вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" травня 2024 р. Справа № 911/378/17 (911/3748/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-
комунального господарства", Київська область, м. Славутич
до Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради, Київська область, м. Славутич
про стягнення 26 719,06 грн.
В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.
Наразі триває процедура санації Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства".
12.12.2023 р. до суду надійшла позовна заява Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради 26 719,06 грн., з яких: 13 830,51 грн. основного боргу; 2490,63 грн. 3% річних, 10 397,92 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; роз'яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Наведена ухвала суду була надіслана в електронному вигляді сторонам у справі до їх електронних кабінетів у встановленому порядку.
Однак, відповідач вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.
Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту п'ятого частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Згідно із частиною дев'ятою статті 165 та частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Судом встановлено, що 26.08.2019 у відповідача змінилась назва з Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" на Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" Славутицької міської ради.
09.11.2017 р. між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" (замовник) (ідентифікаційний код 32631821) та Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (підрядник) укладено договір № 119 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та оплачує, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з поточного ремонту ґанків за адресою: Московський квартал, буд. 1 під'їзд 1-6.
Відповідно до п. 1.2. договору, перелік робіт визначений у дефектному акту та локальному кошторисі № 47 ДЦ, які затверджені замовником і є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що вартість робіт за цим договором визначається на підставі підписаної сторонами договірної ціни, яка є невід'ємною частиною даного договору. Сума договору становить на дату його укладення 25 527,67 грн, у т.ч. ПДВ - 3006,86 грн.
Згідно з п. 3.1. договору, оплата за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за цим договором.
У п. 3.2. договору сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акту виконаних робіт замовником та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника до 31.10.2018 року.
Відповідно до п. 3.3. договору основним джерелом фінансування ремонтно-будівельних робіт за даним договором є діючий тариф - встановлений для населення згідно з рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області.
Згідно з п. 3.4. договору, вартість матеріалів для проведення робіт, які були закуплені за рахунок коштів замовника і передані підряднику, утримується з вартості виконаних робіт по акту виконаних робіт.
Відповідно до пунктів 4.6., 4.7. договору, при визначенні вартості поточних ремонтів застосовується ДСТУ БД.1.1-1:2013 р. До акта виконаних робіт долучаються: довідки про вартість виконаних робіт, крім того підрядник зобов'язаний передати замовнику сертифікати відповідності на матеріали, які використовуються, паспорти якості на матеріали, які використовуються, видаткові накладні на матеріали, які використовуються та інші документи, які необхідні замовнику відповідно до вимог чинного законодавства України.
Сторони дійшли згоди у пунктах 5.1.-5.4. договору, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Строк виконання всього комплексу робіт з поточного ремонту ґанків - 30 днів з моменту підписання даного договору обома сторонами. Здавання-приймання виконаних робіт за звітний період здійснюється сторонами у встановленому порядку відповідно до акту. Акти приймання-передачі є невід'ємною частиною даного договору підряду.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.4. договору, замовник зобов'язаний у строки та в порядку, що передбачені даним договором, за участю підрядника оглянути та прийняти виконані роботи (її результат) згідно з актом приймання-передачі робіт. В разі виявлення недоліків в роботі замовник зобов'язаний негайно заявити про це підряднику з метою усунення останніх. В разі виникнення між замовником та підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін може бути призначена експертиза.
Крім того, пунктом 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами.
Відповідно до пунктів 10.2., 10.4. договору, умовою виконання договору є підписання обома сторонами акту виконаних робіт відповідної форми. Взаємовідносини не врегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України.
Також судом встановлено, що сторонами договору була узгоджена та підписана "Договірна ціна" на "поточний ремонт ґанків" Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6 (47 ДЦ), загальна договірна сума якої становить 25,52767 тис. грн, включаючи зворотні суми з вартості матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 11,69716 тис. грн., ПДВ 0,70178 тис. грн. Крім того сторонами складено та підписано дефектний акт на об'єкт: Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6 "поточний ремонт".
Також сторонами договору був складений та підписаний локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (47 ДЦ) на поточний ремонт ґанків об'єкту за адресою: Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6. Крім того сторонами підписано підсумковий кошторис ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на поточний ремонт ґанків, Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6.
Позивач стверджує, що він на виконання договору виконав в повному обсязі, якісно та вчасно роботи з поточного ремонту ґанків житлового багатоквартирного будинку за адресою: м. Славутич, Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6, проте станом на 30.11.2023 р. відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт в розмірі 13 830,51 грн.
Судом встановлено, що відповідно до довідки головного бухгалтера позивача про нарахування та оплату послуг за період 01.11.17-30.11.2023 р. за договором № 19 від 09.11.2017 р., - відповідачем кошти не сплачувались залишок по рахунку становить 13 830,51 грн.
На переконання позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, він має сплатити на користь позивача, крім основного боргу, 2 490,63 грн. 3% річних, 10 397,92 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 165 ГПК України, здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 30.11.2017 р. на підставі договору № 119 від 09.11.2017 р. сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2017 р. за формою №КБ-2в по об'єкту: Московський квартал, буд. 1, під'їзди 1-6 "поточний ремонт ґанків", відповідно до якого всього по акту прийнято робіт на суму 25 529,47 грн, в тому числі сума до повернення вартості матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ встановить 11 698,96 грн, ПДВ 701,78 грн. На останній сторінці акту наявний напис виконаний від руки "всього матеріалів замовника 11 698,96 грн, в т.ч. ПДВ 701,78; До сплати по акту 13830,51 грн в т.ч. ПДВ 2305,09 підпис Овдієнко Я.І."; "Робота виконана. Підпис.". Даний акт приймання виконаних будівельних робіт відповідно до умов договору засвідчує відсутність у замовника будь-яких зауважень до виконаних робіт.
Таким чином, підписаний сторонами 30.11.2017 р. акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за договором № 119 від 09.11.2017 р. за формою КБ-2в згідно з умовами договору породжує у замовника обов'язок з оплати підряднику прийнятих робіт у сумі 13 830,51 грн.
Докази виконання відповідачем обов'язків за договором № 119 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт від 09.11.2017 р. з оплати виконаних робіт суду не надано.
Приписами частини першої статті 173 Господарського кодексу України (надалі за текстом "ГК України") встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі "ЦК України") передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до частини першої статті 627, частини першої статті 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частини першої статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною першою статті 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Сторони у п. 3.2. договору погодили, що "оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акту виконаних робіт замовником та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника до 31.10.2018 року".
Отже згідно з частиною першою статті 530 ЦК України та п. 3.2. договору, строк виконання зобов'язання по оплаті замовником виконаних ремонтно-будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт пройшов 31.10.2018 р.
Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за виконані роботи закон покладає на відповідача.
Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, включаючи акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за договором № 119 від 09.11.2017 р. за листопад 2017 року підписаний сторонами, та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений і його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 830,51 грн по оплаті вартості виконаних робіт за договором підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт № 119 від 09.11.2017 р. є обґрунтованою і доведеною позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню. Відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, як і не спростовано обов'язку зі сплати виконаних робіт.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 490,63 грн за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2023 р. та інфляційних втрат у сумі 10 397,92 грн за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2023 р. на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаним договором, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом на підставі наявних доказів встановлено, що згідно з частиною першою статті 530 ЦК України відповідач згідно з умовою пункту 3.2. договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт № 119 від 09.11.2017 р. є таким, що прострочив строк виконання зобов'язань за договором з 01.11.2018 р.
Таким чином на підставі наявних доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено прострочення відповідачем виконання обов'язку за договором з 01.11.2018 року по 30.11.2023 р., проте підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року відсутні, оскільки сторони в пункті 3.2. договору обумовили оплату за виконані роботи умовою: сторони дійшли згоди, що «оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акту виконаних робіт замовником та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника до 31.10.2018 року».
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2023 р. судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 108,68 грн 3% річних.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2023 р. судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 616,38 грн інфляційних втрат.
Приписами частин першої, другої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов частково та стягує з відповідача на користь позивача 13 830,51 грн основного боргу, 2 108,68 грн 3% річних, 8 616,38 грн інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.
Витрати позивача зі сплати судового збору, у відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ ЦЕНТР" СЛАВУТИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Київський Квартал, буд. 14, м. Славутич, Київська обл., 07101; код ЄДРПОУ 32631821) на користь Комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" (вул. Військових Будівельників, буд. 8, м. Славутич, Київська область, 07100; код ЄДРПОУ 31476318) 13 830 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 51 копійка основного боргу; 2 108 (дві тисячі сто вісім) гривень 68 копійок 3% річних, 8 616 (вісім тисяч шістсот шістнадцять) гривень 38 копійок інфляційних втрат, 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 60 копійок судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 14.05.2024 р.
Суддя А.В. Лопатін