15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/30794/23 пров. № А/857/24883/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Палетс» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
суддя у І інстанції Дмитрук В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 17 листопада 2023 року,
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Палетс» (далі - ТОВ «Волинь Палетс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12 липня 2023 року №UA205050/2023/000297/2 (далі - Рішення), винесене Волинською митницею (далі - Митниця).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі №140/30794/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що є необґрунтованою вимога Митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав яким чином такий висновок надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
При прийнятті оспорюваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Водночас подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів, не містили розбіжностей чи ознак підробки, підтверджували числові значення митної вартості.
Таким чином, оспорюване Рішення є необґрунтованими, не ґрунтується на нормах чинного законодавства і його слід визнати протиправним та скасувати.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Волинь Палетс».
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з митною декларацією (далі - МД) документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме:
у п.5.1 контракту від 03 листопада 2022 року №VP03/11/22 передбачено, що оплата товару здійснюється відповідно до рахунку-фактури шляхом 100% передоплати. Декларантом надано рахунок-фактуру №6/07/2023 від 06 липня 2023 року (далі - інвойс), а платіжне доручення №6 від 29 червня 2023 року. Тобто, оплата була здійснена раніше, ніж виписаний інвойс;
згідно з графою 3 CMR місце розвантаження - KOVEL, а в заявці від 04 липня 2023 року №04/07 місцем вивантаження вказано с. Тойкут;
відповідно до п.3.1 договору на перевезення від 11 квітня 2023 року №11/04 ціни на послуги вказуються у рахунках - фактурах виконавця, а рахунок-фактуру не надано;
вартість товарів згідно з Інвойсом не відповідає вартості товарів згідно з копією митної декларації країни відправлення;
декларантом не було надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваних товарів, хоча витрати на страхування є невід'ємною складовою митної вартості згідно з умовами поставки FCA.
У зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих документах згідно із статтями 53 та 54 Митного кодексу України (далі - МК) декларанту було направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом було надано лише експертний висновок Волинської ТПП від 12 липня 2023 року № B-946, довідку про транспортні витрати від 10 липня 2023 року б/н, комерційну пропозицію від 10 липня 2023 року б/н.
При аналізі наданих документів було встановлено, що експертний висновок Волинської ТПП від 12 липня 2023 року № B-946 не містить інформації щодо вартості подібних товарів і заснований лише на аналізі товаросупровідних документів, наданих експерту замовником. Комерційна пропозиція містить інформацію щодо ціни товарів станом на 10 липня 2023 року, тоді як Інвойс № 6/07/2023 виписаний 06 липня 2023 року.
Зазначення різних числових значень у рахунку-фактурі та декларації країни відправлення не дає можливості належним чином розрахувати та перевірити заявлену митну вартість.
Різні місця розвантаження товару впливають на складові які додаються до митної вартості. Зазначення у товаросупровідних документах різних місць розвантаження є поданням недостовірних відомостей і не дає можливості впевнитися де відбувалося розвантаження товару чи у м. Ковель, чи у с. Тойкут.
Окрім того, під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулося автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Наявність в ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості».
Підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом.
Декларантом імпортований товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №23UA205050048043U4 від 12 липня 2023 року з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК.
Вважає Рішення від 12 липня 2023 року №UA205050/2023/000297/2 законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Волинь Палетс» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 листопада 2022 року між ТОВ «Волинь Палетс» (Покупець) та фірмою “Zaklad Produkcyjno-Handlowo-Ustugowy “JUNIT” Krzysztof Jeziorski” (Продавець) було укладено контракт №VP03/11/22, за умовами якого Продавець зобов'язувався продати, а Покупець - прийняти у власність та оплатити товар - петлі і заклепки.
12 липня 2023 року декларантом ТОВ “Волинь Палетс” було подано Митниці МД №23UA2050500748043U4 задля проведення митного оформлення вказаного товару, згідно з якою його фактурна вартість становить 26 600,00 євро та 7 200,00 євро (графа 42).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант було надано:
рахунок-фактуру (інвойс) від 28 червня 2023 року №Р32/06/2023;
рахунок-фактуру (інвойс) №06/07/2023 від 06 липня 2023 року;
автотранспортну накладну №654320 від 06 липня 2023 року;
сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 PL/MF/AT0041503 від 06 липня 2023 року;
платіжний документ, що підтверджує вартість товару, №6 від 29 червня 2023 року;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару, №04/07 від 04 липня 2023 року;
контракт №VP03/11/22 від 03 листопада 2022 року;
договір про надання послуг митного брокера №2 від 01 жовтня 2022 року;
договір (контракт) про перевезення №11/04 від 11 квітня 2023 року,
копію митної декларації країни відправлення №23PL331020E0669520 від 06 липня 2023 року;
митну декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA205050047573U0 від 10 липня 2023 року.
За наслідкам опрацювання поданих декларантом документів Митницею було надіслано електронне повідомлення, в якому запропоновано надати:
1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;
4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) виписку з бухгалтерської документації;
7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товарів;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів.
На пропозицію відповідача ТОВ “Волинь Палетс” було надано:
експертний висновок Волинської ТПП від 12 липня 2023 року №B-946;
довідку про транспортні витрати від 10 липня 2023 року б/н;
комерційну пропозицію від 10 липня 2023 року б/н.
Попри те, 12 липня 2023 року Митниця прийняла Рішення №UA205050/2023/000297/2 про відмову у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв'язку із неподанням документів згідно з переліком. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК на підставі цінової інформації, наявної у митного органу, на рівні 4,6092 євро за кг (МД від 30 січня 2023 року №UA205030/2023/001143).
Згодом імпортований позивачем товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050048043U4 від 12 липня 2023 року з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК.
ТОВ «Волинь Палетс» не погодилося із Рішенням №UA205050/2023/000297/2 від 12 липня 2023 року про коригування митної вартості імпортованого ним товару та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного рішення.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість імпортованого товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, а подані документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
При оцінці доводів апелянта щодо виявлених розбіжностей між платіжним дорученням №6 від 29 червня 2023 року та рахунком-фактурою №6/07/2023 від 06 липня 2023 року у даті оформлення апеляційний суд враховує те, що умовами Контракту від 03 листопада 2022 року №VP03/11/22 передбачена передоплата 100%, попередній рахунок-фактура №Р32/06/2023 фірми “Zaklad Produkcyjno-Handlowo - Usіugowy “JUNIT” Krzysztof Jeziorski” був складений раніше платіжного доручення №6 від 29 червня 2023 року. При цьому така обставина не свідчила про наявність розбіжностей у числових значеннях складових заявленої декларантом митної вартості товару.
Водночас апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що розбіжності у графі 3 CMR щодо місця розвантаження не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки місця розвантаження знаходяться в межах України, а ціна транспортування товару в межах митної території України не впливає на визначення митної вартості товару з огляду на приписи статті 58 МК.
При цьому транспортні витрати позивач підтвердив договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 11 квітня 2023 року №11/04, заявкою на надання послуг з перевезення вантажу №04/07 від 04 липня 2023 року та довідкою про транспортні витрати від 10 липня 2023 року №Б/Н, у якій зазначено, що страхування вантажу не проводилось.
Окрім того, суд першої інстанції слушно зауважив, що з урахуванням положень статей 49 - 50 МК статистична вартість товару, зазначена у експортній декларації країни відправлення, не впливає на базу оподаткування і суму податків і зборів, що підлягали сплаті по МД від 12 липня 2022 року №23UA2050500748043U4, оскільки різниця статистичної вартості товару в експортній декларації може бути обумовлена застосуванням різного курсу валют у країні відправлення, а не заниженням ціни декларантом згідно з документами, виданими йому Продавцем.
При цьому митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК. Відтак, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Невідповідність статистичної вартості товарів згідно з інвойсом від 06 липня 2023 року №6/07/2023 не може бути підставою для витребування Митницею додаткових документів.
Суд першої інстанції доречно зауважив, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає заявленій позивачем не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, відповідно до якого декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі №140/30794/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк