14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 564/2929/23
провадження № 61-6264ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження і виключення запису з Державного реєстру обтяження рухомого майна,
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження і виключення запису з Державного реєстру обтяження рухомого майна.
Костопільський районний суд Рівненської області рішенням від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги задовольнив. Усунув перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності рухомим майном - легковим автомобілем марки КІА, моделі SPORTAGE, № шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом припинення приватного обтяження - застави рухомого майна з забороною відчужувати, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06 квітня 2022 року за № 29765671 Дніпропетровською регіональною філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» в частині об'єкта обтяження - транспортного засобу Кіа Sportage Sportage, номер об'єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , рік виробництва - 2013, згідно договору фінансового лізингу SI00A-30759912, виданого 28.03.2013 року видавник: ПАТ КБ «Приватбанк».
Не погодившись з цим рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, проте, ухвалою від 14 березня 2024 року Рівненський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.
25 квітня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, оскільки не надав повної оцінки доказам поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження. Отже, підставою касаційного оскарження заявник визначає абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України
Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на такі підстави.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою до суду поза межами встановленого законом строку з дня отримання копії рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції встановив, що представник АТ КБ «ПриватБанк» Ляхов О. В. брав участь в судовому засіданні 20 жовтня 2023 року (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку), а отже був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частин оскаржуваного рішення. Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2023 року.
Документ в електронному вигляді «рішення іменем України від 20 жовтня 2023 року у справі № 564/2929/23» було доставлено до електронного кабінету одержувача ПАТ КБ «ПриватБанк» 26 жовтня 2023 року о 17:24:57. Аналогічного змісту документ було доставлено до електронного кабінету одержувача ІНФОРМАЦІЯ_1 (представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Ляхова О. В.) 31 жовтня 2023 року об 11:13:27.
Також копію оскаржуваного рішення суд направив засобами поштового зв'язку на адресу представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Ляхова О. В., яка була отримана ним 03 листопада 2023 року відповідно до зворотного поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690209803670.
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою 21 грудня 2023 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою від 18 січня 2024 року Рівненський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску строку.
На виконання цієї ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої посилається на те, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження стали масштабний збій в роботі оператора мобільного зв'язку «Kyivstar» 12 грудня 2023 року, який вплинув на можливість листування, та часті повітряні тривоги.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.
Частинами п'ятою, шостою статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі
- в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси,
- або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є день вручення повного судового рішення.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, заяви № 17160/06 та № 35548/06 від 21 грудня 2010 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц.
У §§ 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року).
Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам АТ КБ «ПриватБанк» щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зауважив, що запровадження воєнного стану не звільняє особу від обов'язку доведення фактичної неможливості своєчасного звернення до суду з наданням відповідних доказів. АТ КБ «ПриватБанк» не навело підстави/причини, які стали об'єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги на рішення суду в період дії воєнного стану, що спричинені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з воєнним станом та не надало доказів наявності непереборних обставин, незалежних від волі та поведінки особи обставин, що унеможливили своєчасне звернення.
За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Схожий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Отже, надання оцінки поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, натомість повноваження касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норми процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 354, 358 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Доводи касаційної скарги стосуються незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, натомість не спростовують правильність застосування Рівненським апеляційним судом норм процесуального права, а отже не є безумовною підставою для відкриття касаційного оскарження у справі.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга необґрунтована.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на зазначені обставини у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття обтяження і виключення запису з Державного реєстру обтяження рухомого майна.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров