14 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/149/22(927/197/23)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяви представника позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , про повернення судового збору та про винесення додаткового рішення по справі
за позовом: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1
АДРЕСА_2 ;
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
АДРЕСА_3
про солідарне стягнення 938 472,00грн
у межах справи №927/149/22
за заявою кредитора: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1
АДРЕСА_2 ;
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яворина-Трейдінг",
код ЄДРПОУ 32505077, вул. Незалежності, буд. 16, кв. 107, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600
за участю: ліквідатора Потупало Н.І., Вознесенський узвіз, буд. 10а, оф. 213, м. Київ, 04053, ІНФОРМАЦІЯ_3
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Представники учасників справи не прибули.
У судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2024 закрито провадження у справі № 927/149/22(927/197/23) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про солідарне стягнення 938 472,00грн.
При цьому судом не вирішувалось питання повернення з Державного бюджету судового збору, оскільки позивачем не подано відповідне клопотання. Також судом не розглядалось питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правову (правничу) допомогу, оскільки представник позивача у судовому засіданні зазначив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані протягом п'яти днів з дня постановлення ухвали.
01.05.2024 до суду від представника позивача надійшла заява від 30.04.2024 про винесення додаткового рішення та заява про повернення судового збору від 30.04.2024.
Ухвалою суду від 03.05.2024 заяви прийнято до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2024. Попереджено сторони, що неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяв.
14.05.2024 до суду від позивача надійшла заява, що сформована в Електронному суді 13.05.2024, у якій просить суд розглянути заяви без участі представника позивача, зазначає, що підтриммує заяви та просить їх задовольнити.
У судове засідання 14.05.2024 учасники справи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Суд задовольнив заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяв.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про їх задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч.4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Позивачем при поданні даного позову сплачено судовий збір у сумі 14 077,08грн згідно з квитанцією №08Т9-10М1-09РЕ-33Т1 від 30.01.2023.
Враховуючи, що провадження у даній справі закрито за відсутністю предмету спору, позивачем 01.05.2024 подано відповідну заяву, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача, повернути з Державного бюджету судовий збір у сумі 14 077,08грн.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За приписами ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем відповідно до ст. 124 ГПК України разом з позовною заявою подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а саме: судовий збір за подання позову у сумі 14 077,08грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1 342,00грн та витрати на правову допомогу адвоката у сумі 8 000,00грн.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач скористався своїм процесуальним правом та повідомив суд про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених під час судового розгляду наявного спору, в межах строків, встановлених частиною 8 статті 129 ГПК України. Відповідні докази подані до суду своєчасно.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ШПК України).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що 06.12.2022 між адвокатом Забаріним Антоном Федоровичем та Лізіним Олегом Сергійовичем укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору Адвокат зобов'язався надати професійну правничу (правову) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язався оплатити надання такої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 2 договору обумовлені гонорар та оплата фактичних витрат, необхідних для виконання договору, зокрема: підготовка позовної заяви становить 5 000,00грн; підготовка заяви про забезпечення позову - 3 000,00грн; участь у судовому засіданні в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій - 2 000,00грн одне судове засідання.
Гонорар сплачується клієнтом протягом 30 днів з дня підписання акту наданих послуг, якщо інше не визначено домовленістю між клієнтом та адвокатом (п.2.2 Договору).
Сторонами договору підписано акти надання послуг з детальним описом: від 25.01.2023 на суму 8 000,00грн та від 30.04.2024 на суму 6 000,00грн.
Інтереси відповідача у даній справі представляв адвокат Забарін А.Ф. на підставі ордерів про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1112269 від 25.01.2023 та серії АР №1173692 від 22.04.2024.
Отже, судом встановлено, що позивачу в межах судового розгляду даного спору надано професійну правничу допомогу вартістю 14 000,00грн.
Системний аналіз наведених норм частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін; публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Водночас, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
ОСОБА_3 не заперечила щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу у сумі 14 000,00грн.
Згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Таким чином, враховуючи що позивачем подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору закрито провадження у справі у зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, суд, оцінивши витрати позивача, з урахуванням ступеня складності цієї справи, предмету спору, обсягу наданих послуг, дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у сумі 14 000,00грн за рахунок відповідача та є підставою для прийняття додаткового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).
Із аналізу змісту ст. 244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
Оскільки первісним судовим актом є ухвала про закриття провадження у справі, то додатковим судовим актом, яким вирішено питання про судові витрати в даному випадку є додаткова ухвала.
Керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст. 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву ОСОБА_2 від 30.04.2024 про повернення судового збору задовольнити.
2. Повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 14 077,08грн судового збору, сплаченого згідно з згідно з квитанцією №08Т9-10М1-09РЕ-33Т1 від 30.01.2023.
3. Заяву ОСОБА_2 від 30.04.2024 про винесення додаткового рішення задовольнити.
4. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
Видати наказ.
Дана ухвала є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Повний текст ухвали складено та підписано 15.05.2024.
Cуддя В.В. Моцьор