7 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 712/12727/19
провадження № 61-11344св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Лука-Крим»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року, прийнятою колегією суддів: Фетісової Т. Л., Новікова О. М., Гончар Н. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальність (далі - ТОВ) «Лука-Крим» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, зміну дати звільнення та формулювання причини звільнення, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що 1 листопада 2017 року її призначено на посаду провізора аптеки № 1 ТОВ «Лука-Крим» (наказ № 8-К від 30 жовтня 2017 року); наказом товариства від 22 грудня 2017 року позивача переведено на посаду провізора аптеки № 3, а 1 березня 2019 року - на посаду завідувача аптеки № 3 з погодинною оплатою праці згідно штатного розпису та повною матеріальною відповідальністю.
1 березня 2019 року ТОВ «Лука-Крим» та членами колективу аптеки № 3 укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, за яким колектив приймає на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження лікарських засобів, виробів медичного призначення, переданих для продажу в аптеці, грошової виручки, отриманої від покупців, майна та інших цінностей, що знаходяться в аптеці.
16 липня 2019 року позивач подала директору ТОВ «Лука-Крим» ОСОБА_2 заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. У день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та не проведено остаточний розрахунок.
5 серпня 2019 року вона звернулась до директора ТОВ «Лука-Крим» із заявою про проведення остаточного розрахунку та вручення трудової книжки. У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку із заробітної плати та ненаданням документів працівниками аптеки № 3 ініційовано звернення до Управління Держпраці у Черкаській області для проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання з питань дотримання законодавства про працю.
Зазначала, що зі змісту листа Управління Держпраці у Черкаській області
від 18 вересня 2019 року № 8170/01-23/5239 їй стало відомо про видання ТОВ «Лука-Крим» наказу від 2 серпня 2019 року щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів в касі, вилучених грошових коштів в сейфі та інвентаризацію основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів в аптеці № 3 з 3 серпня 2019 року до 4 серпня 2019 року.
Наказом ТОВ «Лука-Крим» від 4 серпня 2019 року № 2-Інв-Аз/19 працівники
аптеки № 3 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період службового розслідування - до 19 серпня
2019 року.
Вказувала, що наказом ТОВ «Лука-Крим» № 11-К від 9 серпня 2019 року її звільнено з посади завідувача аптеки № 3 з 19 серпня 2019 року у зв'язку з втратою довір'я згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України; зазначено про необхідність проведення нарахування та виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період роботи з 23 травня 2019 року
до 4 серпня 2019 року.
До трудової книжки позивача внесено наступні записи:
- запис № 8: «28 лютого 2019 року переведена на посаду завідувача аптеки № 3 на підставі наказу № 5-к від 28 лютого 2019 року»;
- запис № 9: «1 березня 2019 року запис за № 8 недійсний. Переведена на посаду завідувача аптеки № 3 на підставі наказу № 5-к від 28 лютого 2019 року»;
- запис № 10: «9 серпня 2019 року звільнена з посади завідувача аптеки № 3
за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України на підставі наказу № 11-К
від 9 серпня 2019 року»;
- запис № 11: «19 серпня 2019 року запис № 10 недійсний»;
- запис № 12: «9 серпня 2019 року звільнена із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я на підставі
наказу № 11-К від 9 серпня 2019 року»;
- запис № 13: «19 серпня 2019 року запис № 12 вважати недійсним»;
- запис № 14: «19 серпня 2019 року звільнена із займаною посади на підставі
пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я на підставі наказу № 11-К від 9 серпня 2019 року».
Позивач вважала звільнення незаконним, оскільки винних дій, які б призвели до завдання шкоди підприємству, не допускала, причину виникнення нестачі матеріальних цінностей та виявлення винних осіб не встановлено, службове розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних цінностей не проводилось, тому відповідач не довів підстав для звільнення її у зв'язку з втратою довір'я.
Також зазначала, що з наказом про проведення планової або позапланової інвентаризації та з актом її не ознайомлено; під час проведення інвентаризації вона була відсутня і пояснення щодо виявлених порушень у неї не відбирали; до складу інвентаризаційної комісії залучені сторонні особи.
16 жовтня 2019 року ТОВ «Лука-Крим» видало їй трудову книжку. Вказана дата, на думку позивача, є днем її звільнення.
За таких обставин просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Лука-Крим» від 19 серпня
2019 № 11-К про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 ;
- змінити дату та формулювання причини звільнення і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади завідувача аптеки № 3 ТОВ «Лука-Крим» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 16 жовтня 2019 року;
- стягнути з відповідача: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 19 серпня 2019 року до дня прийняття судом рішення; середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 19 серпня 2019 року до 16 жовтня 2019 року;
10 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 11 500 грн на відшкодування витрат, сплачених за професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2021 року, ухваленим у складі судді Марцішевської О. М., позов задоволено частково.
Стягнено з ТОВ «Лука-Крим» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 8 612,37 грн та 2 000 грн - у відшкодування судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем винних дій або порушень нею посадових обов'язків, які призвели до виникнення недостачі на суму 33 605,83 грн. Місцевий суд зазначив, що сам факт недостачі без доведеності вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним наказу про звільнення, місцевий суд виходив з того, що про порушення своїх прав при звільненні за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі наказу від 19 серпня 2019 року позивач дізналася 16 жовтня 2019 року (день вручення їй копії наказу про звільнення та видачі трудової книжки), а з позовом про визнання незаконним та скасування зазначеного наказу звернулась - 9 грудня 2019 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, для звернення з такою вимогою.
Щодо позовних вимог про зміну формулювання і дати звільнення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що 16 липня 2019 року вона подала відповідачу заяву про її звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за власним бажанням. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог у зв'язку з їх недоведенням.
Суд першої інстанції зазначив про доведення позивачем належними і допустимими доказами факту затримки видачі трудової книжки у період з 20 серпня 2019 року
до 15 жовтня 2019 року, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за вказаний період.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Лука-Крим» задоволено частково, скасовано рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та в частині стягнення судового збору і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 у відшкодування судового збору на користь
держави - 2 305,20 грн; на користь ТОВ «Лука-Крим» - 1 153,50 грн.
Апеляційний суд зазначив, що вина роботодавця у затримці розрахунку з позивачем при звільненні та видачі їй трудової книжки відсутня, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при видачі трудової книжки. Вказане, як вважав апеляційний суд, узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 19 листопада 2020 року
у справі № 640/20012/18 (провадження № К/9901/36664/19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року і залишити
в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 січня 2020 року
у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), про те, що «звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена
статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 6 грудня 2018 року у справі № 635/6277/14-ц (провадження № 61-29403св18) та від 23 січня 2018 року у справі № 233/688/16-ц (провадження № 61-482св17)».
Суд апеляційної інстанції, на думку заявника помилково скасував рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за період з 20 серпня 2019 року до 15 жовтня 2019 року. Апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 5 серпня
2020 року у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20), про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.
Заявник вважає, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18 (провадження № К/9901/36664/19), оскільки такий висновок Верховного Суду зроблений з урахування встановлених судами попередніх інстанцій у справі № 640/20012/18 обставин щодо надсилання звільненому працівнику у день звільнення з роботи повідомлення про необхідність отримати трудову книжки поштовим відправленням з описом вкладення. У справі, яка переглядається, відповідач не надав доказів направлення працівнику повідомлення про її звільнення та необхідність отримання трудової книжки поштовим відправленням з описом вкладення.
Зміст доводів та вимог касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, тому в іншій частині оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не переглядається.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ТОВ «Лука-Крим»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову. Просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року
у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), у постановах Верховного Суду від 6 грудня 2018 року у справі № 635/6277/14-ц (провадження № 61-29403св18), від 23 січня 2018 року у справі № 233/688/16 (провадження № 61-482св17),
від 19 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18
(провадження № К/9901/36664/19), від 5 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20), у постанові Верховного Суду України від 18 січня
2017 року у справі № 6-2912цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 жовтня 2017 року
ОСОБА_1 прийнята з 1 листопада 2017 року на посаду провізора в аптеку № 1
ТОВ «Лука-Крим».
Наказом ТОВ «Лука-Крим» від 28 лютого 2019 року № 5-К позивач за її згодою переведена на посаду завідувача аптеки №3 з погодинною оплатою праці згідно зі штатним розписом та повною матеріальною відповідальністю.
1 березня 2019 року року ТОВ «Лука-Крим» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
5 серпня 2019 року позивач направила до ТОВ «Лука-Крим» заяву про видачу трудової книжки і наказу про її звільнення, виплату належної заробітної плати, надання довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату, довідки про середньоденний заробіток, копії акта, складеного за результатами інвентаризації, проведеної 3-4 серпня 2019 року.
Наказом ТОВ «Лука-Крим» № 11-К про припинення трудового договору (контракту) позивача звільнено 19 серпня 2019 року з посади завідувача
аптеки № 3 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 4 календарних днів за період роботи з 2 червня 2019 року до
4 серпня 2019 року.
З трудової книжки ОСОБА_1 суди встановили, що до неї внесено такі записи:
- запис № 8: «28 лютого 2019 року переведена на посаду завідувача аптеки № 3 на підставі наказу № 5-к від 28 лютого 2019 року»;
- запис № 9: «1 березня 2019 року запис за № 8 недійсний. Переведена на посаду завідувача аптеки № 3 на підставі наказу № 5-к від 28 лютого 2019 року»;
- запис № 10: «9 серпня 2019 року звільнена з посади завідувача аптеки № 3
за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України на підставі наказу № 11-К
від 9 серпня 2019 року»;
- запис № 11: «19 серпня 2019 року запис № 10 недійсний»;
- запис № 12: «9 серпня 2019 року звільнена із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я на підставі
наказу № 11-К від 9 серпня 2019 року»;
- запис № 13: «19 серпня 2019 року запис № 12 вважати недійсним»;
- запис № 14: «19 серпня 2019 року звільнена із займаною посади на підставі
пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я на підставі наказу № 11-К від 9 серпня 2019 року».
Суди встановили, що наказ № 13-К від 19 серпня 2019 року містить підпис
ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена з наказом 16 жовтня 2019 року
та 16 жовтня 2019 року отримала трудову книжку № НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) зазначено: «Частиною п'ятою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивача звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України 19 серпня 2019 року, а 16 жовтня 2019 року - ознайомлено з наказом про звільнення та видано їй трудову книжку.
Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за затримку у видачі трудової книжки, суд першої інстанції зазначив, що затримка у видачі трудової книжки тривала з 20 серпня 2019 року до 15 жовтня 2019 року з вини відповідача, тому вважав за необхідне стягнути середній заробіток за вказаний період.
При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності його вини у зв'язку з направленням позивачу повідомлення про звільнення та необхідність отримання трудової книжки, зазначивши, що відповідач не надав суду документального підтвердження надіслання за місцем проживання позивача листів з таким повідомленням від 19 серпня 2019 року та 28 серпня 2019 року з описами вкладення до відповідних поштових відправлень на підтвердження їх вмісту. При цьому суд першої інстанції врахував, що позивач заперечила факт отримання таких повідомлень.
Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про направлення відповідних листів з інформацією про отримання трудової книжки цінними листами з описом вкладення, оскільки таких вимог законодавством не передбачено.
Проте з вказаними висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові 9 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18 (адміністративне провадження № К/9901/36664/19), про те, що зі змісту
пункту 4.2 Інструкції № 58 вбачається, що обов'язок роботодавця направити працівнику, який не був присутній на роботі у день його звільнення, поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, вичерпується саме надсиланням повідомлення у встановлений пунктом 4.2 строк, а не отриманням такого повідомлення працівником.
У справі № 640/20012/18, яка переглядалася Верховним Судом, суди попередніх інстанцій встановили, що лист про необхідність отримання трудової книжки був надісланий позивачу на адресу, тотожну адресі, зазначеній особисто позивачем у позовній заяві. Докази надсилання цього листа поштовим відправленням з описом вкладення містяться в матеріалах справи. Крім того, у вказаній справі суди встановили, що позивач не заперечувала обставин направлення їй вказаного листа, а посилалась про відсутність у ньому вказівки про необхідність отримання трудової книжки.
У справі, яка переглядається:
- напідтвердження виконання вимог пункту 4.2 Інструкції щодо направлення
ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримання трудової книжки ТОВ «Лука-Крим» надало копії повідомлень від 19 та 28 серпня 2019 року (а.с. 68, 69, 72, 73) і квитанції ПАТ «Укрпошта» про направлення рекомендованих листів ОСОБА_1
(а. с. 67, 71);
- доказів того, що до направлених згідно квитанцій листів вкладено повідомлення від 19 та 28 серпня 2019 року, відповідач не надав. Докази отримання позивачем вказаних листів або повернення їх відповідачу без вручення матеріали справи не містять;
- ОСОБА_1 заперечувала обставини направлення їй вказаних листів;
Апеляційний суд не врахував вказаних обставин та помилково зазначив про вжиття відповідачем всіх необхідних заходів для вручення трудової книжки позивачу.
Надавши оцінку поданим ТОВ «Лука-Крим» доказам повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані докази не підтверджують направлення ОСОБА_1 відповідних повідомлень і їх одержання та не свідчать про вчинення відповідачем всіх необхідних заходів для вручення трудової книжки позивачу.
Доводи касаційної інстанції про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду,
викладених у постанові від 9 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18 (адміністративне провадження № К/9901/36664/19), знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Встановивши, що затримка видачі трудової книжки відбулася з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 20 серпня 2019 року до 15 жовтня 2019 року.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення у цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції помилково скасував.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, а судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року у вказаній частині і залишення в цій частині в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2021 року.
Враховуючи висновок касаційного суду про скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині і залишення в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, також підлягає скасуванню постанова апеляційного суду в частині стягнення
з ОСОБА_1 на користь держави судового збору за пред'явлення позову
в розмірі 2 305,20 грн та стягнення з позивача на користь ТОВ «Лука-Крим»
1 153,50 грн у відшкодування судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги, оскільки такі витрати стягнені судом апеляційної інстанцій пропорційно помилково задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою
відповідальність «Лука-Крим» про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 квітня 2021 року.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 1 червня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк