Іменем України
15 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 4823/1041/20
Апеляційне провадження № 22ск/4823/10/24
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники третейського розгляду:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28 серпня 2014 року у справі № 2265-2/544/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500435231 від 30 листопада 2013 року,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28.08.2014 по справі № 2265-2/544/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ»)) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 57 555,39 грн та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 400 грн.
Заяву обґрунтовував тим, що рішення ухвалено неповноважним органом. Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» під час оскаржуваного рішення вийшов за межі наданих йому повноважень та ухвалив рішення у справі, яка йому не підвідомча, оскільки спір у справі стосується правовідносин, що виникають зі споживчого кредиту.
12.05.2020 ОСОБА_1 подано заяву, в якій останній просить поновити йому строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28.08.2014 у справі № 2265-2/544/14 через його пропуск з поважних причин.
Заявник зазначає, що про розгляд справи № 2265-2/544/14 третейським судом він не був обізнаний, а про оскаржуване рішення йому стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2020, копію якої він отримав 28.03.2020.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18.05.2020 відкрито провадження у даній справі.
Витребувано з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» матеріали третейської справи № 2265-2/544/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500435231 від 30.11.2013.
Зупинено провадження у справі до закінчення розгляду Першим сенатом Конституційного Суду України справи за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 за вхідним №18/26 від 14.01.2019.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.04.2024 поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.
14.05.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало письмові пояснення у справі, в яких просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28.08.2014 по справі №2265-2/544/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500435231 від 30.11.2013 відмовити в повному обсязі, рішення третейського суду - залишити без змін.
Товариство зазначає, що третейський суд розглянув справу в межах заявлених вимог, позивачем у третейській справі є банк, який пред'явив позов про захист прав банку (про стягнення заборгованості за кредитним договором), відповідачем - є споживач банківських послуг, але зустрічних вимог про захист його прав як споживача відповідач не заявляв, відповідно, третейський суд не розглядав спір щодо захисту права споживачів.
Звертає увагу суду на те, що вся поштова кореспонденція направлялася ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , цю ж саму адресу він зазначив і в заяві про скасування рішення третейського суду.
Наголошує, що під час розгляду справи у третейському суді відповідача повідомляли про її розгляд, направлялось рішення після його ухвалення, на виконання рішення видано виконавчий лист, на підставі якого відкривалось виконавче провадження, тобто з моменту звернення ПАТ «Альфа Банк» до третейського суду і до моменту звернення ОСОБА_1 із заявою про скасування рішення третейського суду, на протязі шести років, відбувалось безліч процесуальних дій, під час яких є обов'язковим повідомлення заявника.
Уважає, що факт пропуску заявником строку на оскарження рішення третейського суду від 28.08.2014 у справі № 2265-2/544/14 є беззаперечним та не підлягає поновленню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Д.О., який підтримав заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали третейської справи № 2265-2/544/14, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 31.07.2014 суддею Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнській фінансовий союз» Веремій Т.В. (одноособово) постановлено ухвалу про початок розгляду третейської справи № 2265-2/544/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500435231 від 30.11.2013. Розгляд справи призначено на 28.08.2014 на 09:30 (а. 1 третейської справи № 2265-2/544/14).
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 04.08.2014 направив рекомендоване відправлення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 (а. 2 третейської справи № 2265-2/544/14).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу 05.08.2014 ОСОБА_1 особисто отримав рекомендований лист від Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 04.08.2014 (а. 34 третейської справи № 2265-2/544/14).
28.08.2014 Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалено рішення у справі № 2265-2/544/14, яким позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача, яким є громадянин України ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 500435231 від 30.11.2013: за кредитом - 48804,53 грн, за відсотками - 2434,76 грн, по комісії - 5316,10 грн, штраф - 1000 грн. Стягнуто з відповідача, яким є громадянин України ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору у сумі 400 грн (а.с. 5-8, а. 31-32 третейської справи № 2265-2/544/14).
Відповідно до списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України, Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 29.08.2014 направив рекомендоване відправлення ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 (а. 33 третейської справи № 2265-2/544/14).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, 13.09.2014 ОСОБА_1 особисто отримав рекомендований лист від Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 29.08.2014 (а. 35 третейської справи № 2265-2/544/14).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п'ята статті 454 ЦПК України).
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частина восьма статті 454 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
«Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23 (провадження № 61-8937ав23) зазначено, що: «здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення».
У заяві про поновлення строку на заяву про скасування рішення третейського суду ОСОБА_1 зазначав, що про розгляд справи третейським судом він не був обізнаний, а про оскаржуване рішення йому стало відомо з постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2020, копію якої він отримав 28.03.2020, проте суд не може погодитися з даними доводами, так як вони спростовуються матеріалами третейської справи.
Так, у матеріалах третейської справи № 2265-2/544/14 наявні докази про отримання ОСОБА_1 ухвали про початок розгляду третейської справи від 31.07.2014. Тобто, саме 05.08.2014 він дізнався про розгляд справи третейським судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах третейської справи № 2265-2/544/14 (а. 35) підтверджує отримання ОСОБА_1 13.09.2014 рішення третейського суду.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що саме 13.09.2014 ОСОБА_1 дізнався про рішення третейського суду.
Таким чином, встановивши, що про оскаржуване рішення третейського суду ОСОБА_1 дізнався 13.09.2014, із заявою про скасування рішення третейського суду звернувся 06.04.2020, тобто з пропуском строку більше ніж на 5 років, доказів на підтвердження поважності причин пропуску не надав, його заява про поновлення строку для звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду підлягає залишенню без задоволення, а заява про скасування рішення третейського суду - залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 126, 127, 454 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 28 серпня 2014 року у справі № 2265-2/544/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500435231 від 30 листопада 2013 року - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 16 травня 2024 року.
Суддя О.Є. Мамонова