ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2024Справа № 910/19878/23
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154) до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВАКОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д) про стягнення 18 960,00 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
27.12.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" про стягнення 18 960,00 грн та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 09.01.2024 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 09.01.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.02.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позовна заява щодо виплати в порядку суброгації страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 12.10.2020, отримана відповідачем 26.12.2023, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявляє відповідач. Також вважає безпідставними вимог позивача через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини страхувальника відповідача.
09.02.2024 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
26.02.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що позивачем на офіційну електронну адресу відповідача було надіслано претензію, яка останнім була проігнорована. В той же час, первинна позовна заява була подана позивачем без пропуску строку позовної давності, проте була повернута судом позивачу, у зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду повторно з проханням поновити строки позовної давності. Також зазначав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом вини особи, зокрема у завданні шкоди майну потерпілого.
04.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказував, що перебіг позовної давності не переривається у разі пред'явлення позову, який суд залишив без розгляду. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин; невиконання умов визначених ухвалою суду щодо усунення недоліків не є поважною підставою. Також вказував, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у настанні ДТП.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
27.11.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик, позивач) та ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1450/19-Т/0 (договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання.
12.10.2020 в с. Лупове Кіровоградської області сталася ДТП за участю автомобіля «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою «Про результати проведеної перевірки матеріалів за фактом повідомлення про ДТП від 12.10.2020», затвердженої Начальником Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області підполковником поліції Пустовойт Русланом 21.10.2020, та погодженої Начальником СВ Благовіщенського відділення поліції Гайворонського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області майором поліції Байдюк Олександром, Ст. слідчим СВ Благовіщенського відділення поліції Гайворонського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Драгомарецьким Сергієм, проведеною перевіркою встановлено, що 12.10.2020 близько 12 год. 01 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Київ - Одеса» в напрямку м. Києва на 274 км. + 600 м. не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував безпечну дистанцію руху та не справившись з керуванням допустив зіткнення із зерновим комбайном «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який їхав попереду в попутному напрямку.
В результаті виїзду на місце події та з'ясування обставин встановлено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив ряд вимог ПДР України, а саме: не діяв відповідно до п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
В діях водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 маються ознаки правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно КУпАП.
В діях водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 також маються ознаки правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність згідно КУпАП, оскільки комбайн, яким він рухався, був без супроводу та із встановленою попереду жаткою.
12.10.2020 водій комбайну «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , звернулася до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з рахунком ТОВ «Техноторг-Дон» від 24.10.2020 № 636148, вартість відновлювального ремонту комбайну «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 87 637,40 грн.
Згідно Звіту СПД ОСОБА_3 від 17.11.2020 №70476, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 105 080,70 грн.
18.11.2020 позивачем було складено страховий акт №006.02623220-1 відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 20 460,34 грн.
Позивач, виконуючи свої обов'язки за договором страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Техноторг-Дон», що підтверджується платіжним дорученням №62498059 від 18.11.2020.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/006993568, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду вказаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 18 960,00 грн (20 460,34 грн - 1500,00 грн франшиза).
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Щодо вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , під час ДТП, котра відбулася 12.10.2020 в с. Лупове Кіровоградської області, суд зазначає наступне.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).
За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на сторони покладений обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, враховуючи обставини настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також відсутність вини особи, яка керувала автомобілем, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем.
В свою чергу відповідач має довести відсутність вини водія автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , у заподіянні шкоди та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Проте, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).
У постанові Верховного Суд від 07.12.2023 у справі № 914/607/23 зазначено, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.
Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким водія транспортного засобу «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було би притягнуто до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно з довідкою «Про результати проведеної перевірки матеріалів за фактом повідомлення про ДТП від 12.10.2020», затвердженої Начальником Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області підполковником поліції Пустовойт Русланом 21.10.2020, проведеною перевіркою встановлено, що 12.10.2020 близько 12 год. 01 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Київ - Одеса» в напрямку м. Києва на 274 км. + 600 м. не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував безпечну дистанцію руху та не справившись з керуванням допустив зіткнення із зерновим комбайном «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який їхав попереду в попутному напрямку.
В результаті виїзду на місце події та з'ясування обставин встановлено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив ряд вимог ПДР України, а саме: не діяв відповідно до п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження відсутності вини водія автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді у матеріали справи не надав.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Враховуючи встановлені судом під час розгляду цієї справи обставини, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується наявність вини водія автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП, що мала місце 12.10.2020 в с. Лупове Кіровоградської області.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mersedes Вenz», д.н. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/006993568, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 1 500, 00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням приписів ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріалами справи підтверджено, що вартість збитків завданих власнику комбайну «New Holland», д.н.з. НОМЕР_1 , яка спричинена в наслідок ДТП, яке відбулося 12.10.2020, становить 20 460,34 грн.
Згідно із розрахунком, наведеним у позові позивачем, здійснено вирахування франшизи у сумі 1 500,00 грн та заявлено суму страхового відшкодування в розмірі 18 960,00 грн. у межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановленої Полісом № АО/006993568.
Також, у пункті 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За змістом наведених вище норм, до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви, як підстави для виплати страхового відшкодування, не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі №910/7449/17 надала висновок щодо застосування норм права, а саме: "закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування".
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.11.2020 засобами електронного зв'язку було направлено відповідачеві претензію Здоровецький (поліс АО06993568), яка містила посилання на завантаження документів.
Суд зауважує, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17).
У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд наголосив, що висновки судів попередніх інстанцій стосовного того, що роздруківка електронного листування є неналежним та недопустимим доказом є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
З урахуванням того, що 12.10.2020 сталась ДТП, а позивач направив вказані вище документи на електронну адресу відповідача 25.11.2020, суд приходить до висновку, що позивачем був дотриманий строк звернення до відповідача із відповідною заявою про здійснення страхового відшкодування, тобто позивач звернувся до відповідача з заявою в межах строку, передбаченого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У той же час, відповідач заявив про застосування строків позовної давності, так як позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права, оскільки ДТП трапилась 12.10.2020, відтак з огляду на положення статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності спливає 12.10.2023, а тому, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності є пропущеним.
В свою чергу позовна заява містить клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності по даному спору поважними та поновити строк позовної давності.
Клопотання мотивовано тим, що первинний позов до ПАТ «НАСК «Оранта» позивачем було подано у вересні 2023 року, тобто з дотриманням строку позовної давності, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/15061/23 позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.
Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Формулювання загального правила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України) щодо початкового моменту перебігу позовної давності здійснено законодавцем за допомогою суб'єктивного критерію, тобто пов'язане з моментом, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
При цьому, вимоги частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, що пов'язують початок перебігу позовної давності з можливістю особи знати про порушення права, застосовується і до вимог юридичних осіб.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, позивач отримав право вимоги до заподіювача шкоди у межах фактичних витрат, відповідальність якого, в свою чергу, застрахована відповідачем у справі, який не здійснив у встановлений законом строк виплати страхового відшкодування позивачу.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 відображено правову позицію, згідно з якою до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, згідно із частиною першою статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).
Тобто страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.
Таким чином, оскільки страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Як встановлено судом, у даній справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 12.10.2020 року. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 12.10.2020 і спливає у число та місяць останнього третього року - 12.10.2023, а позивач звернувся до суду з цим позовом 20.12.2023 згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, тобто після спливу позовної давності, як вважає відповідач.
Водночас, суд зазначає, що у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк позовної давності не переривається у зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який у подальшому був залишений без розгляду.
Однак, суд також враховує, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 року, та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року до 30.06.2023 року.
Отже, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року строк позовної давності збільшено на увесь строк дії карантину.
Разом з цим, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 згідно із Законом України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року (далі Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 і діє по даний час.
Таким чином, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, строк позовної давності за вимогою про стягнення страхового відшкодування станом на момент звернення позивача з даним позовом (27.12.2023) не пропущено, і у такому випадку питання поважності причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом не оцінюється судом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які могли б свідчити про відсутність у нього обов'язку повернути суму виплаченого страхового відшкодування позивачу.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) суму майнової шкоди у розмірі 18 960 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.)
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2024.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ