Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7879/22 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.
Категорія 62 Доповідач Борисюк Р. М.
14 травня 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Микитюк О.Ю., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/7879/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2023 року та додаткове рішення того ж суду від 26 вересня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємицею першої черги за законом ОСОБА_2 та вирішити питання судових витрат.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно зокрема: грошові заощадження, житловий будинок в м. Житомирі, частину житлового будинку в сільській місцевості, земельні ділянки.
У встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 - дочка померлого, ОСОБА_5 - мати померлого, яка, у свою чергу, в подальшому протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - брата спадкодавця та вона - сестра померлого.
Позивач вказує на відсутність за життя ОСОБА_4 будь-якого спілкування між ним та дочкою, зауважує на власних теплих родинних відносинах із братом, матеріальній підтримці останнього відповідачі не виявили бажання допустити її до спадкування нарівні з ними, хоча обсяг спадкового майна дозволяє поділити спадкове майно з урахуванням трьох спадкоємців.
Вказувала, що ОСОБА_4 хворів, страждав тяжкими хронічними захворюваннями, неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування, потребував матеріальної допомоги, яку постійно надавала вона разом зі своєю сім'єю.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із позивачки на користь відповідачки 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням цього ж суду від 26 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додатково витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Не погодившись з цими рішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить, рішення суду від 18.09.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення від 26.09.2023 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Судом розглянуто дану справу при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що в свою чергу призвело до невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Звертаючись до суду з позовом з підстав, передбачених частиною 2 статті 1259 ЦК України, вона мала намір через клопотання про витребування медичних документів та призначення судової експертизи довести факт безпорадного стану її брата при житті, а показаннями свідків підтвердити факт надання допомоги йому тільки нею та її сім'єю при повній відсутності спілкування між ОСОБА_4 при його житті з дочкою ОСОБА_2 , спадкоємицею першої черги за законом. У такий спосіб вона мала намір довести обґрунтованість свого позову та спростувати заперечення відповідачів про захворювання, яким перехворів ОСОБА_4 при житті, а саме, на пневмонію.
Стверджує, що ніяким чином суд не з'ясовував обставин, щодо безпорадного стану брата. Відмова суду у призначенні експертизи, незважаючи на заявлене клопотання про встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи у порядку цивільного судочинства, вважається порушенням принципу змагальності цивільного процесу. Крім того, безпідставну відмову суду у призначенні експертизи вважає обмеженням її права на судовий захист.
В порушення принципу змагальності суд безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_6 .
Щодо судових витрат зазначає, що ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з неї додатково 10 000 грн судових витрат, а саме, за надання правової допомоги, та надала п'ять актів наданих послуг та копії меморіальних ордерів (квитанцій). Сама подала заяву про зменшення розміру судових витрат, посилаючись на особисті обставини, зокрема, вік, стан здоров'я, інвалідність, наявність доходу у розмірі мінімальної пенсії за віком.
Додатковим рішенням стягнуто з неї 4 000 грн. витрат за надання правничої допомоги.
Вважає, що вартість відзиву у 5000 грн з урахуванням обставин справи, є явно завищеною, як по змісту, так і по часу перенесення інформації з її позову, судової ухвали та ЄДРСР до тексту відзиву на комп'ютері.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Могильницька І.М. апеляційну скаргу не визнали, вважають її необґрунтованою, яка не підлягає до задоволення.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи позивач та інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.85).
Спадкоємцями першої черги є: дочка ОСОБА_2 та мати ОСОБА_5 .
Спадкоємці другої черги - брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_1 .
Спадкоємці обох черг подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 (т.1 а.с.159-160,163, 167-168), проте, ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини після померлого сина на користь рідного брата спадкодавця ОСОБА_3 та доньки спадкодавця - ОСОБА_2 (т.1 а.с.179-180).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За приписами частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України спадкоємцю за заповітом чи за законом надано право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Проте, позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов'язком у силу статей 12, 81 ЦПК України.
Так, у справі яка переглядається встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 мав досить пристойне матеріальне становище. Так, йому на праві власності належало: 53/100 ід. часток житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,0345 га кадастровий номер 1810136600:03:002:0093 по провулку АДРЕСА_2 ; 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_3 (т.1 а.с.63-67). ОСОБА_4 отримував пенсію, мав три відкритих депозитних рахунки в ПуАТ «КБ АКОРДБАНК», на яких станом на 07.12.2021, залишки коштів складають в загальному 300 000 грн та належні відсотки (т.1 а.с.166 зворот); на його картковому рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» знаходиться 8206,69 грн (т.1 а.с.172 зворот); також він отримував дохід від здачі в оренду житла. Наведене свідчить, що ОСОБА_7 самостійно забезпечував свої потреби та умови свого життя, а тому не потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Згідно епікризу посмертного № 9634 від 13 листопада 2021 року, ОСОБА_4 20.10.2021 був госпіталізований до КП «Лікарня №1» Житомирської міської ради із заключним діагнозом як основним - двобічна полі сегментарна пневмонія важкої форми та помер 13.11.2021 (т.1 а.с.86). При цьому матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець страждав тяжкими захворюваннями, з приводу чого перебував на обліку в медичних закладах, мав інвалідність тощо.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази, не вказують на існування обставин, внаслідок яких можлива зміна черговості спадкування та залучення позивача як спадкоємця наступної черги до одночасного спадкування.
Не підтверджені належними та допустимими доказами доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона тривалий час опікувалась ОСОБА_4 та надавала йому допомогу, не може бути підставою для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності усіх юридичних фактів, обумовлених даною нормою.
Під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування.
На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, місцевий суд, правильно застосував до спірних правовідносин наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадкування.
Колегія суддів також зазначає, що понесені відповідачем ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 27.02.2023, актами наданих послуг, меморіальними ордерами/квитанціями про оплату даних послуг, а відтак суд першої інстанції із посиланням на норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, правильно визначив розмір даних витрат, що підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2 , у загальній сумі 9000 грн (5000+4000).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2023 року та додаткове рішення того ж суду від 26 вересня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 15 травня 2024 року.