13 травня 2024 рокуСправа №160/5150/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 31.01.2024 року за № 046550005322 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди його трудової діяльності, вказані у трудовій книжці колгоспника № 192 від 13.03.1980 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 25.01.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, але Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено в призначенні пенсії з посиланням на те, що до трудового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі «ім. Енгельса» П'ятихатського району Дніпропетровської області у період з травня 1983 року по червень 2001 року, так як на титульному аркуші трудової книжки відсутня дата та місяць народження власника. Окрім того, не прийнято до уваги архівні довідки, видані комунальною архівною установою «П'ятихатський Трудовий архів» від 28.02.2022 №168, 169, 170, 171 щодо фактичної кількості відпрацьованих вихододнів протягом липня 1983 року червня 2001 року, оскільки в первинних документах зазначено ім'я « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявника - « ОСОБА_3 ». Відмову у призначенні пенсії позивач вважає неправомірною, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи щодо спірного періоду, яка є основним документом, що підтверджує страховий стаж. Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач-2 не надав належної оцінки трудовій книжці колгоспника. Працівник не може нести відповідальності за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок адміністрацією підприємства не може бути підставою для позбавлення його права на пенсійне забезпечення. За вказаних обставин, вважає висновки відповідача-2 про відсутність страхового стажу для призначення пенсії безпідставними, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5150/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду було витребувано від відповідача-1 засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу на дату звернення 25.01.2024.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
23.04.2024 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з наступного. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.03.2022 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням №046550005322 від 01.04.2022 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж за статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Згідно прийнятого рішення страховий стаж позивача становить 13 років 5 місяців 12 днів. Стаж зараховано за наданими документами та даними персоніфікованого обліку. Не враховано дані трудової книжки № НОМЕР_2 заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок і ведення трудових книжок (відсутня дата та місяць народження власника). В архівних довідках №168, 169, 170, 171 зазначено ім'я « ОСОБА_2 » згідно паспорта « ОСОБА_3 ». Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи у період з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 року мають право на призначення пенсії після досягнення віку 60 роки за наявності страхового стажу 29 років. Враховуючи викладене, право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.
До відзиву долучено копію пенсійної справи позивача.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позов не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_3 , виданого 01.11.2022; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
25.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №11 (СЦ)) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 25.01.2024 вх.№161 долучено наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; ID-картка № НОМЕР_3 ; документи про місце проживання (реєстрації) особи; пам'ятка пенсіонера, трудова книжка НОМЕР_4 , трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 , архівні довідки №168, №169, №173 та №170 від 28.02.2022.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 31.01.2024 №046550005322 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу.
Означене рішення від 31.01.2024 №046550005322 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 61 рік 11 місяців 19 днів. Страховий стаж - 15 років 4 місяці 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки №192 від 13.03.1980, оскільки відсутня дата та місяць народження власника; згідно архівних довідок № 168, 169, 170, 171 зазначено ім'я « ОСОБА_2 », не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) (номер ПС: 046550005322) на дату звернення 25.01.2024, страховий стаж позивача становить 15 років 04 місяці 02 дні, до якого зараховано наступні періоди: з 11.05.1981 по 24.06.1983 - військова служба строкова - 02 роки 01 місяць 14 днів; з 15.01.1998 по 30.06.2000 - 02 роки 05 місяців 16 днів; з 01.07.2000 по 06.06.2001 - 0 років 11 місяців 06 днів; з 01.11.2001 по 30.04.2002 - 0 років 06 місяців 0 днів; з 01.11.2002 по 30.04.2003 - 0 років 06 місяців 0 днів; з 01.11.2003 по 31.12.2003 - 0 років 02 місяці 0 днів; з 01.01.2004 по 30.04.2004 - 0 років 04 місяці 0 днів; з 01.11.2004 по 31.05.2005 - 0 років 07 місяців 0 днів; з 01.06.2005 по 30.06.2005 - 0 років 01 місяць 0 днів; з 01.08.2005 по 04.05.2006 - 0 років 08 місяців 0 днів; з 01.07.2008 по 30.09.2008 - 0 років 03 місяці 0 днів; з 01.11.2008 по 31.03.2009 - 0 років 05 місяців 0 днів; з 01.04.2009 по 30.04.2009 - 0 років 01 місяць 0 днів; з 26.06.2009 по 30.06.2009 - 0 років 0 місяців 07 днів; з 01.07.2009 по 30.04.2010 - 0 років 09 місяців 24 днів; з 01.10.2010 по 30.04.2011 - 0 років 07 місяців 0 днів; з 01.11.2012 по 15.04.2013 - 0 років 05 місяців 29 днів; з 07.10.2013 по 24.03.2014 - 0 років 05 місяців 28 днів; з 18.11.2014 по 01.04.2015 - 0 років 04 місяці 24 днів; з 17.11.2015 по 07.04.2016 - 0 років 05 місяців 0 днів; з 17.10.2016 по 01.04.2017 - 0 років 05 місяців 27 днів; з 01.11.2017 по 10.04.2018 - 0 років 05 місяців 20 днів; з 09.11.2018 по 15.04.2019 - 0 років 05 місяців 19 днів; з 06.11.2019 по 26.03.2020 - 0 років 05 місяців 0 днів; з 04.11.2020 по 01.04.2021 - 0 років 05 місяців 08 днів; з 05.01.2022 по 24.03.2022 - 0 років 02 місяці 26 днів; з 07.11.2022 по 28.03.2023 - 0 років 05 місяців 0 днів.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії та з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника №192 від 13.03.1980, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи, що вказані у трудовій книжці колгоспника №192 від 13.03.1980.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Як вбачається з трудової книжки колгоспника №192 від 13.03.1980, ОСОБА_1 , прийнятий в члени колгоспу імені Енгельса (Саврівська сільрада Пятихатського району Дніпропетровської області) трактористом в 1978 році та з 31.03.2000 звільнений з членів колгоспу.
В розділі «відомості про роботу» (сторінки 2-15) трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, тобто кількість вироблених трудоднів:
-за 1978 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 124, при встановленому мінімумі 280;
-за 1979 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 207; при встановленому мінімумі 280;
-за 1980 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 152; при встановленому мінімумі 280;
-за 1981 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 63; при встановленому мінімумі - 98;
- за 1982 рік - армія;
-за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 118; при встановленому мінімумі - 180;
-за 1984 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 279; при встановленому мінімумі - 280;
-за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 302; при встановленому мінімумі - 280;
-за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 288; при встановленому мінімумі - 280;
-за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 111; при встановленому мінімумі - 137;
- звільнений з колгоспу на підставі заяви від 18.05.1987;
-за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 290; при встановленому мінімумі - 280;
-за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 304; при встановленому мінімумі - 280.
-за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 346; при встановленому мінімумі - 280;
-за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 338; при встановленому мінімумі - 270;
-за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 288; при встановленому мінімумі - 270;
-за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 285; при встановленому мінімумі - 260.
-за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 249; при встановленому мінімумі - 260;
-за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 247; при встановленому мінімумі - 260.
-за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 232; при встановленому мінімумі - 260;
-за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 193; при встановленому мінімумі - 260;
-за 1999 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 186; при встановленому мінімумі - 260;
-за 2000 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 52; при встановленому мінімумі - 75;
-звільнений з членів колгоспу з 31.03.2000.
Трудова книжка колгоспника №192 від 13.03.1980 також містить відомості щодо подальшої трудової діяльності позивача:
01.04.2000 по 07.06.2001 - трактористом у ДП «Вільне» ТОВ «Сереал» (наказ №2 від 31.03.2000, наказ №125 від 07.06.2001);
з 16.10.2001 по 15.03.2002 - сезонним кочегаром на період опалювального сезону у Вільнівській СШ (наказ №86 від 16.10.2001, наказ №93а від 05.03.2002);
з 15.10.2002 по 16.04.2003 - оператором газової котельні на період опалювального сезону у Вільнівській СШ (наказ №116 від 17.10.2002, наказ №17 від 08.04.2003);
з 30.10.2003 по 15.04.2004 - оператором газової котельні на період опалювального сезону у ІНФОРМАЦІЯ_3 (наказ №35 від 30.10.2003, наказ №63 від 14.04.2004;
з 15.10.2004 - на посаді оператора газової котельні на період опалювального сезону у ІНФОРМАЦІЯ_3 (наказ №82 від 14.10.2004).
Вказані записи трудової книжки в частині спірного періоду оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийом та звільнення, записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості.
В трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача з 1978 по 18.05.1987, з 1989 по 31.03.2000 в колгоспі імені Енгельса трактористом, з 01.04.2000 по 07.06.2001 - у ДП «Вільне» ТОВ «Сереал» трактористом; з 16.10.2001 по 15.03.2002 - сезонним кочегаром на період опалювального сезону у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 15.10.2002 по 16.04.2003 - оператором газової котельні на період опалювального сезону у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 30.10.2003 по 15.04.2004 - на посаді оператора газової котельні на період опалювального сезону, з 15.10.2004 - на посаді оператора газової котельні, а також відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та вбачається, що за період з 1978 по 1984, за 1987, за 1995, за 1996, за 1997, за 1998, за 1999 та 2000 відсутні відомості про поважність не виконання мінімуму за рік. Водночас, як вже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, як вбачається з розрахунку форми РС-право (станом на час звернення 25.01.2024) періоди трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника частково зараховані до страхового стажу, а саме: періоди з 11.05.1981 по 24.06.1983, з 15.01.1998 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 06.06.2001; з 01.11.2001 по 30.04.2002; з 01.11.2002 по 30.04.2003; з 01.11.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.04.2004; з 01.11.2004 по 31.05.2005, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Щодо решти спірних періодів по трудовій книжці колгоспника, суд зазначає наступне.
В якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника №192 від 13.03.1980 відповідачем-2 в оспорюваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника №192 від 13.03.1980, оскільки відсутня дата та місяць народження власника.
Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача-2, оскільки такі зауваження до трудової книжки колгоспника є цілком безпідставними.
Законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. При цьому, обов'язок щодо заповнення трудових книжок, внесення виправлень покладено саме на роботодавця, а не працівника.
Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (13.03.1980) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).
Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи періоди роботи позивача в колгоспі імені Енгельса, а також подальші періоди трудової діяльності позивача, починаючи з 01.04.2000, згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, відповідач-2 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника №192 від 13.03.1980: з 1978 по 10.05.1981, з 25.06.1983 по 14.01.1998, 07.06.2001, з 16.10.2001 по 30.10.2001, з 15.10.2002 по 30.10.2002, 30.10.2003, з 15.10.2004 по 30.10.2004.
За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046550005322 від 31.01.2024 прийняте відповідачем-2 не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення №046550005322 від 31.01.2024, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність часткового (вибіркового) зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника №192 від 13.03.1980 та зобов'язано відповідача-2 зарахувати до страхового стажу періодів роботи позивача з 1978 по 10.05.1981, з 25.06.1983 по 14.01.1998, 07.06.2001, з 16.10.2001 по 30.10.2001, з 15.10.2002 по 30.10.2002, 30.10.2003, з 15.10.2004 по 30.10.2004.
На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-2 не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн., оскільки рішеннями саме цього суб'єкта владних повноважень порушено права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) №046550005322 від 31.01.2024 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди його роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_2 від 13.03.1980: з 1978 по 10.05.1981, з 25.06.1983 по 14.01.1998, 07.06.2001, з 16.10.2001 по 30.10.2001, з 15.10.2002 по 30.10.2002, 30.10.2003, з 15.10.2004 по 30.10.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 25.01.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова