Справа № 161/3439/24
Провадження № 2/161/1838/24
14 травня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Жежерун Д. А.,
представника позивача адвоката Музики - Дубравського В. А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свій позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що вона одружилася з відповідачем 23 березня 2022 року, шлюб між ними зареєстрований Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 524. Від цього шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що її подружнє життя з відповідачем не склалось, відповідач покинув сім'ю, коли сину виповнилось три місяці. Наразі вона проживає разом з дитиною у своєї матері в смт. Млинів Рівненської області. Причиною погіршення стосунків між нею та відповідачем є різні погляди на сімейне життя, нехтування відповідачем обов'язків щодо матеріального утримання сім'ї. Півроку поспіль їхній шлюб має формальний характер, адже вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо один від одного. На переконання позивача подальше збереження шлюбу з відповідачем буде суперечити її інтересам.
На підставі наведеного позивач просить шлюб, укладений між нею та відповідачем, розірвати, а також стягнути з відповідача в її користь судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою судді від 23 лютого 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
13 березня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, відповідач зазначає, що причин для розірвання шлюбу між ним та позивачем немає, позовна заява обґрунтована формальними фразами, аргументи позивача є надуманими. Також відповідач повідомляє, що стосунки з дружиною в нього складались добре, базувались на почуттях любові та взаємної поваги, в них народився син, якого вони спільно виховували. Однак, дружина без будь-яких причин вирішила переїхати до батьків, у зв'язку з чим він докладає зусиль з метою зберегти сім'ю та змінити думку дружини.
Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року сторонам надано строк для примирення - 1 місяць, до 14 травня 2024 року.
Представник позивача адвокат Музика - Дубравський В. А. у судовому засіданні позов підтримав з підстав, які зазначені у позовній заяві, додатково суду пояснив, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, оскільки не бажає примирятися з відповідачем.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо розірвання шлюбу заперечував, суду пояснив, що він має намір примиритись з дружиною, однак остання не відповідає взаємністю.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 23 березня 2022 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 524 (а. с. 7).
Також установлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112 СК України).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Суд установив, що сторони не примирились, позивач наполягає на розірванні шлюбу та зазначає, що подальше збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Відповідач, який заявляє про намір налагодити стосунки з дружиною, не повідомив суду про свої конкретні дії, спрямовані на досягнення такої мети. А тому, наразі шлюб сторін має формальний характер, адже подружжя спільно не проживає, не веде спільного господарства, сторони не підтримують стосунки між собою, засновані на любові та повазі один до одного.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в цій сім'ї, визнання позову відповідачем, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд установив, що при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, наявні процесуальні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача 1211,20 гривень судового збору.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов'язаних з розглядом справи.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 36 від 13 лютого 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 сплатила адвокату Зух К. О. гонорар в розмірі 2 000 гривень (а. с. 15). Відповідно до довідки про оплату правничої допомоги адвоката від 13 лютого 2024 року ОСОБА_2 сплатила адвокату Зух К. О. гонорар в розмірі 2 000 гривень за такі види правничої допомоги: 1) надання правової інформації, консультації і роз'яснення щодо законодавчого регулювання питань, пов'язаних з розірванням шлюбу, аналіз документів для звернення до суду - 500 гривень; складання позовної заяви про розірвання шлюбу, підготовка матеріалів для подання до суду - 1500 гривень.
Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які понесла позивач є реальними, доведеними, тобто є такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Тож, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263,264,265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112, 115 СК України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Млинів Млинівського району Рівненської області, та ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Будапешт, Угорщина, зареєстрований 23 березня 2022 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 524 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1211,20 грн. понесених витрат на оплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2000 грн. понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення суду складено 15 травня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду О. М. Гринь
Волинської області