ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2024Справа № 910/1834/19
За первісним позовом:
1. ОСОБА_1
2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD
до відповідачів:
1. Міністерства фінансів України
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
4. Національного банку України
5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
6. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро"
8. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та зобов'язання вчинити дії
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Кабінет Міністрів України
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до відповідачів:
1. ОСОБА_1
2. TRIANTAL INVESTMENTS LTD
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні позивача:
1. Міністерства фінансів України
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
3. Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
4. Національного банку України
5. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
6. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
за участю третьої особи 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро"
про визнання відсутнім права вимагати повернення акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та визнання відсутнім права власності на акції Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
за участю прокуратури України
Суддя: Людмила ШКУРДОВА
Секретар с/з: Інна Шейгець
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/1834/19 за позовом ОСОБА_1 , TRIANTAL INVESTMENTS LTD до відповідачів про визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016; та за зустрічним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів за зустрічним позовом, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про: визнання відсутнім права у ОСОБА_1 вимагати у Держави Україна в особі Міністерства фінансів України повернення 31 634 582 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; визнання відсутнім права у ОСОБА_1 вимагати визнання права власності за ОСОБА_1 на 31 634 582 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що належали ОСОБА_1 до моменту укладання договору купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016; визнання відсутнім права у TRIANTAL INVESTMENTS LTD вимагати у Держави Україна в особі Міністерства фінансів України повернення 12 766 758 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; визнання відсутнім права у TRIANTAL INVESTMENTS LTD вимагати визнання права власності за TRIANTAL INVESTMENTS LTD на 12 766 758 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що належали TRIANTAL INVESTMENTS LTD до моменту укладання договору купівлі-продажу акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016.
08.03.2024 від відповідача-6 за первісним позовом надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
11.03.2024 від відповідача-4 за первісним позовом надійшли доповнення до клопотання відповідача-6 про закриття провадження у справі.
30.04.2024 від позивача за зустрічним позовом - АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, обґрунтована тим що в разі задоволення його клопотання про закриття провадження у даній у справі в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відпаде необхідність в розгляді його зустрічної позовної заяви.
30.04.2024 від представника позивача-2 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення судового засідання у даній справі, призначеного на 30.04.2024, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, у зв'язку чим протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 07.05.2024.
Таким чином позивач-2 був повідомлений належним чином, що підтверджується протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 за результатом судового засідання, з якою учасники провадження можуть ознайомитись в системі "Електронний суд", до якого надано доступ представнику TRIANTAL INVESTMENTS LTD - Левченку Олександру Васильовичу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку про закриття провадження у справі 910/1834/19, з наступних підстав.
Як вбачаєься з мктеріалів справи, ОСОБА_2 станом на 20.12.2016 володів 41,6572 % простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Банк), а TRIANTAL INVESTMENTS LTD - 16,8170/% простих іменних акцій Банку.
18.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 498- рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних".
18.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 499-рш/БТ "Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави", яким запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути виведення неплатоспроможного АТ КБ "ПриватБанк" з ринку у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом продажу АТ КБ "ПриватБанк" інвестору в особі Держави та, серед іншого, визначено мінімальну потребу в капіталізації АТ КБ "ПриватБанк" на суму 116,8 млрд. грн.
Згідно з частиною 1 статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, в якому держава є власником частки понад 75 відсотків акцій, має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, у спосіб, визначений пунктами 3 - 5 частини 2 статті 39 цього Закону. Виведення з ринку неплатоспроможного банку за участю держави здійснюється протягом двох календарних днів з дня, наступного за днем початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Фонд протягом двох календарних днів під час виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, за поданням Міністерства фінансів України призначає членів правління та ради банку. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, держава виступає інвестором.
Частиною 2 наведеної норми передбачено, що рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 або 5 частини 2 статті 39 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Національного банку України, в якій зазначаються спосіб виведення банку з ринку за участю держави та розрахунки мінімальної потреби в капіталі з урахуванням можливості обміну необтяжених грошових зобов'язань банку перед пов'язаними особами, а також необтяжених грошових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб на акції додаткової емісії. Ця пропозиція повинна також містити розрахунок можливої потреби у додатковій капіталізації банку з урахуванням консервативних сценаріїв економічного розвитку, визначених Національним банком України.
У день прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку копія рішення передається до Фонду. Про прийняте рішення Кабінет Міністрів України повідомляє на своєму офіційному веб-сайті не пізніше наступного дня після дня запровадження тимчасової адміністрації (частина 4 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
За змістом частини 5 зазначеної норми у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 4 частини 2 статті 39 цього Закону Фонд вживає заходів для утворення перехідного банку відповідно до частини 17 статті 42 цього Закону, реєстрації випуску акцій, державної реєстрації юридичної особи і видачі банківської ліцензії у строки і порядку, визначені статтею 42 цього Закону.
18.12.2016 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення № 560/2016 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України економічній сфері та захисту інтересів вкладників", яке введене в дію Указом Президента України від 18.12.2016, яким було:
- враховано інформацію про зростання кредитних ризиків у сфері банківських послуг, що становить загрозу національній безпеці України в економічній сфері; - запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо капіталізації AT КБ "Приватбанк" за участю Держави; - вирішено невідкладно вжити вичерпних заходів щодо недопущення дестабілізації фінансової системи держави та забезпечення захисту прав вкладників.
18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи", якою: - прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі Держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку AT КБ "ПриватБанк" у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закову про гарантування вкладів; - Держава в особі Міністерства фінансів України придбаває акції AT КБ "ПриватБанк" у повному обсязі за одну гривню, а Міністерство фінансів України для виконання цього забезпечує укладення договору купівлі-продажу акцій AT КБ "ПриватБанк" після здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заходів, визначених статтею 41-1 Закону про гарантування вкладів.
Відповідно до частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов: 1) повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів не здійснюється; 2) у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку; 3) повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів для прийняття рішень про затвердження результатів розміщення акцій не здійснюється; 4) дата подання рішення про розміщення акцій додаткової емісії та змін до статуту неплатоспроможного банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій; 5) дата подання змін до статуту неплатоспроможного банку на погодження Національним банком України та на реєстрацію державному реєстратору вважається датою погодження змін Національним банком України та реєстрації державним реєстратором; 6) дата фактичного подання документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації випуску акцій з урахуванням розміщених акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку вважається датою реєстрації випуску акцій неплатоспроможного банку. Підтвердженням фактичного подання належних документів вважається наявність відмітки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про прийняття документів (реєстраційний індекс); 7) дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційний індекс).
18.12.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2859 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення AT КБ "ПриватБанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, повноваження тимчасового адміністратора делеговані Соловйовій Н.А.
19.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2860 "Про запровадження плану врегулювання ПАТ КБ "ПриватБанк", яким затверджено план врегулювання неплатоспроможного AT КБ "ПриватБанк" та визначено, що виведення неплатоспроможного AT КБ "ПриватБанк" з ринку здійснюється в спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону про гарантування вкладів, а саме продаж неплатоспроможного банку інвестору.
20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк", яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного банку та визначено повноважних осіб для забезпечення укладання оспорюваного договору.
Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви (з урахуванням доповнень), підставою звернення до суду стало те, що внаслідок укладення Договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 позивачі втратили право власності на пакет простих іменних акцій Банку, у зв'язку з чим, позивачі звернулися з відповідними позовними вимогами про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання недійсними актів (рішень, свідоцтв) та договорів, визнання недійсними та скасування усіх емісій, які проводились з моменту продажу акцій Банку державі, визнати недійсними пункти статуту та зобов'язати Державу повернути позивачам акції Банку, з визнанням права власності на них.
Тобто, позивачами у даній справі, як основну вимогу, заявлено вимогу про визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, в частині, що стосується їх прав та відновлення їх порушеного права.
Як вбачається з позовної заяви, саме з задоволенням такої вимоги Позивачі пов'язують можливість відновлення їх нібито порушеного права приватної власності на майно, а саме права власності на акції ПАТ КБ "ПриватБанк".
20.12.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 2893 "Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку AT КБ "ПриватБанк", яким було погоджено умови продажу неплатоспроможного AT КБ "ПриватБанк" та уповноважено уповноважену особу Фонду Шевченка А.М. на підписання та укладення договору купівлі-продажу цінних паперів.
21.12.2016 між Державою Україна в особі Міністерства фінансів України (покупець) та усіма особами, які станом на дату укладення цього договору є власниками простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", від імені яких діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) на тимчасову адміністрацію в банку Шевченко Андрій Миколайович, яку призначено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2016, якій делеговано повноваження щодо розпорядження та продажу акцій банку відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2016 №2893, укладено Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку в розмірі 100 %.
Відповідно до вказаного договору належні позивачам акції Приватбанку були відчужені.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачі вказують на те, що укладення Договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 порушує права позивачів та суперечить їх інтересам, порушує норми ст. 41 Конституції України при укладенні оспорюваних правочинів шляхом незаконного заволодіння майном позивачів за відсутності судового рішення (так як ані Кабмін, ані Фонд не мають повноважень безоплатно вилучати майно), позивачі вказують на нікчемність Договору №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016. Укладення вказаного договору порушило конституційне право приватної власності позивачів, встановлене у ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки відбулось примусове відчуження майна позивачів (грошових коштів) без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження, та в порядку, який не передбачений законодавством України. Таке примусове відчуження, як зазначають позивачі, є конфіскацією, оскільки жодної компенсації за списані грошові кошти позивачі не отримали. За таких підстав, позивачі просять суд визнати недійсним Договір №БВ-744/16/13010-05/131 купівлі-продажу акцій банку від 21.12.2016 (в частині, що стосуються прав та інтересів позивачів).
Отже, позивачами обрано такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним.
23.05.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ.
Зазначеним законом були внесені зміни до ст. 5 ГПК України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту:
"3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
У статті 231 Господарського процесуального кодексу України наведені загальні підстави для закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі №910/17541/19, від 27.10.2020 року по справі №910/17630/19 зазначено, що обов'язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин, визначених частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України.
Суду необхідно встановити: 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи порушені права або інтереси позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 станом на момент відчуження акцій Банку державі був власником 41,6572% простих іменних акцій ПАТ КБ "Приватбанк", а TRIANTAL INVESTMENTS LTD - 16,7362% простих іменних акцій Банку.
Що стосується чи порушені права або інтереси позивачів як учасників банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку, Суд зазначає.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд зазначає, що позивачі, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинні дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивачів, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (Аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Одночасно, слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Судом враховано, що за положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
1) участь в управлінні акціонерним товариством;
2) отримання дивідендів;
3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;
4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про визнання недійсними Договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, Позивачі посилаються на те, що оскаржувані договори порушують їх права, визначені ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", як учасників Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом про визнання недійсними Договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, права та охоронювані законом інтереси учасників (акціонера) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD були порушені внаслідок прийняття рішень Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних", "Про надання пропозиції Кабінету Міністрів України щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи", рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк", "Про запровадження плану врегулювання ПАТ КБ "ПриватБанк", "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк" й укладення оспорюваних договорів, в результаті чого належні на праві власності Позивачам акції Відповідача - 6 були відчужені державі.
В той же час, враховуючи набрання чинності 23.05.2020 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ, Суд зазначає, що права та інтереси учасників/колишніх учасників банку, які були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку можуть бути захищені лише шляхом відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
З огляду на вищевикладене, Суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний Позивачами у даній справі, а саме визнання недійсним Договору купівлі-продажу акцій №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 року, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № 590-ІХ.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD, то зустрічний позов АТ КБ "ПриватБанк» до ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD залишається без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 5, 231, п. 5 ч. 1 ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", суд, -
1. Закрити провадження у справі № 910/1834/19 за первісним позовом ОСОБА_1 та TRIANTAL INVESTMENTS LTD.
2. Зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без розгляду.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА