15 травня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/4501/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", в інтересах якого звернувся адвокат Шавров Ігор Ігорович до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" до Чернівецької митниці Державної митної служби з такими позовними вимогами:
визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Державної митної служби №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТОВ "Сервісопторг" та Фірмою "UPM Raflatac Oy" (Фінляндія) було укладено Контракт (договір) №ТА-60030 від 11.04.2022, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує плівковий і самоклеючий папір. При цьому номенклатура, точна кількість і терміни поставки тієї чи іншої партії товару фіксуються в рахунках-фактурах на доставку цієї партії товару. На виконання Контракту та з метою здійснення митного оформлення товарів, представником позивача було подано митну декларацію в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури). Однак, Чернівецькою митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, у зв'язку із невідповідністю у поданих документах та відсутністю належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Разом з тим, на переконання позивача відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які не містять розбіжностей та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Наголошував на тому, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору), натомість відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з огляду на це, такі рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позову заяву, в якому зазначив, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, були виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обгрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, зокрема:
загальна сума Проформи інвойсу від 04.10.2022 №UA-4120388 становить 62683,10 євро, на цю ж суму здійснено оплату, про що свідчить Платіжне доручення від 06.10.2022 №48. При цьому фактурна вартість товару за митною декларацією від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 та Інвойсом від 20.10.2022 №1060605097 складає 63010,18 євро;
відповідно до п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 11.04.2022 №ТА-60030 предметом контракту являється плівковий і самоклеючий папір, а згідно гр. 31 поданої до митного оформлення митної декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 опис товару наступний: "Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах", що викликає сумніви щодо вірного опису товару, який впливає на митну вартість;
згідно графи 22 CMR зазначено штамп перевізника UPM RAFLATAC Sp. z.o.o. Довідка про транспортні витрати від 20.10.2022 №20/10-2 видана ФОП ОСОБА_1 . При цьому договору на транспортування товару не було подано до митного оформлення;
у рахунку-фактурі №СФ-25102022 від 25.10.2022 сума транспортних витрат складає 50000 грн., розбивку витрат до/від кордону України не здійснено. Відповідно до поданої до митного оформлення декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 дані витрати складають 42800,00 грн. У жодному документі не вказано вартості транспортування від кордону України до місця призначення.
Посилаючись на зазначене, Чернівецька митниця не мала законних підстав для прийняття рішень щодо можливості застосування заявленої декларантом митної вартості.
Ухвалою суду від 15.08.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
11.04.2022 між Фірмою «UPM Raflatac Oy» (Фінляндською республікою) (Продавець) та ТОВ "Сервісопторг" (Покупець) укладено Договір NO TA-60030, згідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує плівковий і самоклеючий папір, далі - Товар, за кількістю, якістю і на умовах, визначених договором. Товар повинен відповідати технічним умовам (сертифікатам) виробника.
Відповідно до п.3.1 Договору Продавець надсилає Покупцеві прейскурант на Товар разом із підписанням Договору. Ціни на Товар включають вартість пакувальних, маркувальних і вантажно-розвантажувальних робіт (крім розвантажувальних робіт на складі Покупця), витрати на транспортування для доставки товару до місця призначення, а також вартість інших витрат, пов'язаних з постачанням матеріалів за цим Договором. У разі підвищення ціни Продавець зобов'язаний направити Покупцеві письмове обґрунтування такого підвищення не пізніше за 30 календарних днів до приблизної дати зміни ціни.
Згідно п. 3.12 Договору визначається як сукупна сума за всі поставки, здійснені протягом усього терміну дії цього Договору, відповідно до сум усіх рахунків-фактур і становить приблизно 2000000 євро (а.с. 22-25).
09.06.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №09-06-2022, згідно якої ст. 5.2 Контракту викладено у наступній редакції: Продавець доставляє товар на умовах FCA Kobierzyce Biskupice Podgorne, FCA Nowa Wies згідно з інкотермс 2010.
Вантажовідправник - UPM Raflatac Sp.Z.O.O., вул. Finska 1, Biskupice Podgorne, 55-040 Kobierzyce Польща;
Адреса завантаження:
- вул. Finska 1, Biskupice Podgorne, 55-040 Kobierzyce Польща;
- вул. Ryszarda Chomicza 13 A, Nowa Wies Wroclawska, 55-080 Польща.
З метою проведення митного оформлення товарів до Чернівецької митниці Держмитслужби для митного оформлення подано митну декларацію №UA408020/2022/050321 разом із документами, передбаченими частиною другої статті 53 МК України.
За результатами розгляду митної декларації №UA408020/2022/050321 від 27.10.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом.
Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
загальна сума Проформи інвойсу від 04.10.2022 №UA-4120388 становить 62683,10 євро, на цю ж суму здійснено оплату, про що свідчить Платіжне доручення від 06.10.2022 №48. При цьому фактурна вартість товару за митною декларацією від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 та Інвойсом від 20.10.2022 №1060605097 складає 63010,18 євро;
відповідно до п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 11.04.2022 №ТА-60030 предметом контракту являється плівковий і самоклеючий папір, а згідно гр. 31 поданої до митного оформлення митної декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 опис товару наступний: "Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах", що викликає сумніви щодо вірного опису товару, який впливає на митну вартість;
згідно графи 22 CMR зазначено штамп перевізника UPM RAFLATAC Sp. z.o.o. Довідка про транспортні витрати від 20.10.2022 №20/10-2 видана ФОП ОСОБА_1 . При цьому договору на транспортування товару не було подано до митного оформлення;
у рахунку-фактурі №СФ-25102022 від 25.10.2022 сума транспортних витрат складає 50000 грн., розбивку витрат до/від кордону України не здійснено. Відповідно до поданої до митного оформлення декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 дані витрати складають 42800,00 грн. У жодному документі не вказано вартості транспортування від кордону України до місця призначення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МК України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (для підтвердження умов оплати за товари);
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);
- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів та умов поставки);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни).
Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати податкові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларантом не було подано жодних документів.
Враховуючи, що додаткові документи не надано, а подані не спростовують вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.
Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу для визначення митної вартості товару.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 55 МК України митним органом буде здійснено коригування митної вартості товару.
В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 50 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.
За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару:
№1: МД №UA209170/2022/080595 від 13.10.2022 "папір самоклеювальний у рулонах: Виробник "UPM Raflatac Оу", Фінляндія на підприємстві "UPM Raflatac" Sp.z о.о., Польща. Торговельна марка UPM RAFLATAC. Країна виробництва PL", країна походження: PL, рівень митної вартості 3,18 євро за кг.
Вважаючи протиправними рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За змістом частин 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Із наведених положень випливає, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.
Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
31.10.2022 позивачем з метою проведення митного оформлення товарів до Чернівецької митниці Держмитслужби для митного оформлення подано митну декларацію №UA408020/2022/050321.
До митної декларації №UA408020/2022/050321 було додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №TA-60030 від 11.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №09-06-2022 від 09.06.2022; копію митної декларації країни відправлення №22PL451010E1201849 від 20.10.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №1060605097 від 20.10.2022; рахунок-проформу №UA-4120388 від 04.10.2022; автотранспортну накладну №LWR290898 від 20.10.2022; декларацію про походження товару №1060605097 від 20.10.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №20\10-2 від 20.10.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару №48 від 06.10.2022; пакувальний лист № SUA-4120388-1 від 20.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-25102022 від 25.10.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.10.22; висновок про вартісні характеристики товару №161 від 26.09.2022.
За результатами розгляду митної декларації №UA408020/2022/050321 від 31.10.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:
загальна сума Проформи інвойсу від 04.10.2022 №UA-4120388 становить 62683,10 євро, на цю ж суму здійснено оплату, про що свідчить Платіжне доручення від 06.10.2022 №48. При цьому фактурна вартість товару за митною декларацією від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 та Інвойсом від 20.10.2022 №1060605097 складає 63010,18 євро;
відповідно до п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 11.04.2022 №ТА-60030 предметом контракту являється плівковий і самоклеючий папір, а згідно гр. 31 поданої до митного оформлення митної декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 опис товару наступний: "Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах", що викликає сумніви щодо вірного опису товару, який впливає на митну вартість;
згідно графи 22 CMR зазначено штамп перевізника UPM RAFLATAC Sp. z.o.o. Довідка про транспортні витрати від 20.10.2022 №20/10-2 видана ФОП ОСОБА_2 . При цьому договору на транспортування товару не було подано до митного оформлення;
у рахунку-фактурі №СФ-25102022 від 25.10.2022 сума транспортних витрат складає 50000 грн., розбивку витрат до/від кордону України не здійснено. Відповідно до поданої до митного оформлення декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 дані витрати складають 42800,00 грн. У жодному документі не вказано вартості транспортування від кордону України до місця призначення.
Надаючи оцінку поданим до митної декларації документації, суд зазначає наступне.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статті 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).
Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Стосовно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що загальна сума проформи інвойсу від 04.10.2022 №UA-4120388 становить 62683,10 євро, на цю ж суму здійснено оплату, про що свідчить платіжне доручення від 06.10.2022 №48. При цьому фактурна вартість товару за митною декларацією від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 та інвойсом від 20.10.2022 №1060605097 складає 63010,18 євро, суд зазначає наступне.
Відповідно до митної декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 та інвойсу від 20.10.2022 №1060605097 фактурна вартість товару складає 63010,18 євро.
Натомість згідно проформи інвойсу від 04.10.2022 №UA-4120388 фактурна вартість товару складає 62683,10 євро. Згідно платіжного доручення від 06.10.2022 №48 сума переказу становить 62683,10 євро.
Суд зазначає, що інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.
Проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі - інвойсі зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.
Відтак, на думку суду, зазначені доводи відповідача не можуть бути підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Стосовно тверджень відповідача щодо того, що згідно п. 1.1 поданого до митного оформлення Контракту від 11.04.2022 №ТА-60030 предметом контракту являється плівковий і самоклеючий папір, а згідно гр. 31 поданої до митного оформлення митної декларації від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 опис товару наступний: "Етикетка паперова самоклеюча, в аркушах", варто зазначити таке.
Судом встановлено, що у п. 1.1 Контракту №ТА-60030 від 11.04.2022 року, зазначається загальна фраза узгодженого між сторонами товару (плівковий і самоклеючий папір).
Відповідно до графи 31 поданої МД від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321 вказано наступне: "Етикетка, паперова самоклеюча, в аркушах, одношарова, крейдована, з нанесеним на одну із сторін шаром клею на основі акрилових полімерів, білий без друкований, суперкаландрований папір з машинним покриттям середнього глянцю: - Raflacoat Plus-FSC RP51 HONEY GLASSINE 65 FSC Mix Credit SGSCH - COC-004879 (face), в рулонах - 128566 м2. Окрім цього, у митній декларації зазначено код товару, а саме: 4811419000".
Суд зазначає, що згідно вимог пункту 3 частини 2 статті 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Згідно інвойсу від 20.10.2022 №1060605097 у графі “Найменування товару” вказано: EAN 8243589 Raflacoat Plus-FSC RP51 HONEY GLASSINE 65 FSC Mix Credit SGSCH - COC-004879; у графі "Код товару" зазначено 4811419000; також вказано вагу, кількість, ціну товару та загальну суму.
Проаналізувавши митну декларацію від 27.10.2022 №UA408020/2022/050321, інвойс від 20.10.2022 №1060605097 та Договір NO TA-60030 від 11.04.2022, суд прийшов до висновку, що у зазначених документах дійсно наявне різне найменування опису товару та його властивостей,
Проте, судом встановлено, що заявленій у митній декларації митна вартість товарів є аналогічною тій, яка зазначена в інвойсі. А тому суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що інформація про товар, узгоджується з відомостями в товаросупровідних документах, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезеного товару та пов'язання наданих експортних декларацій з даними поставками товару.
Стосовно доводів відповідача щодо не надання позивачем до митного оформлення товару договору на транспортування товару, суд зазначає, що зазначене не є обставиною для висновку про неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, оскільки на думку суду, відповідачу були надані документи на підтвердження перевезення, які у своїй сукупності є достатніми для підтвердження вартості таких витрат.
Як встановлено судом, позивачем до митної декларації №UA408020/2022/050321, серед іншого, було додано: автотранспортну накладну №LWR290898 від 20.10.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №20\10-2 від 20.10.2022; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-25102022 від 25.10.2022.
Безпідставними й такими, що не беруться судом до уваги є доводи відповідача щодо не зазначення вартості транспортування від кордону України до місця призначення.
Як свідчать матеріали справи, 18.10.2022 між Замовником - ТОВ "Сервісопторг" та Перевізником - ФОП ОСОБА_1 укладено договір-заяву транспортного експедирування від 18.10.2022 №18102022/1. Згідно договору - заявки складено акт №ОУ-000051, згідно якого вартість транспортних послуг з міжнародного перевезення авт. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту BISKUPICE PODGORNE (Польща) - м. Львів (Україна) становить 50000 грн.
Відповідно до рахунку-фактури №СФ-25102022 від 25.10.2022 (ФОП Небесний) - постачальник, ТОВ "СЕРВІСОПТОРГ" - одержувач, замовлення №18102022/1; транспортні послуги з міжнародного перевезення автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , по маршруту BISKUPICE PODGORNE (Польща) - м. Львів, вул. Городоцька, б. 357 - Б (Україна), повна вартість становить 50000 грн.
Згідно довідки про транспортні витрати №20/10-2 від 20.10.2022 (ФОП ОСОБА_1 ) ціна транспортно-експедиційних витрат по перевезенню для ТОВ "СЕРВІСОПТОРГ" автомобілем МАН ВС9211МТ/ НОМЕР_2 , за маршрутом BISKUPICE PODGORNE (Польща) - до митного переходу Краківець (Україна) становить 42800,00 грн.
Су наголошує на тому, що не конкретизація позивачем витрат понесених ним від кордону України не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що наведені відповідачем підстави жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
У ході судового розгляду справи митним органом як суб'єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.
Таким чином, суд вважає, що рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022 є протиправним й таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2147,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, на обґрунтування понесених судових витрат на правову допомогу, представником позивача надано суду: 1) ордер на надання правничої (правової) допомоги від 30.06.2023; 2) договір на надання правової допомоги від 14.04.2023 №25; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням та здійснених витрат, необхідних для надання правової допомоги станом на 30.06.2023; акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 30.06.2023; довідку від 30.06.2023 №25/7; рахунок №25/7 від 30.06.2023.
Судом встановлено, що 14.04.2023 між ТОВ "Сервісопторг" та адвокатським об'єднанням "Шавров, Галицький та партнери" укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 3.1 якого за надання правової допомоги за цим договором клієнт зобов'язується в подальшому сплачувати Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) в поряду, строки і розмірі, визначеному між сторонами в додаткових угодах та додатках до цього договору, на розрахункових рахунок об'єднання.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням та здійснених витрат, необхідних для надання правової допомоги станом на 30.06.2023, позивачу надано наступні послуги:
Консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі, зокрема обговорення і роз'яснення питань, що стосуються механізму визнання рішення митного органу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - 1000,00 грн; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, зокрема, ознайомлення з документами наданими до митного оформлення, вивчення судової практики у подібних відносинах - 1000,00 грн; представництво інтересів клієнта суді, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування - 1000,00 грн; підготовка та подання адвокатських запитів, клопотань, звернень, зокрема, складання скарг, щодо скасування рішень про коригування митної вартості товарів, щодо отримання інформації. Документів для обґрунтування своїх доводів і заперечень - 1500,00 грн; складання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Чернівецької митниці Державної митної служби України (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів: №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022 - 5500, 00 грн. Загальна вартість робіт складає 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно частини сьомої названої статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є явно не співмірним, або їх витрати не були необхідними у даній справі.
З огляду на предмет розглядуваного спору, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не відповідає ознакам співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на суму 5000,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг", в інтересах якого звернувся адвокат Шавров Ігор Ігорович до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Державної митної служби №UA408000/2022/000140/2 від 31.10.2022.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі - 2147,20 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (вул. Набережна Перемоги, буд. 30-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 31543614);
Представник позивача - Шавров Ігор Ігорович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №003887 від 17.07.2019, видане Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 26 від 17.07.2019);
Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 43971359).
Суддя В.О. Григораш