13.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/476/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
прокурор: Дидюк Н.О. (в залі суду)
від відповідача: Щербак Роман Іванович (в режимі відеоконференції)
інші представники сторін у судове засідання не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі №908/476/24 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі:
позивача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство “Адміністрація річкових портів”
про витребування майна
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
26.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі позивача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про витребування майна, а саме: відвідного каналу № 9 та хвилезахисної дамби № 6, які є складовими пристані за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у володіння власника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
Разом з позовною заявою від Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області надійшла заява про забезпечення позову від 23.02.2024р., згідно якої прокурор просив місцевий господарський суд накласти арешт відносно цілого об'єкту нерухомості - пристань за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209, номер запису про право власності: 4415337),
Обгрунтовуючи подану заяву, прокурор зазначав про те, що державна реєстрація права власності на складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 за ПАТ «Укррічфлот» від початку була проведена без відповідних правовстановлюючих документів, може свідчити про підвищений ризик того, що відповідач здійснить відчуження майна з метою ухилитися від виконання рішення суду в подальшому. Оскільки реєстратор, відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, при прийнятті рішення щодо державної реєстрації обтяження речових прав вносить відомості до вже відкритого розділу Державного реєстру прав, то внесення обтяження у виді арешту можливо лише відносно цілого об'єкту нерухомості - пристань за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209, номер запису про право власності: 4415337), незважаючи на те, що спірними є лише складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисна дамба № 6. Однак, оскільки при накладенні арешту застосовується заборона тільки на право розпорядження майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, то права відповідача порушуються найменшим чином. У свою чергу, таке обмеження прав відповідача може бути виправданим необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі №908/476/24 в задоволенні заяви Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову від 23.02.2024 відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд оцінивши доводи та надані прокурором докази в обґрунтування підстав для забезпечення позову, зазначив, що ним не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Тощо), того, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог. Прокурором не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з ухвалою суду, Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову та задовольнити та вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - пристань, яка розташована по вул.Червонофлотська, буд.73 у м.Дніпрорудне, Васильківського району, Запорізької області (номер запису про право власності: 4415337, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209).
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд зазначив, що прокурором не надано доказів вжиття відповідачем дій щодо відчуження майна (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Однак, вказане суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, в якій суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, шо порушує баланс інтересів сторін. Указана правова позиція також викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
За таких обставин, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створюватимуть перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Судом не надано оцінку аргументам прокурора, про те, що безпосереднім предметом позову, на забезпечення якого подана заява, є вимога повернення об'єктів нерухомості, а саме: відвідного каналу № 9 та хвилезахисної дамби № 6, які є складовими пристані за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у володіння власника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Відчуження Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» вказаного майна та реєстрація відповідного права власності на спірні об'єкти нерухомості за якоюсь іншою особою призведе до неможливості виконання саме цього рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. В цьому випадку позивач буде змушений повторно звертатися до суду за. захистом своїх прав.
Факт того, що державна реєстрація права власності на складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 за ПАТ «Укррічфлот» від початку була проведена без відповідних правовстановлюючих документів, може свідчити про підвищений ризик того, що відповідач здійснить відчуження майна з метою ухилитися від виконання рішення суду в подальшому.
Не накладення арешту на нерухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Приватним акціонерним товариством “Судноплавна компанія “Укррічфлот” подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/476/24 не підлягає задоволенню, а сама ухвала має бути залишена без змін, оскільки вона ухвалена на підставі норм закону та з врахуванням фактичних обставин справи. Просить в задоволенні апеляційної скарги виконувача обов'язків керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/476/24 відмовити. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/476/24 залишити без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 22.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/476/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/476/24.
08.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/476/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі №908/476/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.05.2024 об 11:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".
Явку представників сторін визнати не обов'язковою, при цьому за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв'язку.
13.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на те, що оскільки метою вказаного позову є повернення об'єктів нерухомості, а саме: відвідного каналу № 9 та хвилезахисної дамби № 6, які є складовими пристані за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у володіння власника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, то відчуження Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» вказаного майна призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, з метою недопущення передачі відповідачем речових прав на об'єкти нерухомості іншим особам, необхідним є вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту цього майна. Невжиття такого заходу може унеможливити виконання рішення суду в подальшому. Факт того, що державна реєстрація права власності на складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 за ПАТ «Укррічфлот» від початку була проведена без відповідних правовстановлюючих документів, може свідчити про підвищений ризик того, що відповідач здійснить відчуження майна з метою ухилитися від виконання рішення суду в подальшому. Оскільки реєстратор, відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, при прийнятті рішення щодо державної реєстрації обтяження речових прав вносить відомості до вже відкритого розділу Державного реєстру прав, то внесення обтяження у виді арешту можливо лише відносно цілого об'єкту нерухомості - пристань за адресою: (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209, номер запису про право власності: 4415337), незважаючи на те, що спірними є лише складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисна дамба № 6. Однак, оскільки при накладенні арешту застосовується заборона тільки на право розпорядження майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, то права відповідача порушуються найменшим чином. У свою чергу, таке обмеження прав відповідача може бути виправданим необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення суду. На підставі викладеного, прокурор просить суд накласти арешт на об'єкт нерухомості майна пристань, яка розташована по вул. Червонофлотська, буд. 73 у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (номер запису про право власності: 4415337, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209).
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про витребування майна : відвідного каналу № 9 та хвилезахисної дамби № 6, які є складовими пристані за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у володіння власника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Як вбачається з прохальної частини заяви про забезпечення позову, перший заступник керівника окружної прокуратури Анна Кузьмина просить «… накласти арешт на об'єкт нерухомості майна - пристань, яка розташована по вул. Червонофлотська, буд.73 у м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (номер запису про право власності: 4415337, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209) …».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, до складу частин пристані за адресою: Запорізька обл., Василівський р., м.Дніпрорудне, вулиця Червонофлотська, будинок 73, входять: Будівля блоку вантажного причалу «А» загальною площею 270,1 кв.м.; гараж «Б» загальною площею 40,4 кв.м.; навіс «В»; вбиральня «Г»; огорожа №1;2; трансформаторна підстанція №3; підкранові колії №4; відкритий складський майданчик №5; хвилезахисна дамба №6; берегоукріплення №7; відвідний канал №9.
Таким чином, до складу об'єкта нерухомого майна - пристань (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023309) щодо якого прокурор просить вжити заходи забезпечення позову входить 11 будівель і споруд.
При цьому спір у справі виник лише відносно двох з одиннадцяти об'єктів: «Хвилезахисної дамби №6» та «Відвідного каналу №9».
Дев'ять будівель, щодо яких прокурор також просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна не мають відношення до предмета судового розгляду справи № 908/476/24.
За текстом прохальної частини позовної заяви хвилезахисна дамба №6 та відвідний канал №9 мають площу 215 кв.м. Натомість, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про площу об'єктів нерухомого майна хвилезахисна дамба №6 та відвідний канал №9 у розмірі 215 кв.м.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову у такий спосіб, як накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - пристань до складу якого входить 9 (дев'ять) об'єктів нерухомого майна, які не мають відношення до предмета судового розгляду справи № 908/476/24 буде являтьсь неспівмірним та таким, що не має безпосереднього зв'язку з предметом позову.
Таким чином, вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що «… Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Таким чином, позиція суду, викладена в оскаржуваній ухвалі, не відповідає матеріалам справи.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою …
… Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що …
… При постановленні оскаржуваної ухвали суд зазначив, що прокурором не надано доказів вжиття відповідачем дій щодо відчуження майна (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Однак, вказане суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, в якій суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, шо порушує баланс інтересів сторін. Указана правова позиція також викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
За таких обставин, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створюватимуть перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Також, судом в оскаржуваній ухвалі, зазначено, що прокурором не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами те, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній у разі задоволення вимог.
Разом з тим, судом не надано оцінку аргументам прокурора, про те, що безпосереднім предметом позову, на забезпечення якого подана заява, є вимога повернення об'єктів нерухомості, а саме: відвідного каналу № 9 та хвилезахисної дамби № 6, які є складовими пристані за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у володіння власника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19 зазначено, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав
Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 359/3373/16-ц у постанові від 23.11.2021 з приводу ефективного способу захисту прав власника об'єктів нерухомості. У пунктах 109, 146, 147, 148 та 154 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Так, відповідно до вимог ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право …
… Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну. реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, відчуження Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» вказаного майна та реєстрація відповідного права власності на спірні об'єкти нерухомості за якоюсь іншою особою призведе до неможливості виконання саме цього рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. В цьому випадку позивач буде змушений повторно звертатися до суду за. захистом своїх прав.
Факт того, що державна реєстрація права власності на складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисну дамбу № 6 за ПАТ «Укррічфлот» від початку була проведена без відповідних правовстановлюючих документів, може свідчити про підвищений ризик того, що відповідач здійснить відчуження майна з метою ухилитися від виконання рішення суду в подальшому.
Оскільки, державний реєстратор відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, при прийнятті рішення щодо державної реєстрації обтяження речових прав вносить відомості до вже відкритого розділу Державного реєстру прав, то внесення обтяження у. виді арешту можливо лише відносно цілого об'єкту нерухомості - пристань за адресою: вул. Червонофлотська, буд. 73, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 277044023209,, номер запису про право власності: 4415337), незважаючи, на те, що спірними є лише складові частини пристані, а саме: відвідний канал № 9 та хвилезахисна дамба № 6.
Однак, оскільки при накладенні арешту застосовується заборона тільки на право розпорядження майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, то права відповідача порушуються найменшим чином. У свою чергу, таке обмеження прав відповідача може бути виправданим необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення суду.
З огляду на викладене, Господарським судом Запорізької області при винесені ухвали від 28.02.2024 всупереч ч. 4 ст. 236 ГПК України не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23
За своїм юридичним змістом заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення збереження існуючого становища на момент подання заяви про забезпечення позову і на весь час розгляду спору судом з метою недопущення ситуації, коли виконання судового рішення буде утрудненим або взагалі неможливим. Таким чином, досягається принцип збереження балансу інтересів сторін.
Не накладення арешту на нерухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
Ураховуючи викладене, наявні підстави для скасування ухвали суду про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову та задоволення такої заяви.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. …».
Також, вимога про накладення арешту на майно Відповідача належними та допустимими доказами, які б підтверджували те, що Відповідач може здійснити відчуження майна або в інший спосіб ухилятись від виконання рішення суду не підтверджена прокуратурою та являється виключно припущенням без наведення відповідного обґрунтування.
Відповідно до частин 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі №908/476/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі №908/476/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі №908/476/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3028,00 грн покласти на Василівську окружну прокуратуру Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.05.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.В. Чус