ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2024Справа № 910/2897/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (вул. Десятинна, буд. 13 -Б, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 41963985)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (бул. Дружби народів, буд. 38, пов. 2, оф. 205, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 43202392)
про стягнення 19 983 522,08 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Виродов А.Ю.
Від відповідача: не з'явився
Вільний слухач: Масол В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" про стягнення заборгованості за договором № БГ20/09/30-7 від 30.09.2020 про участь у балансуючій групі у розмірі 19 983 522,08 грн, з яких: 15 857 290,37 грн основного боргу, 3 244 109,84 грн інфляційних втрат та 882 121,87 грн трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/2897/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 08.04.2023.
15.02.2024 відповідачем подано заяву про визнання позову у повному обсязі.
15.03.2024 відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2023 відкладено підготовче засідання на 22.04.2024.
09.04.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкладено підготовче засідання на 13.05.2024.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Оскільки, відповідач визнав пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Представник позивача у судовому засіданні 13.05.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 13.05.2024 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача.
13.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» було укладено договір БГ20/09/30-7 про участь у балансуючій групі.
За умовами договору (з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами до нього) позивач та відповідач об'єднались на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, чинним законодавством у балансуючу групу в розрізі окремих торгових зон, у якій визначили стороною, відповідальною за баланс - Позивача (пункт 2.1. договору).
Позивач зобов'язався нести фінансову відповідальність перед оператором систем передач за небаланси електричної енергії усіх учасників ринку, які увійшли до Балансуючої групи, а відповідач - нести фінансову відповідальність в рамках своїх небалансів електричної енергії перед позивачем, а також своєчасно та в повному обсязі виконувати інші зобов'язання, визначені договором (пункт 2.2. договору).
Відповідно до вимог пункту 2.4. договору врегулювання небалансів балансуючої групи є вчинення СВБ (сторона відповідальна за баланс, позивач) правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП (оператор систем постачання) в обсягах та за цінами, визначеними відповідно до правил ринку.
Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів здійснюється упродовж розрахункового періоду, виходячи з підтвердженого Системою MMS обсягу електричної енергії, якщо цим Договором не передбачено інше (пункт 2.5. договору).
У пункті 4.18. договору сторони узгодили, що у випадку не підписання та не направлення Учасником СВБ в порядку, передбаченому п. 1.5. договору, протягом 2 (двох) робочих днів без обґрунтованих заперечень (викладених у письмовому вигляді в порядку, передбаченому п. 4.16. договору) акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та/або змін до акта коригування (врегулювання) до акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у строки, визначені договором, направлені СВБ для учасника відповідні акти та рахунки вважаються погодженими та прийнятими учасником та є підставою для здійснення розрахунків між сторонами за договором.
Учасник оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів СВБ на її банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 16:00 год. другого робочого дня, наступного за днем, у якому СВБ надіслано такий рахунок учаснику у порядку, передбаченому п. 1.5. договору, або за днем додаткового погодження вищезазначеного рахунку в порядку передбаченому п. 4.16. договору (пункт 4.19. договору).
За період з 30.09.2020 по 14.03.2022 сторони підписали акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів відповідно до договору (з подальшими коригуваннями та змінами), зокрема:
- Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 1165 від 31.10.2020;
- Акт-коригування (врегулювання) до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 1165 від 31.10.2020, складений 28.07.2021;
- Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 199 від 31.01.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 199 від 31.01.2021, складений 07.10.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 543 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 496 від 28.02.2021, складений 28.02.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 966 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 861 від 31.03.2021, складений 31.03.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 1336 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 1270 від 30.04.2021, складений 30.04.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 1714 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 1637 від 31.05.2021, складений 31.05.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 2110 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 2010 від 30.06.2021, складений 30.06.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 2510 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 2419 від 31.07.2021, складений 31.07.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 2916 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 2836 від 31.08.2021, складений 31.08.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 3315 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 3243 від 30.09.2021, складений 30.09.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 3799 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 3673 від 31.10.2021, складений 31.10.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 4272 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 4150 від 30.11.2021, складений 30.11.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 4716 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 4650 від 31.12.2021, складений 31.12.2021;
- Акт-коригування (врегулювання) № 406 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 317 від 31.01.2022, складений 31.01.2022;
- Зміни № 131 до Акта-коригування (врегулювання) № 2510 від 31.07.2021, складені 02.02.2022;
- Акт-коригування (врегулювання) № 494 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів № 779 від 28.02.2022, складений 28.02.2022;
- Зміни № 663 до Акта-коригування (врегулювання) № 3315 від 30.09.2021, складені 09.03.2022;
- Зміни № 1538 до Акта-коригування (врегулювання) № 854 від 28.02.2022, складені 19.07.2022.
Заперечення на вказані акти не надходили, тобто, вони вважаються узгодженими та є підставою для здійснення подальших розрахунків.
Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач повною мірою таких розрахунків не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Юнайтед Енерджі» за договором в сумі 15 857 290,37 гривень.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 882 121,87 грн за період з 01.05.2022 до 07.03.2024 та інфляційні втрати у розмірі 3 244 109,84 грн за період з 01.05.2022 до 07.03.2024.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як встановлено судом, 30.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» було укладено договір БГ20/09/30-7 про участь у балансуючій групі.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за період з 30.09.2020 по 14.03.2022 сторони підписали акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів відповідно до договору (з подальшими коригуваннями та змінами)
У абзаці 1 пункту 4.19. договору визначено, що учасник оплачує рахунок на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів СВБ на її банківський рахунок, зазначений у розділі 12 договору, не пізніше 16:00 год. другого робочого дня, наступного за днем, у якому СВБ надіслано такий рахунок учаснику у порядку, передбаченому п. 1.5. договору, або за днем додаткового погодження вищезазначеного рахунку в порядку, передбаченому п. 4.16. договору.
Також, відповідач у пункту 6.3. договору взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, згідно з виставленими СВБ рахунками оплачувати вартість електричної енергії для врегулювання небалансів, з урахуванням положень п. 11.1. договору.
Судом встановлено, що відповідач повною мірою таких розрахунків не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Юнайтед Енерджі» за договором в сумі 15 857 290,37 гривень.
Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 15 857 290,37 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем були визнані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» суми основного боргу у розмірі 15 857 290,37 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 882 121,87 грн за період з 01.05.2022 до 07.03.2024 та інфляційні втрати у розмірі 3 244 109,84 грн за період з 01.05.2022 до 07.03.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» 3% річних у розмірі 882 121,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 244 109,84 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Судом встановлено, що заява про визнання позову підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут», не порушує прав та законних інтересів інших осіб та узгоджується з встановленими судом обставинами справи, у зв'язку з чим суд приймає визнання відповідачем позову у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем було визнано поданий позивачем позов, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» судовий збір у розмірі 119 901, 14 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ" (бул. Дружби народів, буд. 38, пов. 2, оф. 205, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 43202392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (вул. Десятинна, буд. 13 -Б, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 41963985) заборгованість у розмірі 15 857 290 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот п'ятдесят сім тисяч двісті дев'яносто) грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 244 109 (три мільйони двісті сорок чотири тисячі сто дев'ять) грн 84 коп., 3 % річних у розмірі 882 121 (вісімсот вісімдесят дві тисячі сто двадцять одна) грн. 87 коп. та 119 901 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот одна) грн 14 коп. витрат на сплату судового збору.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 41963985) судовий збір у розмірі 119 901 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот одна) грн 14 коп., сплачений за платіжною інструкцією №3450 від 08.03.2024.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.05.2024
Суддя І.О. Андреїшина