Справа №155/760/24
Провадження №3/155/415/24
14.05.2024 м. Горохів
Суддя Горохівського районного суду Волинської області Сметана В.М., за участю захисника Гаврилюка Є.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жительки АДРЕСА_1 , головного бухгалтера ТОВ «Волинь Агро», за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
До Горохівського районного суду Волинської області 01 травня 2024 року з Головного управління ДПС у Волинській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення №132/03-20-23-10 від 24 квітня 2024 року вбачається, що головний бухгалтер ТОВ «Волинь Агро» ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме, ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку: пункту 103.2 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України з врахуванням п.2 ст.11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, в результаті чого занижено податкове зобов'язання щодо утриманого податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України за 2017 - 2019 роки всього в сумі 27313790 гривень по операціях з компанії «Agroprosperis 2 Limited» (Республіка Кіпр), а саме: за 2017 рік - 16024788 гривень, за 2018 рік - 5514525 гривень, за 2019 рік - 5774478 гривень.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.163-1 КУпАП.
В судовому засіданні захисник пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення був складений на підставі акту позапланової виїзної перевірки, будь яких іншим доказів які б підтверджували вину ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено. Також податковим органом всупереч вимог практики Верховного суду, норм податкового законодавства порушено порядок притягнення особи до відповідальності, оскільки за результатами податкової перевірки складено акт на підставі якого мало б бути винесено відповідне податкове повідомлення - рішення, яке за своєю суттю у випадку його винесення може бути скасоване та/або оскаржене в судовому порядку. Таких вимог закону контролюючий орган не дотримався, оскільки представником ТОВ «Волинь Агро» подало скаргу, однак станом на час розгляду справи рішення розгляду скарги не отримали, у зв'язку з чим просить провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 163-1 КУпАП, передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП долучені наступні документи: протоколом про адміністративне правопорушення №132/03-20-23-10 від 24 квітня 2024 року, копією акту неявки посадових осіб для складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2024 року, копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п.54.3. ст.54 ПК України, у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України).
Пунктом 58.1. статті 58 ПК України, визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому статтями 55-56 ПК України, передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм випливає, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У даній справі відсутні відомості, що під час складання даного протоколу про адміністративне правопорушення, було винесено контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 18 березня 2024 року №5942/23/34244835.
Тому складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, слід визнати передчасним, а сам акт не є підтвердження порушення ведення податкового обліку до прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та підтвердження його судовим рішенням у разі оскарження повідомлення-рішення платником податків у судовому порядку.
Також у матеріалах справи міститься акт неявки ОСОБА_1 для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2024 року, однак суду не надано будь-яких підтверджуючих матеріалів (доказів) про те, що вони нею отримувались.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у протоколі повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до вимог статей 9, 245, 251-252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, то провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 33, 34, 156, п. 1 ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана