майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"02" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/97/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Круглецька А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Слісаренко В.В.
від відповідача: Желтухін О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 6 671 928,88 грн.
Зміст позовних вимог та заперечень.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6671928,88 грн., з яких: 3591831,24 грн. боргу по поверненню авансового платежу по договору №USE-18.3-148-D-18 від 27.06.18; 588357,77 грн. 3% річних; 2491739,87 грн. інфляційних.
У відзиві на позовну заяву Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" позов не визнало з тих підстав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту; з моменту припинення дії договору, платіж, сплачений як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном набутим без достатньої правової підстави, яке підлягає стягненню за статтею 1212 ЦК України; період нарахування 3% річних та інфляційних виходить за межі останніх трьох років, які передували подачі позову, тому їх нарахування є помилковим та неправомірним (а.с.106).
У відповіді на відзив Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", зазначила, що за умовами договору відповідач зобов'язується повернути аванс не пізніше 10 банківських днів з дати отримання письмової вимоги позивача ; вимогу про повернення авансу у строк до 02.08.18 відповідач отримав 19.07.18 та повернув частину авансу у розмірі 7408168,76грн.; повернення авансу, у зв'язку з відмовою від закупівлі виробу, врегульовано умовами договору, тому у даному випадку відносини регулюється не ч.2 ст.693 ЦК України ; посилання відповідача на практику Верховного суду щодо застосування ст.1212 ЦК України в даному спорі є безпідставною, у зв'язку з неподібністю обставин; річні та інфляційні обраховані за період з 03.08.18 по 17.01.24, оскільки згідно п.12, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, продовжено строки визначені статтями 257,258 цього кодексу, строк позовної давності продовжено та станом на 17.01.24 не пропущено (а.с.114).
У запереченнях на відповідь на відзив Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" зазначає, що позивач не зазначив правову підставу для стягнення коштів, відмова покупця від закупівлі виробів припинила зобов'язання сторін за договором, вказані кошти мають повертатися за нормами ст.1212 ЦК України; період нарахування 3% річних та інфляційних не вірно обрахований, оскільки мають нараховуватись за останні три роки, які передували зверненню до суду (а.с.126).
Рух справи
22.01.2024 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 25.01.2024 суд відкрив провадження у справі №906/97/24 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 12.02.2024 продовжено строк для подачі відзиву, відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи (а.с.104).
19.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (а.с.106).
Протокольною ухвалою від 27.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі (а.с.111).
05.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (а.с.114).
13.03.24 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (а.с.126).
15.03.24 до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про зменшення розміру 3% річних на 50%. Клопотання грунтується на тому, що підприємство є стратегічним об'єктом, приймає участь у посиленні обороноздатності країни , займається ремонтом військової техніки та не має інших джерел для надходження коштів; 04.03.2022 року збройні сили російської федерації здійснили ракетно-бомбові удари по території підприємства, що призвело до тяжких наслідків, знищено товарно-матеріальних цінностей на 37 мільйонів гривень, що призвело до збитків підприємства. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060410000103 від 05.03.22 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 110 КК України; наявність обставин непереборної сили, відповідно до ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України, звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання в період з 24.02.22, у зв'язку з військовою агресією росії; розмір річних складає 86% від суми боргу, що є несправедливим; стягнення суми річних під час дії особливого періоду призведе до ускладнення проведення фінансово-господарської діяльності стратегічного підприємства оборонно-промислового комплексу та неможливості виконання спеціальних обов'язків у сфері оборони держави; зменшення розміру річних не порушить принципу справедливості та забезпечить баланс інтересів сторін (а.с.133).
У відповіді на клопотання відповідача Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" зазначила про відсутність підстав для зменшення розміру річних (а.с.159).
У судовому засіданні 25.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.04.24.
У судовому засіданні 17.04.2024 оголошено перерву до 24.04.2024.
Ухвалою від 29.04.24 судове засідання призначене на 02.05.24.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив зменшити розмір річних.
Встановлені судом обставини.
27 червня 2018 року між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (покупець/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № USЕ- 18.3-148-D-18 (а.с.8).
Відповідно до умов Договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вироби згідно з специфікацією, що наведена у додатку № 1 до Договору та є невід'ємною частиною Договору, на умовах, визначених у Договорі (п.1.1 договору) .
Відповідно до п. 5.6 Договору, датою передачі виробів вважається дата підписання акту прийому-передачі виробів та оформлення видаткових накладних.
Згідно з п. 3.3 Договору, ціна виробів, що передаються за Договором, складає 13 073 250,20 грн., крім того ПДВ - 2 614 650,04 грн., разом - 15 687 900,24 грн.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору, покупець перераховує авансовий платіж в розмірі 11 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 833 333,33 грн., протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця.
Згідно п. 4.1.2 Договору, покупець перераховує остаточний платіж в розмірі 4 687 900,24 грн., у тому числі ПДВ - 781 316,71 грн., протягом 20 банківських днів з дати складання акту прийому-передачі виробів шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Відповідача (продавця).
03.07.2018, позивач, на виконання умов п. 4.1.1 Договору, платіжним дорученням №1733 переказав на рахунок Відповідача авансовий платіж у розмірі 11 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 833 333,33 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с.14).
Відповідно до п. 11.3 Договору, позивач (покупець) має право відмовитись від закупівлі виробів за Договором протягом 3 місяців з дати укладання Договору.
Листом № USЕ-18.1-8005 від 19.07.2018 Позивач повідомив Відповідача про відмову від закупівлі виробів за Договором та просив повернути повну суму авансового платежу на банківський рахунок Позивача у строк до 02.08.2018 (а.с.28).
Вказаний лист направлено Відповідачу 19.07.2018 засобами електронної пошти, який отримано останнім того ж дня (19.07.2018).
Згідно з п. 4.3 Договору у випадку відмови Позивача (покупця) від закупівлі виробів за Договором (п. 11.3 Договору) Відповідач (продавець) зобов'язується повернути авансовий платіж у повному обсязі Покупцеві не пізніше 10 банківських днів з дати отримання письмової вимоги Позивача (покупця).
Таким чином, враховуючи умови п. 4.3 Договору, Відповідач був зобов'язаний повернути Позивачу (покупцю) кошти авансового платежу в сумі 11 000 000,00 грн. не пізніше 02.08.2018, про що і зазначено Позивачем у його вищезгаданому листі від 19.07.2018.
Відповідач повернув Позивачу лише частину коштів отриманого авансового платежу, а саме 7 408 168,76 грн., наступними частинами:
- 28.12.2018 кошти у сумі 1 100 000,00 грн. ;
- 14.01.2019 кошти у сумі 1 100 000,00 грн.;
- шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно листа від 02.06.2021 № USЕ-12-7538 на суму 5 208 168,76 грн. (а.с.15,16,39).
11.10.2023 Позивач направив поштовим зв'язком на адресу Відповідача претензію № USЕ -13.3-8928 від 11.10.2023, яка отримана Відповідачем 17.10.2023, з вимогою про сплату основної заборгованості з повернення коштів авансового платежу за Договором, трьох процентів річних та інфляційного збільшення суми боргу (а.с.40).
02.01.2024 на адресу Позивача надійшов лист Відповідача від 29.12.2023 № 02/3678, в якому Відповідач визнав існування простроченої грошової заборгованості перед Позивачем з повернення коштів отриманого авансового платежу (попередньої оплати) за Договором в сумі 3591831,24 грн. та запропонував Позивачу розглянути можливість розстрочення погашення заборгованості на строк вісім місяців, починаючи з січня 2024 року (а.с.45).
Оскільки Відповідач не повернув Позивачу залишок авансового платежу (попередньої оплати) у сумі 3 591 831,24 грн., який обрахований наступним чином: 11 000 000,00 грн. - 1 100 000,00 грн. - 1 100 000,00 грн. - 5 208 168,76 грн. = 3 591 831,24 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Висновки суду та норми права.
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, 03.07.2018, позивач, на виконання умов п. 4.1.1 Договору, платіжним дорученням №1733 переказав на рахунок Відповідача авансовий платіж у розмірі 11 000 000,00 грн.
Згідно п.11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до припинення зобов'язань сторін, що виникли за цим договором.
У строк, який встановлений п.11.3 договору, Листом № USЕ-18.1-8005 від 19.07.2018, Позивач повідомив Відповідача про відмову від закупівлі виробів за Договором та просив повернути повну суму авансового платежу у строк до 02.08.2018.
Позивач скористався своїм правом на відмову від договору, в свою чергу у відповідача виникло зобов'язання повернути авансовий платіж.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Всупереч п.4.3 договору, відповідач повернув кошти лише частково.
Відповідач не заперечив щодо вказаної суми боргу , однак зазначив, що позивач не вірно обрав спосіб захисту права, вказавши, що вказані кошти мають бути повернуті на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач зазначив, що з припиненням дії Договору, у зв'язку з відмовою покупця від нього, платіж, сплачений як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном, набутим без достатньої правової підстави, яке підлягає стягненню за ст.1212 ЦК України, про що вказано у постанові КГС ВС від 15.02.19 у справі №910/21154/17.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на таке.
У наведеній відповідачем постанові КГС ВС від 15.02.19 у справі №910/21154/17 обставини справи не є подібними з обставинами даної справи. У справі, яка розглядається зобов'язання відповідача повернути аванс передбачене договором і це зобов'язання не припинене в силу п.11.1 договору.
Підписавши Договір та скріпивши його відбитком своєї печатки відповідач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у Договорі умовами. Більше того, представники сторін у судовому засіданні підтвердили той факт, що спірний Договір був прийнятий сторонами до виконання.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Обов'язок відповідача повернути аванс позивачу в разі відмови відповідача від закупівлі виробів за Договором визначений сторонами у п.4.3 договору, тому відповідач має виконувати умови договору.
Відповідач не надав доказів повернення авансу.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3591831,24 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача, за період з 03.08.18 по 17.01.24 роки, становить: 2491739,87 грн. інфляційних та 588357,77грн. 3% річних (а.с.5).
Заперечення відповідача щодо вказаних нарахувань та клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних є безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Законом не передбачено порядку зменшення розміру річних за клопотанням сторін.
Відповідач, як державне підприємство, свідомо допустив порушення прав та інтересів позивача, яке існує вже тривалий час, з 2018 року, ще до введення карантинних заходів та воєнного стану в країні, що спричинило наслідки у вигляді нарахування річних та інфляційних у значних розмірах, що безперечно порушує інтереси держави. Вказані нарахування виникли лише по вині відповідача.
Щодо строків нарахування річних та інфляційних, які становлять більше ніж три роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідач , посилаючись на позицію Великої Палати Верховного суду, яка викладена у постанові від 08.11.19 у справі №127/15672816-ц, зазначає, що право на стягнення коштів по ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У наведеній відповідачем постанові ВПВС суд констатував , що розмір річних може бути зменшений за умови усунення порушення грошового зобов'язання. Однак у цій справі відповідач не повернув авансовий платіж, порушення грошового зобов'язання триває.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, доповнено розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦК України пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету міністрів від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, пункту 12 і пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України загальна та спеціальна позовна давність для вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми грошового боргу, трьох процентів річних від суми грошового боргу та суми інфляційного збільшення суми грошового боргу продовжені по теперішній час.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності умовам договору та нормам чинного законодавства України (а.с.5), здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС LIGA 360, суд встановив, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 6671928,88грн., з яких: 3591831,24 грн. боргу, 588357,77 грн. 3 % річних, 2491739,87 грн. інфляційних.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, 1 ; код 07620094) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,36; код 21655998) - 3591831,24грн. боргу, 588357,77 грн. річних, 2491739,87 грн. інфляційних, 80063,15 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.05.24
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
- сторонам до ЕК