14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/2579/24 пров. № А/857/7906/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
суддя у І інстанції Кунець Н.Р.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 14 березня 2024 року,
05 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 26 січня 2024 року № 61/80 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року у справі № 607/2579/24 у задоволенні вказаного позову було відмовлено. При цьому суд виходив із того, що відомості про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування чи наявності у нього захворювання, яке мало характер такого, яке реально позбавляло його фізичної можливості особисто прибути 19 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 в матеріалах справи відсутні. Видана Амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 2 КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» довідка № 26 підтверджує лише звернення ОСОБА_1 18 січня 2024 року до сімейного лікаря та перебування його на амбулаторному лікуванні з приводу діагнозу ГРВІ, проте не підтверджує факту встановлення йому діагнозу чи хвороби, яка призвела до тимчасової втрати працездатності та перешкоджала особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неприбуття позивача ОСОБА_1 19 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП, № 61/80 від 26 січня 2024 року є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи, доводи позивача проігноровано. При цьому зазначає, що передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП правопорушення він не вчиняв. Окрім того наголошує, що 18 січня 2024 року ним було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про визнання поважною причиною (створення медичного висновку про непрацездатність) щодо неприбуття його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказану заяву посадова особа відповідача отримала 22 січня 2024 року. Вважає свою хворобу поважною причиною неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та позов задовольнити у повному обсязі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, 17 січня 2024 року ОСОБА_1 отримав повістку № 17/20 за підписом тимчасового виконувача обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 про необхідність явки 19 січня 2024 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року.
25 січня 2024 року старшим офіцером відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП (ВЧИНЕНЕ ПОРУШЕННЯ В ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД) № 60/78.
Згідно із вказаним протоколом 25 січня 2024 року громадянин ОСОБА_1 близько 20 год 30 хв був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками Національної поліції як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за статею 210 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно із даними, наявними у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 19 січня 2024 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки, отриманої під особистий підпис 17 січня 2024 року. У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період, чим здійснив порушення вимог абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
Вказаний протокол було складено у присутності позивача та примірник протоколу йому вручено, що стверджується підписом позивача у протоколі.
У графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що зобов'язується дотримуватись правил військового обліку.
26 січня 2024 року тимчасовий виконувач обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП (ВЧИНЕНЕ ПОРУШЕННЯ В ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД) № 61/80, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що 25 січня 2024 року громадянин ОСОБА_1 близько 20 год 30 хв був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками Національної поліції як такий, що перебуває у базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за частиною 2 статті 210 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно із даними, наявними у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 19 січня 2024 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки, отриманої під особистий підпис 17 січня 2024 року. У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період, чим здійснив порушення вимог абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами), чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП.
При розгляді справи встановлено обставини, що пом'якшують відповідальність: щире розкаяння винного. Обставини, що обтяжують відповідальність: відсутні. Вказано, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня винесення в порядку, визначеному статтями 287-289 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП (ВЧИНЕНЕ ПОРУШЕННЯ В ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД) № 61/80 від 26 січня 2024 року була складена у присутності позивача та її примірник вручено останньому під розпис.
Як слідує із заяви від 18 січня 2024 року, надісланої до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 повідомляв, що прибути у визначену у повістці № 17/20 від 17 січня 2024 року дату - саме 19 січня 2024 року на 09.00 год, до ІНФОРМАЦІЯ_3 він не має змоги з поважних причин, зокрема хвороби, оскільки з 18 січня 2024 року він перебуває на лікуванні. На підтвердження про тимчасову непридатність 18 січня 2024 року було створено медичний висновок про непрацездатність - СМ33-МЕРМ-58B2-АКВ4. У разі закінчення лікування та проведення медичних обстежень зобов'язався додатково повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати підтверджуючі медичні документи. Також у разі відновлення свого стану здоров'я та його працездатності, що буде підтверджено після огляду лікуючим лікарем та закриття листа про тимчасову непрацездатності зобов'язався надати підтверджуючі медичні документи до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на викладене ОСОБА_1 просив визнати поважною причиною його неприбуття згідно із врученою повісткою № 17/20 від 17 січня 2024 року про прибуття 19 січня 2024 року на 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ); відкликати (анулювати) повістку № 17/20 від 17 січня 2024 року, видану йому про прибуття 19 січня 2024 року на 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вказану заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2024 року уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала 22 січня 2024 року.
Як слідує з листа КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» № 01.1-04/246 від 04 березня 2024 року, згідно із даними електронної інформаційної системи ОСОБА_1 за період 18 січня - 25 січня 2024 року звертався до сімейного лікаря з приводу захворювання. Створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність згідно з наказом МОЗ України від 01 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки», який формується на підставі медичних записів про стан здоров'я пацієнта та висновку лікуючого лікаря: з 18 січня 2024 року - 22 січня 2024 року № СМ33-МУЗМ-58B2-АКВ4 з 22 січня 2024 року - 25 січня 2024 року № 69 B7-544X-BT2X-9877. При первинному зверненні 18 січня 2024 року сформовано довідку про стан здоров'я № 26. У день завершення лікування довідку видано на руки.
Відповідно до довідки № 26, виданої Амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 2 КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» 18 січня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходився на амбулаторному лікуванні з приводу діагнозу ГРВІ з 18 січня 2024 року по 22 січня 2024 року, з 23 січня 2024 року по 25 січня 2024 року.
Не погодившись з прийнятою щодо нього постановою, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як видно із заяви ОСОБА_1 від 18 січня 2024 року, адресованої ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо наявності поважних причин його неприбуття 19 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач покликався на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбутті чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори».
Абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбутті чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції підставно звернув увагу на те, що ця норма визначає порядок проходження саме зборів військовозобов'язаними та резервістами та не регулює питання поважності причин для неприбуття військовозобов'язаного та резервіста під час мобілізації, яке унормовано приписами статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 5 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях), визнаються підтверджені відповідними документами: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба або інші обставини, що позбавили можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк; 2) смерть близького родича (чоловіка, дружини, сина, дочки, батька, матері, діда, баби або рідного (повнорідного, неповнорідного) брата чи сестри) або близького родича подружжя.
Тобто, для визнання поважною причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 перешкода стихійного характеру, хвороба чи інша обставина має мати характер такої, які позбавляють можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк.
Разом із тим, довідкою № 26, виданою Амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 2 КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги», підтверджено факт звернення ОСОБА_1 18 січня 2024 року до сімейного лікаря з приводу захворювання та амбулаторного лікування з приводу діагнозу ГРВІ з 18 січня 2024 року по 22 січня 2024 року, з 23 січня 2024 року по 25 січня 2024 року.
При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції, що амбулаторна спеціалізована медична допомога - це допомога, яку пацієнт отримує без госпіталізації до лікарні, тобто консультації від лікарів, а також проведення ними лікувальних процедур або малих хірургічних втручань, досліджень та обстежень.
Таким чином, вказана довідка не підтверджує факт встановлення позивачу діагнозу чи хвороби, які би об'єктивно перешкоджали йому особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений час.
При цьому інші відомості про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування чи наявності у нього захворювання, яке б мало характер такого, що реально позбавляло фізичної можливості особисто прибути 19 січня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року у справі № 607/2579/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 15 травня 2024 року.