14 травня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2809/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині визнання за ОСОБА_1 права отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та зобов'язати вчинити дії з виплати вказаної одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що являється сестрою загиблого під час участі у бойових діях ОСОБА_2 та має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн, однак відповідач протиправно відмовив у визнанні за нею вказаного права.
Відповідач заперечував проти позову та зазначає, що у громадянки ОСОБА_1 відсутні підстави вважати її суб'єктом права на отримання одноразової грошової допомоги.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно довідки Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29.12.2022 р. №1-613 гр. ОСОБА_2 1987 р.н. з дня народження до 2010 р. проживав в одному господарстві та вів спільне господарство з сестрою ОСОБА_1 1989 р.н на території АДРЕСА_1 . З 2010 р. п 2020 р. на території села не проживав. З 2020 р. по червень місяць 2022 р. проживав разом з сестрою. (а.с. 7).
Матеріали справи містять свідоцтво про народження ОСОБА_1 , де вказано батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с. 13).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України міститься запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , де вказано батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с. 14).
Відповідно до довідки про смерть та свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 12, 15).
Матеріали справи містять корінець сповіщення сім'ї (близьких родичів) померлого (загиблого) №2087 солдата ОСОБА_2 , яке було вручено ОСОБА_1 . (а.с. 15-16).
Позивач зверталась до відповідача щодо отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168. Згідно листів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.02.2023 р. та від 23.03.2023 р. повідомлено позивача, що без надання документів, які підтверджують, що позивач була членом сім'ї загиблого солдата ОСОБА_2 або перебування на його утриманні неможливо встановити право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168. (а.с. 8-9).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 16-1 Закону №2011-XII в редакції, яка діяла на момент загибелі ОСОБА_2 , у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)».
Згідно з ч.ч. 1, 6, 8 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України .
Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975).
Згідно з п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», згідно з п. 2 якої сім'ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абз. 2 п. 2 вказаної Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з абз. 3 п. 2 Постанови №168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови №168 якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Оскільки, виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги пов'язано із датою смерті військовослужбовця, що зазначена в свідоцтві про смерть, то під час вирішення спору з приводу набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця слід застосовувати нормативно-правові акти, в редакції, що діяли на час виникнення такого права.
Редакція статті 16-1 Закону України № 2011-XII, після внесення змін Законом України від 29.07.2022 №2489-IX, що набрали чинності з 25.08.2022, передбачає можливість отримання такої допомоги: батьками, одним із подружжя, який не одружився вдруге, дітьми, які не досягли повноліття, утриманцями загиблого (померлого).
Проаналізувавши викладені вище приписи чинного законодавства, у тому числі, ст. 16-1 Закону №2011-XII, суд встановив, що позивач може отримати одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю військовослужбовця (брата) у разі визнання її або членом сім'ї, або утриманцем загиблого.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому, родинний зв'язок (наприклад, брат та сестра) та сім'я є нетотожними поняттями.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Для віднесення особи до кола членів однієї сім'ї необхідними є фактори спільного проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільного побуту і взаємних прав й обов'язків осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, встановлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення: факту проживання з загиблим; наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №240/5809/18, від 17.04.2019 у справі №456/1258/17.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що: «факт проживання однією сім'єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім'ї особи, яка загинула під час АТО, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (постанова від 20.04.2020 у справі №357/13948/16-а).
Члени сім'ї, що є утриманцями загиблого військовослужбовця визначаються відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, відповідно до якої члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, встановлення права особи, яка вважає себе членом сім'ї та вважається утриманцем загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення або факту перебування на повному утриманні загиблого та/або одержання допомоги, що була джерелом для існування.
Відповідно до наданих позивачем документів встановлено, що позивач являється сестрою померлого загиблого солдата ОСОБА_2 . Згідно з довідкою Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29.12.2022 р. №1-613 гр. ОСОБА_2 1987 р.н. з дня народження до 2010 р. проживав в одному господарстві та вів спільне господарство з сестрою ОСОБА_1 1989 р.н на території АДРЕСА_1 . З 2010 р. п 2020 р. на території села не проживав. З 2020 р. по червень місяць 2022 р. проживав разом з сестрою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт спільного проживання осіб, що не є подружжям чи родичами першого ступеня споріднення (батьки чи діти), обов'язки щодо утримання якими один одного встановлено положеннями Сімейного кодексу України, не може свідчити про проживання таких осіб сім'єю, оскільки для цього слід встановити факт ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків. Будь-яких документів з цього приводу до заяви про призначення одноразової грошової допомоги та для суду позивач не надала.
Будь-які інші документи, які б надавали можливість встановити факт перебування позивача на утриманні загиблого до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не додавалися.
Оцінивши надані позивачем документи у їх сукупності, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про недостатність доданих позивачем документів до заяви про призначення одноразової грошової допомоги для визначення її або членом сім'ї або утриманцем померлого.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині підтвердження за ОСОБА_1 права отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Т.М. Брезіна