вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" травня 2024 р. Справа№ 910/16008/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023
у справі № 910/16008/23 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
про стягнення 122 548,65 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 122 548,65 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/423518 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки BMW 745I, державний номер НОМЕР_1 , керування якого здійснював ОСОБА_1 . Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Toyota, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/008623840). Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16.01.2023 встановлено факт обопільності вини обох учасників ДТП. 10.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 23/07/10-01 щодо компенсації частини виплаченого страхового відшкодування в розмірі 111 244,39 грн, яку відповідачем не виконано та надіслано лист № 10457/7123 від 24.07.2023 про відмову у виплаті компенсації частини страхового відшкодування. У зв'язку з викладеним та враховуючи положення ст. 1188 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 122 548,65 грн, з яких 111 244,39 грн компенсації частини страхового відшкодування, 10 563,65 грн пені за період з 25.07.2023 по 13.10.2023, 740,61 грн 3% річних за період з 25.07.2023 по 13.10.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" суму страхового відшкодування в розмірі 109 744,39 грн, 10 421,21 грн пені, 730, 63 грн 3% річних та 2 118, 24 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позову відмовлено повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства, у визначений строк виплату страхового відшкодування не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 25.07.2023 (після повідомлення про прийняття рішення останнього про відмову у здійсненні страхового відшкодування).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи не містяться копії Висновку експерта від 12.08.2021 та будь-яких інших належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а отже рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 є незаконним та необґрунтованими, яке грубо порушує норми матеріального та процесуального права.
Також скаржник зазначає, що згідно законодавства, страховик не відшкодовує шкоду життю, здоров'ю та майну, заподіяну водію забезпеченого транспортного засобу та страхувальнику, тобто ОСОБА_2 , а отже рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 винесене з грубим порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16008/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
25.01.2024 супровідним листом № 910/16008/23/462/24 від 22.01.2024 матеріали справи № 910/16008/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23. Справу № 910/16008/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Автомобіль марки "BMW 745І", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/423518.
З вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 у справі № 201/9486/21 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 03 годині 07 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем "BMW 745І", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.04.2021 належить ОСОБА_3 , рухався в темний час доби при міському електроосвітленні по сухому асфальтованому покриттю в крайній лівій смузі проїзної частини дороги вул. Набережної Перемоги в Соборному районі м. Дніпра, що має по чотири смуги руху у кожному напрямку, з боку вул. 6-ої Стрілецької Дивізії у напрямку пл. Перемоги, зі швидкістю близько 175,5 км/год, яка значно перевищувала допустиму швидкість на даній ділянці дороги, обмежену дорожнім знаком 3.29 ПДР України до 70 км/год.
В цей же час ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить останній, здійснювала рух у зустрічному вказаному автомобілю напрямку, по своїй крайній лівій смузі руху та у салоні її автомобіля на передньому пасажирському місці перебував ОСОБА_4 .
Під час руху, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, проте легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків, здійснюючи рух зі швидкістю 175,5 км/год, що значно перевищує дозволену швидкість на даній ділянці дороги, обмежену дорожнім знаком 3.29 ПДР України до 70 км/год, чим позбавив себе технічної можливості своєчасно реагувати на зміну дорожньої обстановки при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка почала повертати ліворуч на вул. Мандриківську в м. Дніпро, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху автомобіля "BMW 745І", заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобілю, аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, в результаті чого на перехресті вул. Набережної Перемоги і вул. Мандриківській в м. Дніпро сталося зіткнення передньою частиною вказаного автомобіля "BMW 745І" з правою боковою частиною вказаного автомобіля "Toyota".
Спричинені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , внаслідок скоєного ДТП травми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, призвели до настання смерті ОСОБА_2 (смерть настала на місці події ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_4 (смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10:45 год.).
Даним вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді восьми років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Також даним вироком суду, за наслідком розгляду цивільних позовів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 судом ухвалено наступне:
Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 33 242,78 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди 72 000,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовити;
Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 72 000,00 грн.
Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 45 246,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду № 201/9486/21 від 04.04.2023 вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України залишено без змін.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 23.1 статті 23 згаданого Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно п. п.п. 27.1 та 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
На викання вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 у справі № 201/9486/21 позивачем було здійснено наступні виплати на загальну суму 222 488,78 грн:
- платіжним дорученням № 216 від 12.04.2023 сплачено ОСОБА_5 72 000,00 грн відшкодування моральної шкоди;
- платіжним дорученням № 215 від 12.04.2023 сплачено ОСОБА_5 33 242,78 грн відшкодування витрат на лікування та поховання;
- платіжним дорученням № 217 від 12.04.2023 сплачено ОСОБА_7 45 246,00 грн відшкодування витрат на лікування та поховання;
- платіжним дорученням № 218 від 12.04.2023 сплачено ОСОБА_7 72 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Автомобіль марки "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на підставі полісу № АР/008623840.
У зв'язку з тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 у справі № 201/9486/21 встановлено, що у діях водія "Toyota" Якубук М.В. вбачаються невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП, відповідно до ч. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" з претензією № ГО-14633/УРР на суму 111 244, 39 грн (вих. № 23/07/10-01 від 10.07.2023) щодо компенсації частини страхового відшкодування по події ДТП, в якій відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними та сукупними діями є декілька осіб.
Листом № 10457/7123 від 24.07.2023 відповідачем повідомлено позивачу про відмову у виплаті компенсації частини страхового відшкодування у розмірі 111 244,39 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача 122 548,65 грн, з яких 111 244,39 грн компенсації частини страхового відшкодування, 10 563,65 грн пені за період з 25.07.2023 по 13.10.2023, 740,61 грн 3% річних за період з 25.07.2023 по 13.10.2023.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1., ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно п. 38.1, ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);
38.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
38.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлений вичерпний перелік підстав для звернення з регресним позовом після виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку із чим колегія суддів зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Фактично, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача/скаржника 50 % виплаченого позивачем страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0423518 згідно вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023, а також 3% річних в розмірі 740,61 грн та пеню в розмірі 10 563,65 грн.
Відповідно до п. 2.1., ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ч. 1. ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, ним Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що жодним законом та нормативно-правовим актом не передбачено відшкодування страховику 50 % виплаченого страхового відшкодування, 3% річних та пені.
Окрім того, згідно ст. 5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 1.3. ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно п. 36.4. ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно пп. б п. 35.2. ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються: документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.
Як вбачається із матеріалів справи позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування відповідальності, а не за договором майнового страхування, та у відповідності до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є потерпілою особою та іншою особою, яка має право на отримання особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.
У свою чергу, оскаржуваним рішенням вирішено стягнути з відповідача 50 % страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_7 у розмірі 72 000,00 грн та на користь ОСОБА_7 у розмірі 45 246,00 грн у зв'язку зі смертю водія автомобіля Toyota Auris н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Згідно ст. 5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно п. 1.1 ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
05.10.2020 між відповідачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/8623840, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання в разі виникнення цивільно-правової відповідальності страхувальника ОСОБА_2 з метою захисту його майнових інтересів здійснити виплату страхового відшкодування на користь потерпілих осіб, тобто особам життю, здоров'ю та майну яких заподіяна шкода внаслідок ДПТ з вини ОСОБА_2 .
Згідно п. 32.1 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Згідно п. 32.10 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно п. 1.7. ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Виходячи з вищенаведеного, згідно законодавства, страховик не відшкодовує шкоду життю, здоров'ю та майну, заподіяну водію забезпеченого транспортного засобу та страхувальнику, тобто ОСОБА_2 , а отже оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 231, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі № 910/16008/23 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, код ЄДРПОУ 32638319) з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судових витрат за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.М. Скрипка
А.О. Мальченко