Справа № 359/10118/23
Провадження № 2/357/2559/24
іменем України
"15" травня 2024 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. , розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С. від 02 лютого 2024 року цивільну справу № 359/10118/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ухвалено направити за підсудністю на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Згідно штампу канцелярії суду, цивільна справа № 359/10118/23 надійшла на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 20 березня 2024 року.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2024 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
У зв'язку з зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою судді від 26 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк, протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали судді, для усунення недоліків поданої заяви. При цьому, в ухвалі судді не тільки зазначено недоліки позовної заяви з посиланням на відповідні положення законодавства України, а й окремо зазначено конкретні способи усунення вказаних недоліків.
Таким чином, суддею було вжито необхідних заходів для реалізації права позивача на звернення до суду в порядку, визначеному ЦПК України, та роз'яснено дії, які необхідно вчинити для усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Також, крім недоліків позовної заяви, в ухвалі судді від 26 березня 2024 року позивачу були роз'яснені наслідки у вигляді повернення позовної заяви, якщо недоліки усунуті не будуть та встановлено максимально можливий строк для усунення недоліків, передбачений ч. 2 ст. 185 ЦПК України.
Зазначена ухвала судді була направлена для виконання поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу позивача зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1 .
Однак, 13 травня 2024 року на адресу суду повернувся поштовий конверт без вручення, причина повернення вказана працівниками пошти, за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У разі відсутності адресата (будь кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Іншої адреси місця свого проживання (перебування, знаходження) позивач суду не повідомила.
Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Згідно постанови Верховного Суду складу колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 року, справа № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.
Факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі (Постанова Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суддя вважає, що ухвала судді від 26 березня 2024 року про залишення позовної заяви без руху позивачу вручена, та остання про залишення позовної заяви без руху повідомлена належним чином. Проте, у вказаний десятиденний строк, жодних документів на усунення недоліків позову від позивача не надходило.
Згідно частини першої статті 44 ЦПК Україна, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п. 1, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Системний аналіз чинного цивільно-процесуального законодавства дає підстави вважати, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі.
Учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Добросовісність учасників судового процессу, зокрема, полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення (Постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №753/21967/15-ц).
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язанні сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків.
Зазначаючи в позовній заяві свою поштову адресу позивач мала усвідомлювати, що на вказану адресу судом буде здійснюватися направлення поштової кореспонденції, та відповідно зобов'язана здійснити всі залежні від неї заходи з метою належного її отримання.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Тому позивач ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з процесуальними документами, прийнятими суддею під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для загального доступу.
Слід зазначити, що ухвала суду про залишення позову без руху згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Не реагування позивача на необхідність отримання ухвали судді від 26 березня 2024 року у відділенні поштового зв'язку, не звернення за її отриманням в приміщенні суду та не усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді свідчать про зловживання процесуальними правами та небажання заявника сприяти розгляду справи за її заявою.
Законодавець не покладає на суд обов'язку повторно постановити ухвалу про залишення позову без руху в разі її не виконання.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне визнати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів неподаною та повернути її позивачу разом з доданими до неї документами.
Керуючись ст.ст. 185, 285, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - вважати неподаною та повернути заявнику разом з доданими до неї документами.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов