15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4704/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Прокопченко Альони Андріївни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2024 року (суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/4704/23
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи - підприємця Прокопченко Альони Андріївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 85 055,85 грн.,-
У серпні 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Фізичної особи - підприємця Прокопченко Альони Андріївни заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 85 055,85 грн., з яких: заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 року по 23.03.2023 року у розмірі 69 645,75 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 року по 31.05.2023 року у розмірі 371,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 811,06 грн. (з січня 2022 року по червень 2023 року), 3% річних у розмірі 2 227,09 грн. (з 04.01.2022 року по 08.08.2023 року).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов публічного договору - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" від 05.11.2021 року щодо своєчасної та повної оплати за надані ним послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за вказані вище періоди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2024 року у справі №904/4704/23 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Прокопченко Альони Андріївни на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" основну заборгованість у розмірі 69 645,75 грн., за абонентське обслуговування у розмірі 371,95 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 12 811,06 грн., 3% річних у розмірі 2 227,09 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що сторонами було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, за яким відповідачем порушено зобов'язання в частині оплати у встановлені строки поставленої позивачем теплової енергії та послуг з абонентського обслуговування. Тому суд вважав правомірним нарахування позивачем основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа - підприємець Прокопченко Альона Андріївна, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не направляв будь-яких пропозицій співвласникам багатоквартирного будинку, не надавав доказів на підтвердження опублікування на офіційному сайті індивідуального договору приєднання споживача до договору, отже позивачем, у даному випадку, не доведено, що індивідуальний договір приєднання був взагалі укладений з відповідачем.
Також апелянт зазначив, що позивачем не надано належних доказів направлення на його адресу рахунків на оплату наданих послуг.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 05.10.2021 року ним на власному офіційному сайті розміщено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання. Докази того, що співвласники багатоквартирного будинку №25 по пр.Гагаріна в м.Кривому Розі, в якому розташоване приміщення відповідача, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір про надання послуг з постачання теплової енергії з обраним виконавцем, відсутні.
Отже, з 05.11.2021 року договірні відносини між позивачем та відповідачем продовжилися у силу приписів Розділу 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме - шляхом приєднання споживача до індивідуального договору.
Також, у відзиві йдеться про те, що фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення ним дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги. Докази отримання відповідачем послуг наявні у матеріалах справи.
Крім того, позивачем здійснено досудовий порядок реалізації господарсько - правової відповідальності шляхом направлення претензії відповідачу за місцем реєстрації Фізичної особи-підприємця, рахунки на оплату послуги надані споживачу на паперовому носії, а також направлені на електронну адресу, відому позивачу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 29.01.2024 року для розгляду справи №904/4704/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (доповідача): Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою суду від 05.03.2024 року, після надходження справи на запит суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав Фізична особа-підприємець Прокопченко Альона Андріївна є співвласником багатоквартирного будинку № 25 по вул. Гагаріна, у м. Кривому Розі, в якому на підставі права власності має нежитлове приміщення № 41 загальною площею 88, 6 кв. м..
Будинок № 25 по вул. Гагаріна є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача у відповідності до п 5.23 Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 року "Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення №41.
КПТМ "Криворіжтепломережа" є надавачем послуги з постачання теплової енергії у місті Кривому Розі.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. ст. 12, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку виключно на підставі рішення прийнятого відповідно до закону.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 року №830.
Індивідуальний договір згідно з ч. 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця -КПТМ "Криворіжтепломережа".
Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021 року.
Отже, з 05.11.2021 року договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року, який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php), укладеним в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 11 індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Пунктом 16 індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв'язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.
У п. 30 індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
Відповідно до п. 31 індивідуального договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
За умовами п. 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
На виконання своєї статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснювало у спірний період постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення № 41 вбудоване і не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку № 25 по вул. Гагаріна.
Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом, за їх відсутності, що передбачено п. 5 договору та п.п. 11, 16 індивідуального договору.
Тарифи передбачено:
- за період з 25.10.2021року по час звернення з даним позовом, тариф за 1 Гкал складав 5 065, 99 грн. (з ПДВ) - згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 року № 530 п.1.1.2 для потреб категорії "інші споживачі" КПТМ "Криворіжтепломережа".
У зв'язку з неоплатою поставленої у період з 25.10.2021 року по 23.03.2023 року теплової енергії за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 69645,75 грн.
Крім того, за абонентське обслуговування, визначається плата відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ від 09.11.2017 року, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 року №928.
За приписами п.п.36, 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно з розрахунком позивача сума абонентського обслуговування за період 05.11.2021 року по 31.05.2023 року склала 371,95 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 12 811,06 грн. за період з січня 2022 року по червень 2023 року та 3% річних у сумі 2 227,09 грн. за період з 04.01.2022 року по 08.08.2023 року.
Неоплата відповідачем вказаних вище сум основного боргу, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат та 3% річних стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно з ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Абзацом 3 п. 3 розд. VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року; Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
За приписами п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частинами 4,5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця, договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Як зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа" 05.10.2021 року на офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Гагаріна, 25, прим.41 між позивачем та відповідачем є укладеним з 05.11.2021 року.
Відповідач отримував теплову енергію, так як вказане вище нежитлове приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення вищевказаних будинків, що свідчить про приєднання його до умов Типового договору.
Доказів зворотного відповідачем не надано.
Викладені обставини, у тому числі, спростовують доводи скаржника про неукладення між позивачем та відповідачем Типового індивідуального договору.
При цьому, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, необізнаність відповідача із змінами у законодавстві, відмова від підписання заяви про приєднання, не визнання індивідуального договору тощо, не може ставитися у залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно затверджених тарифів, оскільки за умов не відключення в законодавчий спосіб приміщення відповідача від мереж теплоспоживання (докази відключення від мереж центрального теплопостачання матеріали справи не містять), відповідач фактично отримував послуги з постачання теплової енергії без здійснення оплати за них.
Крім того, за сталою практикою Верховного Суду, у будь-якому випадку факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Акти приймання-передачі та рахунки до них, оформлені на виконання п. 33 Типового договору, були вручені скаржнику, що підтверджується реєстрами з відмітками про отримання відповідачем рахунків та актів приймання-передачі, поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень та електронними листами, які містяться у матеріалах справи.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 714 цього Кодексу визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 цих Правил).
Відповідно до п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з ч.5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Так, інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію є публічною та розміщена на офіційному сайті позивача.
Порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалень місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільчого обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначення вимог до приладів-розподілювачів теплової енергії, поплавкових коефіцієнтів для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічується два та більше споживачів, здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, було здійснено розрахунок спожитої теплової енергії відповідачу за спірний період та нараховано плату за абонентське обслуговування у вказаних вище сумах.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати наданих за цим договором послуг та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум заборгованості, трьох процентів річних, інфляційних втрат та плати за абонентське обслуговування, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 року по 23.03.2023 року у розмірі 69 645,75 грн., заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 року по 31.05.2023 року у розмірі 371,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 811,06 грн. (з січня 2022 року по червень 2023 року) та 3% річних у розмірі 2 227,09 грн. за період з 04.01.2022 року по 08.08.2023 року.
При цьому заперечень щодо розрахунків вказаних вище сум (їх розміру та періоду нарахування тощо), здійснених позивачем, скаржником не наведено, власних контр розрахунків цих сум не надано.
Посилання апелянта на відсутність доказів відправки йому рахунків на оплату наданих послуг не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Крім того суд звертає увагу, що за умовами п.34 Типового договору споживач здійснює оплату за ним щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Таким чином, сторони у договорі визначили порядок розрахунків, який не ставить у залежність оплату наданої послуги від отримання споживачем рахунків.
У будь-якому випадку, неотримання рахунків не спростовує факт отримання від позивача послуг та, у зв'язку з цим, необхідність їх оплати.
Слід зазначити, що у разі неотримання споживачем рахунків, останній не був позбавлений права звернутися до виконавця з відповідною вимогою про їх надсилання. Між тим докази такого звернення скаржником не надані.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин та не спростовують викладених вище висновків суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, скаржником належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2024 року у справі №904/4704/23 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя О.Г.Іванов