м.Чернівці
15 травня 2024 року Справа № 926/919/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик Світлани Миколаївни, за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/919/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (58001, м.Чернівці, вул.П.Целана, 6)
до відповідача Комунального підприємства "Чернівціводоканал" (58023, м.Чернівці, вул.Комунальників, 5)
про визнання договору №69 від 04.02.2021 року недійсним
За участю представників:
Від позивача: Савка О.Т. (дов.№112 від 26.03.2024р.)
Від відповідача: Бузовська В.М. (витяг з ЄДР)
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Комунального підприємства "Чернівціводоканал" про визнання недійсним договору №69 від 04.02.2021 року про постачання електричної енергії споживачу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами проведених відкритих торгів, що відбулись 23.12.2020 року щодо закупівлі електричної енергії, ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" було визнано переможцем та 04.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Чернівціводоканал" (далі - споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії №69.
Однак, на думку позивача даний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року "Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії", а тому просить суд визнати його недійсним та застосувати двосторонню реституцію.
01.04.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№919.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 року позовну заяву за вх.№919 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 04.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2024 року.
18.04.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1077), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.
23.04.2024 року від представника позивача надійшли клопотання про продовження процесуального строку для подачі відповіді на відзив (вх.№1026) та про об'єднання справ (вх.№1127) в одне провадження справи №926/919/24 та №926/407/24.
В свою чергу 24.04.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про продовження процесуального строку (вх.№1130) та про об'єднання справ (вх.№1134).
Ухвалою від 24.04.2024 року зазначені клопотання розглянуті судом, цією ж ухвалою підготовче засідання відкладено на 15.05.2024 року.
14.05.2024 року від представника позивача про зупинення провадження у справі №926/919/24 до завершення розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 (вх.№1333).
В свою чергу, представник відповідача подала заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1400), вважає заяву необґрунтованою.
У підготовчому засіданні 15.05.2024 року представники сторін підтримали зміст своїх заяв.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №926/919/24 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 (вх.№1333), суд встановив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2023 року у справі № 918/1043/21 вказану справу разом із касаційною скаргою ПП "Фірма "ДАН" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд вказав на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч.3 ст.228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов'язана із застосуванням статті 216 і ч.3 ст.228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору. Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що ст.203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами ст.228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору. З буквального тлумачення частини 3 статті 228 ЦК України вбачається, що такий критерій як "умисел" в однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у відповідача суди у цій справі визнали оспорюваний договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм який застосовується для визначення наслідків недійсності правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, КГС ВС вказав на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 року у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України). Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 року у справі №923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним, колегія суддів КГС ВС виходила з того, що у постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив. На думку колегії суддів КГС ВС, як у справі №923/196/20, так і у цій справі, спірним є питання про застосування наслідків недійсності / нікчемності договору.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 року у справі №918/1043/21 прийнято до розгляду справу №918/1043/21.
Наразі текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не оприлюднено.
Враховуючи підстави даного позову, суд дійшов висновку, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідача, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.
На підставі викладеного, керуючись статтями 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити клопотання позивача про зупинення провадження у справі №926/919/24 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 (вх.№1333).
2. Зупинити провадження у справі №926/919/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту постанови.
3. Зобов'язати сторони повідомити Господарський суд Чернівецької області про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Гушилик С.М.