суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
у справі № 304/1035/20 (провадження № 13-58кс23) за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.
Вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, суд першої інстанції засудив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років за вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 за обставин, установлених судом та детально наведених у зазначеному судовому рішенні.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просив скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Як на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність засуджений покликався на помилковість кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК, заперечуючи спрямованість умислу на вбивство та стверджуючи про заподіяння ОСОБА_5 смерті через необережність. Не погоджувався з оцінкою у вироку показань потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону посилався на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 367 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), що знайшло свій прояв у постановленні суддею ухвал в інших справах під час перебування у нарадчій кімнаті.
Зазначав у скарзі також про порушення правової процедури проведення, документування та використання результатів процесуальних дій, у ході яких одержано докази обвинувачення, що спричиняє їх недопустимість.
ОСОБА_4 вважав істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону нездійснення апеляційним судом перевірки доводів, викладених захисником ОСОБА_9 у змінах до апеляційної скарги свого підзахисного. У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджувався з висновком колегії суддів про те, що захисник не має процесуального права вносити відповідні зміни до апеляційної скарги обвинуваченого. На обґрунтування цього ОСОБА_4 зазначав, що захисник відповідно до приписів ч. 4 ст. 46 КПК, користуючись процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює, вправі змінити апеляційну скаргу підзахисного.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - колегія суддів, Суд, Касаційний кримінальний суд) ухвалою від 18 липня 2023 року передав матеріали кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з підстав, передбачених частинами 4 і 5 ст. 434-1 КПК.
Як виключну правову проблему, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів окреслила таке питання, чи може захисник (представник) доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він здійснює.
Касаційний кримінальний суд наголосив, що у разі якщо апеляційний суд правильно не прийняв до розгляду зміни, подані захисником до апеляційної скарги обвинуваченого у цій справі, то постає питання про межі касаційного перегляду, оскільки правила ст. 424 КПК у взаємозв'язку зі статтями 22, 26, 404 цього Кодексу не надають Касаційному кримінальному суду повноваження розглядати питання, які не було розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій, якщо сторона мала можливість їх поставити і не поставила перед відповідними судами в належний час та спосіб.
Суд не погоджувався з висновком про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, та запропонував від нього відступити, вважаючи, що касаційний суд не вправі вирішувати питання, які не ставилися сторонами перед судом апеляційної інстанції, з огляду на приписи ст. 424 КПК щодо можливості касаційного оскарження судових рішень виключно після їх перегляду в апеляційному порядку.
Велика Палата ухвалою від 6 вересня 2023 року прийняла до розгляду це кримінальне провадження з підстав доцільності тлумачення норм процесуального права, зазначивши: «Чи може захисник доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, раніше подану особою, захист якої він забезпечує», а також вирішення питання про доцільність відступу від висновку, раніше викладеного в постанові Великої Палати від 12 вересня 2018 року (справа № 523/6472/14-к).
Постановою від 24 квітня 2024 року Велика Палата касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнила частково, ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_4 скасувала і признала новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви висловлення окремої думки
Автори окремої думки погоджуються з правовим висновком, який сформулювала Велика Палата в порядку розв'язання виключної правової проблеми, вирішення якої є важливим для розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики, про те, що: «У розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого належить виключно суб'єкту її подання, тобто обвинуваченому».
Підтримуємо також рішення Великої Палати про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 523/6472/14-к, щодо меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.
Водночас, не погоджуємося з рішенням Великої Палати про часткове задоволення касаційної скарги засудженого, скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так, обґрунтовуючи рішення про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Велика Палата зазначила, що апеляційний суд, який протягом тривалого часу не вжив жодних розумних і достатніх дій для того, щоб створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, діяв усупереч правилам ч. 6 ст. 22 КПК, сталій судовій практиці апеляційних судів, а також практиці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Усупереч своєму рішенню про неприйняття змін захисника до апеляційної скарги обвинуваченого апеляційний суд все ж зробив висновок про необґрунтованість частини цих доводів, втім на порушення вимог ст. 419 КПК не навів в ухвалі узагальнених доводів захисника під час апеляційного розгляду, мотивів, з яких суд виходив при її постановленні, і приписів закону, якими він керувався.
Вважаємо, що зазначені порушення процесуального закону, на які Велика Палата звернула увагу, не є в розумінні ст. 412 КПК безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Судові рішення, які постановляє суд, мають відповідати спеціальним нормам.
Перша з цих вимог - це переконливість вироку або ухвали. Будь-яке рішення суду має бути переконливим, створювати у громадській думці впевненість у його безумовній правильності та справедливості.
Аналіз норм ч. 3 ст. 26, статей 404, 433, 438 КПК дає підстави вважати, що у суді вищої інстанції скасуванню підлягають незаконні (немотивовані, необґрунтовані) судові рішення. Законне, належно мотивоване і обґрунтоване рішення апеляційного суду, внесене в межах доводів апеляційних скарг, не повинно бути скасованим.
Підстави для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції викладено в ч. 1 ст. 438 КПК, і згідно з ч. 2 наведеної статті при вирішенні питання про їх наявність суд має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
За змістом матеріалів провадження суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК мотивував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які розглянуто в судовому засіданні й оцінено у сукупності з погляду достатності та взаємозв'язку згідно зі ст. 94 КПК.
Виконуючи завдання кримінального провадження, місцевий суд з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, ретельно перевірив показання ОСОБА_4 , в яких він підтверджував факт спричинення своєму тестю смертельного тілесного ушкодження, проте заперечував намір позбавляти його життя і аргументовано їх спростував, навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Суд належно обґрунтував своє рішення про винуватість ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_5 . Такий висновок суд зробив, зокрема, на підставі аналізу показань у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , які узгоджувалися з показаннями малолітніх свідків - безпосередніх очевидців події ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , підтверджувалися показаннями свідка ОСОБА_10 , а також даними висновків судово-медичної експертизи № 195 від 09 червня 2020 року, судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ/109/12/2-223 від 5 серпня 2020 року, протоколами огляду місця події, пред'явлення речей для впізнання та іншими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.
Співставивши докази в взаємозв'язку, місцевий суд умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій та експертних висновків, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу вироку.
З огляду на наведену сукупність доказів місцевий суд установив усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і відповідно до цих обставин діяння ОСОБА_4 обґрунтовано отримали юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення, дотрималися вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції під час постановлення вироку не порушив таємниці нарадчої кімнати з огляду на таке.
За змістом ст. 367 КПК під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
З урахуванням наведених приписів КПК нарада суду відбувається у нарадчій кімнаті, тобто ізольованому приміщенні, доступ до якої інших осіб, крім суддів, які входять до складу колегії у зазначеному кримінальному провадженні, - відсутній; судді зобов'язані ухвалювати рішення виключно на підставі внутрішнього переконання, що сформувалося у ході судового розгляду, і власних правових знань; під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті окрім складу суду (судді), який здійснює судовий розгляд; неприпустимим є контакт з суддями (суддею), які перебувають у нарадчій кімнаті, у тому числі телефоном чи з використанням інших засобів зв'язку стосовно справи, що розглядається; заборонено розголошувати відомості про те, що відбувається в нарадчій кімнаті, включаючи обговорення фактичних обставин кримінального провадження, хід обговорення, судження суддів, їх позиції, результат голосування; неприпустимість будь-якого впливу ззовні на процес ухвалення судового рішення; судді (суддя) не мають права консультуватися з будь-ким з приводу розгляду кримінального провадження; під час перерви судді (суддя) не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, та не вправі обговорювати матеріали цього провадження; судді (суддя) зобов'язані бути зосередженими на обставинах того кримінального провадження, для вирішення якого і ухвалення судового рішення видалилися до нарадчої кімнати.
За змістом доводів касаційної скарги 15 березня 2021 року суддя постановила ухвали: у справі № 304/149/21 (провадження № 2-а/304/3/2021) - про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі;
у справі № 304/260/21 (провадження № 2/304/199/2021) - про передання цивільної справи за підсудністю.
Проте, з матеріалів судового провадження і журналу судового засідання видно, що о 9:48 15 березня 2021 року після проголошення останнього слова обвинуваченого суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, в якій перебував до 15:30 17 березня 2021 року.
З відповіді Державного підприємства «Інформаційні судові системи» № 1101/7/09- 30-23 від 12 квітня 2023 року електронні примірники судових рішень від 15 березня 2021 року у справах № 304/260/21, № 304/149/21 підписано кваліфікованим електронним підписом о 10:16 15 березня 2021 року і встановлено ознаку відправлення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Вирішення таких процедурних питань не потребувало призначення судового засідання і стосувалося підготовки справи до розгляду та її передачі на розгляд іншому суду.
Також о 10:14 15 березня 2021 року підписано кваліфікованим електронним підписом електронний примірник судового рішення від 05 березня 2021 року у справі №304/20/21 та встановлено ознаку відправлення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Це свідчить про те, що суддя ухвалила це рішення у відкритому підготовчому судовому засіданні до виходу у нарадчу кімнату.
Наведені обставини не доводять можливе порушення встановлених ст. 367 КПК заборон, зокрема перебування у нарадчій кімнаті інших осіб чи спілкування судді у цей час з учасниками кримінального провадження, тому не ставлять під сумнів незалежність та неупередженість судді і не призвели до ухвалення незаконного й необґрунтованого вироку. Отже, ці обставини відповідно до встановлених ст. 412 КПК критеріїв не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень приписів ч. 6 ст. 22 КПК, на які як на підставу скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 вказала у постанові Велика Палата, зазначаємо таке.
Як випливає з матеріалів цього кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі від 8 листопада 2022 року, пославшись на ч. 3 ст. 403 КПК, не прийняв змін до апеляційної скарги ОСОБА_4 , поданих його захисником.
На наше переконання, застосована цим судом норма процесуального закону не була «непередбачуваною» для захисника.
У цьому провадженні у захисника було достатньо дієвих механізмів захисту: він міг знайомитися з матеріалами провадження, спілкуватися зі своїм підзахисним, надавати йому юридичну допомогу, готуючи документи процесуального характеру, але дотримуватися процесу, спонукати підзахисного виконувати вимоги процесу і доповнення подавати за підписом та від імені підзахисного, що не лише не заборонено КПК, а й узгоджується із статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вчинення стороною захисту дій, які не передбачені КПК (внесення змін до скарги обвинуваченого), покладало на суд лише один обов'язок - надати оцінку таким діям. Що суд і зробив, не прийнявши зміни до розгляду.
Вважаємо, що у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд не допустив таких порушень вимог КПК, які б з огляду на встановлені ст. 412 КПК критерії були б безумовними підставами для скасування ухвали, постановленої за результатами апеляційного розгляду.
Одним із елементів законності як загальної засади кримінального провадження є обов'язкове застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, міжнародна судова установа).
За позицією міжнародної судової установи, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду(рішення ЄСПЛ «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Суд вищого рівня повинен виходити з міркувань не лише формальної якості вироку та ухвали, а і наслідків, які може потягнути їх скасування або залишення в силі з точки зору реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників процесу, дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків кримінального провадження.
Скасування правильних по суті вироку та/або ухвали і призначення нового розгляду кримінального провадження з огляду лише на окремі процесуальні помилки (якщо вони є), які не є істотними, призведе до надмірного затягування судового провадження, невиправдано тривалого перебування обвинуваченого у стані правової невизначеності й може зашкодити ефективному та своєчасному захисту прав потерпілих, порушених унаслідок вчинення злочину.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3