому чаті телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також у приватному листуванні з користувачем під ім'ям « ОСОБА_7 », яка є адміністратором даного телеграм-каналу почала надавати інформацію про переміщення та розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами з можливостю їх ідентифікації на місцевості.
Відповідно до повідомлення Мелітопольського РВ УСБУ в Запорізькій області встановлено, що громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтримує сталий зв'язок з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, а також яка надає їй інформацію про переміщення та розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
09.05.2024 органом досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого суду м. Запоріжжя від 08.05.2024 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено речі і документи, які зазначені в ухвалі слідчого судді та які мають вагоме значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні і можуть бути використані як докази, а саме мобільний телефон марки «Samsung», номер моделі ««SM-J500H», серійний номер « НОМЕР_1 », із ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , із встановленими сім-картами оператору мобільного зв'язку « НОМЕР_4 » та « НОМЕР_5 » та картою пам'яті об'ємом 16 Gb, в корпусі чорного кольору.
Вище зазначені речі та документи, які вилучені в ході проведення обшуку, зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
09.05.2024 постановою слідчого всі вилучені під час проведення вказаного обшуку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відтак, вилучений під час обшуку за місцем фактичного проживання громадянки України ОСОБА_8 мобільний телефон оглянутий та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В той же час, незастосування заборони та обмеження у користуванні і розпорядженні вищезазначеними речами може призвести до їх приховування та знищення, адже вони можуть безпосередньо свідчити про причетність до вчинення вказаного злочину, а отже призведе до знищення доказів протиправної діяльності.
Враховуючи цей факт, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України «Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна», прошу провести розгляд клопотання без виклику громадянки України ОСОБА_8 .
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, на задоволенні наполягав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене під час проведення обшуку, слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При дослідженні матеріалів, доданих до клопотання документів, слідчий суддя доходить висновку, що стороною кримінального провадження, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, доведено наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, під час проведення обшуку, яке відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, через що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити .
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке було вилучене 09.05.2024 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання гр. України ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «Samsung», номер моделі «SM-J500H», серійний номер « НОМЕР_1 », із ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , із встановленими сім-картами оператору мобільного зв'язку « НОМЕР_4 » та « НОМЕР_5 » та картою пам'яті об'ємом 16 Gb, в корпусі чорного кольору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1