Окрема думка
суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І., Дундар І. О.,
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 367/2904/22
провадження № 61-634св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишив без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишив без змін.
Касаційний суд вказав, зокрема, що:
«у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року по справі № 641/683/23 (провадження № 61-15387св23) зазначено, що: «задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком понад п'ять років, у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником своїх вимог. Разом із цим суд не врахував, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Харківською міською радою, доводи її апеляційної скарги, свідчить про існування спору про право. Пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Харківська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги по суті заявлених вимог не звернувши уваги на те, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Харківська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження»;
у справі, що переглядається: апеляційний суд обґрунтовано вважав, що суд першої інстанції належним чином не вирішив клопотання представника Київської міської ради про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження та про залишення такої заяви без розгляду, не надав належної оцінки доводам представника Київської міської ради про наявність спору про право на спадкування; Київська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна, а тому факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки апеляційним судом правильно встановлено, що існує спір про право на спадкування, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за належною позовною вимогою (зокрема, про визнання права на отримання спадщини)».
Не можемо погодитися із цією постановою касаційного суду з таких мотивів.
1. Ключовим питанням, на яке повинен був надати відповідь касаційний суд: чи може бути спір про право між особою, яка звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю для того щоб спадкувати згідно четвертої черги спадкоємців за законом та територіальною громадою, до спливу одного року з часу відкриття спадщини?
2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
3. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
3.1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1233 ЦК України).
3.2. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (абзац 1 частини першої статті 1277 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
3.3. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).
3.4. Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)).
4. Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, необхідно зауважити, що:
законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця;
спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов'язок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов'язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які в неї відсутні;
публічний обов'язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини);
з моменту відкриття спадщини територіальна громада (відповідний орган місцевого самоврядування) не має та навіть не може мати жодного інтересу щодо спадщини, який міг би зумовити спір про право. «Активування» публічного обов'язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів і також не свідчить про наявність спору про право;
з позиції людини розумної досить складно пояснити, який саме спір про право може існувати між особою, яка звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, для того щоб спадкувати згідно з четвертою чергою спадкоємців за законом, та територіальною громадою, до спливу одного року з часу відкриття спадщини. Тобто, між особою яка має право на спадкування, та суб'єктом, який може лише набути публічний обов'язок;
спір про право, зокрема, може існувати між особами які можуть набути право на спадкування. Тобто у разі коли відбувається «зіткнення» приватно-правових категорій. Натомість, коли право на спадкування «стикається» або може «стикнутися» із публічним обов'язком територіальної громади, то очевидно, що ні про який спір про право йтися не може, оскільки в територіальної громади немає права.
4.1. Тому касаційному суду належало постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду задля відступу від висновків зроблених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року в справі № 758/7094/19 (провадження № 61-21398св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року в справі № 641/683/23 (провадження № 61-15387св23).
Суддя В. І. Крат
Суддя І. О. Дундар