13 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 296/1646/23
Провадження № 61-4045ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Українські авіаційні системи» (далі - відповідач / ТОВ НВП «Українські авіаційні системи»),
на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та
1. У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача: (1) 553 717,49 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, (2) 71 532,46 грн компенсації за невикористані щорічні відпустки, (3) 624 960,04 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 жовтня 2022 року до 10 серпня 2023 року включно. Мотивував так:
- 21 березня 2016 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» від 17 березня 2016 року позивача призначили на посаду директора з посадовим окладом згідно зі штатним розписом;
- 11 жовтня 2022 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо про те, що без його відома загальні збори учасників ТОВ НВП «Українські авіаційні системи» звільнили його з посади директора на підставі рішення від 3 жовтня 2022 року. Однак відповідач не провів із позивачем повний розрахунок після звільнення.
2. 1 вересня 2023 року Корольовський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував так:
- звільняючи позивача з роботи, відповідач не виплатив нараховану заробітну плату за період з 1 серпня 2020 року до 31 серпня 2022 року включно та за сім днів, відпрацьованих у жовтні 2022 року. Це підтверджує службова записка від 31 серпня 2022 року, підписана головним бухгалтером відповідача;
- відповідач також не виплатив належні звільненому позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за 110 календарних днів невикористаної відпустки.
3. 8 вересня 2023 року позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідача 14 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
4. 10 жовтня 2023 року Корольовський районний суд міста Житомира ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із відповідача на користь позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Мотивував так:
- представництво інтересів позивача у суді здійснювало Адвокатське бюро «Максима Бугайчука» в особі адвоката Бугайчука М. В. на підставі ордера та договору про надання правничої допомоги № 03/23 від 21 лютого 2023 року;
- перелік наданих адвокатським бюро послуг: підготовка та подання позовної заяви (3 500,00 грн); підготовка і відправлення заперечень на пояснення (2 000,00 грн); підготовка та відправлення адвокатського запиту (500,00 грн); підготовка та відправлення заперечень на клопотання про витребування доказів (1 000 грн); участь у судовому засіданні (1 000,00 грн); підготовка та відправлення заяви про збільшення позовних вимог і розрахунку (3 000,00 грн), підготовка пояснень «на заперечення на заяву про строки» (2 000 грн); участь у судовому засіданні (1 000,00 грн);
- явно завищеними є витрати на правничу допомогу, яку адвокат надав позивачеві з підготовки та відправлення заперечень на пояснення відповідача (2 000,00 грн), заперечень на клопотання про витребування доказів (1 000,00 грн), пояснень «на заперечення на заяву про строки» (2 000,00 грн), заяви про збільшення позовних вимог (3000,00 грн), підготовку та відправлення адвокатського запиту (500,00 грн). Із урахуванням «принципів дійсності та необхідності» слід зменшити відшкодування вказаних витрат.
5. 5 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив зазначені рішення суду першої інстанції без змін.
6. 3 квітня 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 11820/0/220-24 від 5 травня 2024 року) на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року. Просить ці рішення скасувати й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував так:
- суди попередніх інстанцій не застосували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах:
Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 травня 2023 року у справі № 914/3433/21, за змістом яких позивач неправомірно одноосібно збільшив собі розмір оплати праці. У відносинах керівника з вищим органом управління товариства - загальними зборами - до повноважень останнього належить встановлення розміру оплати праці директору;
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 766/23107/19 і Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19, за змістом яких правовий статус членів виконавчого органу господарського товариства значно відрізняється від статусу інших працівників, що зумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління товариством;
- суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо:
1) порушення позивачем абзацу 7 пунктів 8.1.2, 8.1 статуту відповідача та частини другої пункту 7 та частини третьої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановленням посадового окладу самому собі без погодження із загальними зборами учасників товариства;
2) відсутності можливості перевірити інформацію, викладену у позовній заяві, стосовно того, що з грудня 2020 року нарахування заробітної плати відбулось згідно зі штатним розписом пропорційно фактично відпрацьованому часу, бо табелі обліку робочого часу позивач не передав новому керівнику відповідача та не долучив до позовної заяви. Відсутні докази переходу підприємства чи окремих працівників на неповний робочий день. Вказане унеможливило перевірку наявності / відсутності у позивача невикористаної відпустки;
3) розбіжності у службовій записці бухгалтера відповідача та довідці позивача стосовно боргу із виплати заробітної плати. Таку розбіжність можна помітити за даними довідки форми ОК-7;
4) відсутності позивача на загальних зборах, про які він був повідомлений у визначений законом спосіб, унаслідок чого відповідач не міг виконати умови звільнення працівника, згідно з якими всі виплати відповідач проводить у день звільнення. Тому відповідні суми треба було виплатити не пізніше наступного дня після подання звільненим працівником вимоги про розрахунок. Однак таку вимогу відповідач отримав лише 22 лютого 2023 року, тоді як позовна заява підписана 21 лютого 2023 року;
- суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача від 19 квітня 2023 року про витребування доказів (документів) у позивача, що призвело до неповного та необ'єктивного вирішення спору;
- з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/19, середній заробіток не є заробітною платою. Тому строк на звернення до суду з такою вимогою становить три місяці. Отже, позивач звернувся до суду з пропуском цього строку.
7. 3 квітня 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 11808/0/220-24 від 5 травня 2024 року) на додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року. Просив скасувати ці судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу. Обґрунтував так:
- суди першої й апеляційної інстанцій порушили приписи пункту 3 частини четвертої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 травня 2023 року у справі № 914/3433/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 766/23107/19 та Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19;
- розподіл судових витрат має відбуватися, враховуючи їх реальність і розумність (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19);
- відносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані меті ухвалення законного й обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їхніх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18, від 6 травня 2021 року у справі № 910/6116/20, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
8. 29 квітня 2024 року згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів суддею-доповідачем у справі визначений суддя Гудима Д. А., а іншими членами колегії суддів - Крат В. І. та Краснощоков Є. В.
9. Одержавши касаційні скарги, оформлені відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
10. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційні скарги подані у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 11 березня 2024 року) і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційних скаргах є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження.
11. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
12. Відповідач усупереч зазначеному припису, не подавши касаційну скаргу, 15 березня 2024 року подав до Верховного Суду заяву (вх. № 9693/0/220-24 від 20 березня 2024 року) про зупинення дії рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Проте до вирішення судом питання за цією заявою 3 квітня 2024 року подав до Верховного Суду касаційні скарги (вх. № 11820/0/220-24 та № 11808/0/220-24 від 5 квітня 2024 року).
Обґрунтував заяву так: у випадку залишення оскаржених рішень без змін, відповідач буде обмежений у його правах, а ці рішення будуть виконані у визначений судом спосіб; строк розгляду справи в суді касаційної інстанції не зумовить жодних негативних наслідків для позивача; виконання оскаржених судових рішень до розгляду касаційної скарги призведе до втрати будь-якої можливості судового захисту прав відповідача у касаційній інстанції та знівелює суть касаційного перегляду.
13. 15 квітня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» клопотання (вх. 12937/0/220-24 від 15 квітня 2024 року), у якому просив долучити до клопотання (заяви) про зупинення дії оскаржених рішень копії постанов про арешт коштів боржника від 11 квітня 2024 року (ВП № 74727332, ВП № 74727023 і ВП № 74727755).
14. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
15. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (частини друга статті 445 ЦПК України).
16. Метою вирішення питання про зупинення виконання (дії) судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу й інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення. З огляду на імперативний характер припису частини другої статті 445 ЦПК України, а також беручи до уваги додані відповідачем постанови про арешт його коштів, Верховний Суд вважає, що заяву про зупинення дії оскаржених судових рішень необхідно задовольнити частково.
17. За змістом приписів статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (див., зокрема, постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16). Відповідач просив зупинити дію рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року. Згідно з цією постановою апеляційний суд залишив без змін як рішення суду першої інстанції від 1 вересня 2023 року, так і додаткове рішення від 10 жовтня 2023 року. Відповідач підтвердив, що стосовно нього відбувається примусове виконання оскаржених рішень суду першої інстанції, які залишив без змін апеляційний суд. Тому слід зупинити виконання рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року та додаткового рішення цього суду від 10 жовтня 2023 року, залишених без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року, до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Українські авіаційні системи» на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Українські авіаційні системи» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
2. Витребувати з Корольовського районного суду міста Житомира цивільну справу № 296/1646/23.
3. Зупинити виконання рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 1 вересня 2023 року та додаткового рішення цього суду від 10 жовтня 2023 року, залишених без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 5 березня 2024 року, до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку.
4. Надіслати ОСОБА_1 копії касаційних скарг та доданих до них матеріалів; роз'яснити йому право подати відзив на касаційні скарги, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат