15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 171/833/16-ц
провадження № 61-6865ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року у складі судді Томаша В. І. та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Тимченко О. О.,
Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14 березня 2016 року в сумі 48 851,38 дол. США, що становить по курсу Національного банку України (далі - НБУ) на 14 березня 2016 року - 1 219 071,06 грн, із них: заборгованість за кредитом у розмірі 16 529,00 дол. США, що становить по курсу НБУ на 14 березня 2016 року - 430 083,94 грн, сума заборгованості за відсотками у розмірі 15 928,52 дол. США, що становить по курсу НБУ на 14 березня 2016 року - 414 459,49 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 615,22 дол. США, що становить по курсу НБУ на 14 березня 2016 року - 224 167,75 грн, за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 5 778,64 дол. США, що становить по курсу НБУ на 14 березня 2016 року - 150 359,88 грн.
07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року.
На вказане судове рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року визнано неподаною та повернуто без розгляду, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Апеляційний суд встановив, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
У травні 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для подовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо оскарження ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку підлягають перегляду судові рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася, вона не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Аналіз статті 353 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, не є тією ухвалою, яка згідно з положеннями статті 353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Зокрема, з огляду на те, що така ухвала спрямована на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 наголосив, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, оскільки ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Відповідно до частини четвертої та шостої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом та тлумачення норм процесуального права на свій розсуд.
Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник