14 травня 2024 рокуСправа № 160/13758/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., дослідивни матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови,-
19.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №69149270 від 03.06.2022 року, винесену державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Межевською К.Д.
В обгрунтування позовних вимог позивачем вказано, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання, так як позивач зареєстрований та проживає в Індустріальному районі м. Дніпро; у матеріалах ВП відсутня заява стягувача про примусове виконання Постанови ВМ 00009340 від 31.01.2022 року. Натомість у матеріалах ВП наявна заява про примусове виконання цієї Постанови від іншого органу - Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті; на момент прийняття оскаржуваної постанови та відкриття ВП №69149270 від 03.06.2022 року були відсутні підстави для примусового виконання Постанови ВМ00009340 від 31.01.2022 року, так як ця постанова є предметом оскарження в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська.
Ухвалою від 22.06.2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов, враховуючи терміни розгляду справи даної категорії згідно ст. 287 КАС України.
03.07.2023 року представником третьої особи подані пояснення. Однак дані пояснення не враховуються судом, так як стосуються іншої особи ( ОСОБА_2 ), аніж позивача.
04.07.2023 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких останнім заперечується щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
10.07.2023 року позивачем подано пояснення щодо відсутності підстав для врахування пояснень третьої особи, так як аргументи третьої особи не спростовують позовних вимог у цій справі.
Ухвалою від 11.07.2023 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/13758/23. Повторно витребувано у Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №69149270. Зобов'язано Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати суду завірені належним чином документи у 10-денний строк з дня отримання ухвали суду.
24.07.2023 року позивачем долучено до матеріалів справи Витяг з реєстру територіальної громади №2023/005488154 від 20.07.2023 року.
24.07.2023 року від відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, а також витребувані судом матеріали ВП. Відповідач вказав, що виконавчий документ надійшов за місцем проживання боржника - позивача (м. Дніпро, вул. Грінченка, 238).
Також у вказаних запереченнях відповідач просить закрити провадження по справі, не обґрунтувавши при цьому підстави. Тому суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.
Ухвалою від 03.08.2023 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/13758/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - до набрання законної сили рішенням суду у справі №202/11750/23.
Ухвалою від 15.04.2024 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/13758/23.
01.05.2024 року позивачем подані додаткові пояснення по справі, відповідно до яких оскаржувана постанова про відкриття ВП є такою, що підлягає скасуванню.
У судове засідання 09.05.2024 року представники сторін та третьої особи не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справ. Разом з тим, представником позивача подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Зважаючи на вказане, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову серії ВМ №00009340 від 31.01.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 34000,00 грн.
Державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Межевською Катериною Дмитрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69149270 від 03.06.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000,00 гривень, яка винесена на підставі постанови ВМ №00009340 від 31.01.2022 року.
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №69149270 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень за змістом частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом
Згідно з ч. 1, 3 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частин першої та статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною першою статті 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Як зазначено відповідачем у запереченнях на позовну заяву - згідно виконавчого документа боржник фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року по справі №380/7750/20 зазначив, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив'язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження. При цьому, Верховний Суд зазначав, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.
Як уже було зазначено, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону). Водночас визначення місця проживання та місця перебування наведено у Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року (далі - Закон №1382-IV) №1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов'язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов'язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов'язані з місцем її проживання.
Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, слід звернути увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язує місце виконання рішення виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, слід виходити з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин, оскільки, просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV.
Аналіз положень статей 9, 18 Закону №1404-VІІІ, положень статті 27 Закону №1403-VIII, а також положень Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI, дають підстави дійти висновку про те, що виконавець має можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких виконавець має дотримуватись.
Серед іншого, норми КАС України також пов'язують місце проживання особи із зареєстрованим місцем її проживання. Так, відповідно до частини третьої статті 171 КАС України суд встановлює місце проживання фізичної особи шляхом надсилання запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Отже, законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб'єкти владних повноважень зобов'язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.
Таким чином, відсутність прямого обов'язку виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена адреса боржника, вказана у виконавчому документі, зокрема №ВМ 00009340 від 31.01.2022 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано в автоматичному режимі, а саме: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Грінченка, 238.
Натомість, 24.07.2023 року позивачем долучено до матеріалів справи Витяг №2023/005488154 з реєстру територіальної громади, який містить відомості про особу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 26.10.2021 року і по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень п. 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач мав повернути без виконання виконавчий документ, а не відкривати ВП на підставі такого виконавчого документу, чим і порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім того, постанова ВМ 00009340 від 31.01.2022 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано в автоматичному режимі, була предметом оскарження у межах справи №202/11750/23.
Так рішенням Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 14.08.2023 року по справі №202/11750/23 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі - задоволено.
Скасовано постанови по справам про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України: серії ВМ №00009340 від 31.01.2022 року, серії ВМ №00009341 від 31.01.2022 року та серії ВМ №00009722 від 14.02.2022 року, винесені Державною службою України з безпеки на транспорті стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження по справам.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 року по справі №202/11750/23 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2023 року залишено без змін.
Враховуючи, що оспорювана постанова про відкриття ВП прийнята на підставі постанови ВМ00009340 від 31.01.2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті, яка скасована судом у межах справи №202/11750/23, то постанова про відкриття ВП підлягає визнанню протиправною та скасуванню, що відповідає правилу причинно-наслідкового зв'язку та доктрині «плодів отруєного дерева».
Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них (Постанова Верховного Суду від 04.06.2020 року по справі №826/24815/15).
Таким чином, неправомірність перших актів (рішень) тягнуть за собою неправомірність послідуючих, що відповідає позиції Верховного Суду, а саме: «в силу принципу «незаконне не може породжувати законне», «плоди отруєного дерева».
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи та аргументи учасників справи не є такими, що впливають на висновки суду.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до сит. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 42, код ЄДРПОУ 34984493), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №69149270 від 03.06.2022 року, винесену державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Межевською К.Д.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко