вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" травня 2024 р. Справа№ 910/8671/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від ТОВ "ВК "Автострада": Мусієнко О.І.
від ТОВ "ВК "Укрстальспецконструкція": Токовекно О.В., Прилуцька Н.М.
від ТОВ "Океан-Стальконструкція": не з'явився
від ОСОБА_1 : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023, повний текст якого складено та підписано 08.08.2023
у справі № 910/8671/22 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція"
про стягнення 12 416 464,55 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан-Стальконструкція"
2. ОСОБА_1
про визнання договору частково недійсним
Короткий зміст первісного та зустрічного позовів
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автострада Трейд Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" (далі - Підприємство) 12 416 464,55 грн, з яких: 11 426 680,18 грн - основний борг, 434 213,85 грн - інфляційні втрати, 62 501,44 грн - три проценти річних, 493 069,08 грн - неустойка.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по поверненню коштів за укладеним між сторонами договором про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року.
Від Підприємства надійшла зустрічна позовна заява до Товариства про визнання договору про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року недійсним у частинах: пункту 1 преамбули договору щодо зазначення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року №1211/Км-Др; пункту 6 преамбули договору; підпункту 2.1.3. пункту 2.1. глави 2 та пункту 3.1. глави 3 договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом, Підприємство вказувало на те, що окремі положення укладеного між ним та Товариством договору про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року є недійсними з таких підстав:
- пункт 1 преамбули цього договору щодо зазначення у ньому додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др, на думку Підприємства, є недійсним у силу того, що додаткові угоди: від 30 листопада 2021 року № 2, від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, - були підписані ОСОБА_2 при тяжких для нього обставинах, без належних повноважень останнього. Відтак, ці додаткові угоди не створюють юридичних наслідків для сторін;
- пункт 6 преамбули договору є недійсним з огляду на його укладення генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" ОСОБА_1 всупереч ст. 226 ЦК України;
- пункт 2.1.3. спірного правочину, на думку Підприємства, суперечить приписам статей 636, 606 ЦК України;
- пункт 3.1. глави 3 договору є недійсним з огляду на його укладення генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" ОСОБА_1 всупереч ст. ст. 44, 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 по справі №910/8671/22 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" 11 426 680 грн 18 коп. основної заборгованості, 434 213 грн 85 коп. інфляційних втрат, 62 408 грн 18 коп. трьох процентів річних та 178 849 грн 53 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Автострада" про визнання договору частково недійсним відмовлено.
Рішення в частині вимог первісного позову мотивоване тим, що оскільки загальна сума основного боргу Підприємства в розмірі 11 426 680,18 грн за договором про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення зазначеної суми основного боргу. Оскільки судом встановлено відсутність в укладеному між Підприємством та Товариством договорі від 24 червня 2022 року письмового погодження щодо забезпечення здійснення виконання грошового зобов'язання Підприємства шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені, то позовні вимоги про стягнення пені визнано необґрунтованими. Позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних за результатами здійсненої судом перевірки розрахунку задоволено частково.
Висновки суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову мотивовано наступним:
- недійсність вказаних додаткових угод до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К була предметом розгляду в справі № 910/329/22. Як було вже зазначено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року в указаній справі було встановлено, що ці додаткові угоди до договору не мали статус значних правочинів у розумінні норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не були вчинені уповноваженим представником Підприємства під дією насильства, у зв'язку з цим, підстави для визнання їх недійсними відсутні;
- доводи Підприємства, якими обґрунтовано зустрічний позов у частині недійсності даних додаткових угод, вже були предметом розгляду в справі № 910/329/22 за участі тих самих сторін. Оскільки рішення в даній справі набрало законної сили, тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України такі обставини не підлягають повторному доказуванню;
- під час розгляду справи № 910/329/22 судом було встановлено факт отримання Товариством продукції в загальній кількості 2 977,359 тон (1777,359 тон за видатковою накладною від 24 червня 2022 року № 24 та 1 200,00 тон за видатковою накладною від 4 червня 2022 року № 25), за яку останнє перерахувало Підприємству 228 000 000, 00 грн, що відповідає вартості товару згідно з додатковою угодою № 3. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з Товариства за вказаний товар;
- положеннями ст. ст. 626, 636 ЦК України не встановлено заборони на можливість відплатності договору на користь третьої особи, вказана умова спірного договору не є такою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
- суд не знайшов підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 606 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, з огляду на те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 30 листопада 2022 року в справі № 910/329/22 було встановлено факт відсутності у Товариства заборгованості перед Підприємством;
- Підприємство не заперечує правомірності укладання спірного договору на користь третьої особи в цілому. Також судом встановлено, що в подальшому між Підприємством та Товариством були підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 червня 2022 року та 29 червня 2023 року, недійсність яких в судовому порядку не встановлена, що, свою чергу, свідчить про вчинення Підприємством дій, направлених на схвалення раніше вчиненого правочину;
- Підприємством не було надано належних доказів того, що сума, яка є предметом спірного договору від 24 червня 2022 року, перевищує 50 відсотків його чистих активів відповідно до останньої затвердженої звітності. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом 28.08.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд не надав правової оцінки поясненням колишнього генерального директора Підприємства ОСОБА_2., викладених ним у заяві, посвідченій приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вепрейчук О.І. за № 443 від 28.04.2022 де директор підтверджує, що 19.04.2022 в райвідділі поліції м. Тернопіль під погрозою фізичної розправи та психологічним тиском правоохоронних органів ним були підписані акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.02.2022; додаткові угоди № 2 від 30.11.2021 та № 3 від 21.02.2022; акт здачі приймання робіт № 224 від 21.02.2022; акти звірки взаєморозрахунків;
- судом не було надано оцінки доводам позивача за зустрічним позовом в частині того, що додатковою угодою № 2 було зменшено вдвічі ціну однієї тони вже виготовленої та, навіть, частково поставленої продукції, а за продукцію, яка вже виготовлена, але ще не поставлена, ціна за 1 тону зменшена майже втричі;
- спірний договір в частині п. 2.1.3 суперечить положенням статей 636, 606 ЦК України, оскільки створює для Підприємства зобов'язання з безпідставної передачі грошових коштів своєму боржнику (Товариству), замість передбачених даними нормами наслідків поєднання боржника та кредитора в одній особі;
- судом зроблено помилкові висновки щодо відсутності підстав щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 606, 636 ЦК України;
- генеральний директор Підприємства не дотримався встановлених Законом вимог до порядку вчинення значного правочину та вчинив спірний договір в частині п. 3.1 Глави 3 із перевищенням ним обсягу повноважень на здійснення значного правочину;
- на підтвердження вартості чистих активів Підприємства за перше півріччя 2021 року подано до суду разом із зустрічним позовом останню затверджену фінансову звітність.
Доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:
- сам по собі договір № 101-БД від 03.08.2020 носив рамковий характер, а конкретні зобов'язання сторін щодо виготовлення та оплати продукції за конкретним об'єктом визначались у специфікаціях;
- твердження апелянта щодо обставин відсутності у нього заборгованості перед ТОВ «ОКЕАН-СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» є необґрунтованими, оскільки докази, на які посилається сторона, відсутні в матеріалах справи;
- Підприємство зверталось до господарського суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 30.11.2021 та № 3 від 21.02.2022, в задоволенні якого судовими рішеннями було відмовлено (справа № 902/329/22);
- в межах дослідження обставин справи № 902/329/22 суди встановили безпідставність посилань Підприємства щодо укладення додаткових угод під впливом насильства чи погрози насильства, щодо укладення правочинів всупереч інтересів апелянта, щодо вчинення значних правочинів керівником з перевищенням повноважень та з порушенням процедури із схвалення значного правочину та щодо наявності у Товариства заборгованості перед Підприємством;
- з посилань апелянта на дані його балансу, сума оспорюваного договору (26 054 574,48 грн) є меншою 50 % чистих активів Підприємства, а отже наведений правочин не є значним в розумінні ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
- в матеріалах справи відсутні докази виконання апелянтом свого зобов'язання щодо повернення позивачу за первісним позовом реально сплачених останнім на користь ТОВ «ОКЕАН-СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» за апелянта коштів в сумі 26 054 574,48 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (колегією суддів у складі: головуючого судді Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
20.09.2023 апелянтом до суду подано копію квитанції до платіжної інструкції №42210687 від 31.08.2023 про сплату судового збору в сумі 283 091,97 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2023 (у визначеному складі колегії суддів) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі №910/8671/22.
Розгляд справи № 910/8671/22 неодноразово відкладався.
В судовому засіданні 22.01.2024 суддями Скрипкою І.М., судді Михальською Ю.Б., Тищенко А.І. заявлено самовідвід від розгляду справи №910/8671/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 заяву суддів Скрипкою І.М., судді Михальською Ю.Б., Тищенко А.І. про самовідвід у справі №910/8671/22 задоволено. Матеріали справи №910/8671/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.01.2024 справу №910/8671/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/8671/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд цієї апеляційної скарги призначено на 06.03.2024.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 01.05.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні 01.05.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 01.05.2024 представники третіх осіб не з'явились, про час та місце судового розгляду третя особа-1 повідомлена належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Третій особі-2 було направлено ухвалу суду від 03.04.2024 про оголошення перерви, однак поштове повідомлення повернулось, оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою».
Додатково судом апеляційної інстанції неодноразово було розміщено оголошення на сайті «Судова влада» про розгляд цієї справи.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
2 серпня 2021 року між Товариством та Підприємством було укладено договір підряду № 0208/Ямп-К, а також додаткові угоди до вищевказаного правочину від: 20 жовтня 2021 року № 1, від 30 листопада 2021 року № 2 та від 21 лютого 2022 року № 3.
Відповідно до умов Договору ТОВ "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" прийнято зобов'язання поставити металеві конструкції мостового переходу на умовах DDP за адресою: автомобільна дорога загального користування державною значення Т-02-02 Могилів-Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань (Вінницька область) - майданчик об'єкту «Будівництво прикордонного мостового переходу через piкy Дністер на українсько-молдовському державному кордоні в районі населених пунктів Ямпіль-Косунець».
21.02.2022 року укладено Додаткову угоду №3 до Договору підряду №0208/Ямп-К від 02.08.021 року, згідно п. 1 якої Сторони вирішили розірвати Договір підряду №0208/Ямп-К від 02 серпня 2021 року.
Зазначені обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 902/329/22, які в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню у рамках вирішення цього спору.
12 листопада 2021 року між Підприємством та Товариством було укладено договір підряду № 1211/Км-Др, а також додаткові угоди до нього: від 20 жовтня 2021 року № 1 та від 6 грудня 2021 року № 2.
Згідно п. 1.1 договору № 1211/Км-Др ТОВ "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" зобов'язалось поставити та передати у власність, а ТОВ «Автострада трейд груп» прийняти та оплатити металоконструкції на об'єкті: «Залізнично-мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця» у відповідності з робочими кресленнями в асортименті та кількості відповідно до проєктної документації.
З метою виконання вищевказаних договорів та додаткових угод до них Підприємцем було укладено з ТОВ "Океан-Стальконструкція" договір від 3 серпня 2022 року № 101-БД, за яким останнє зобов'язалося здійснити безпосереднє виготовлення металоконструкцій.
У зв'язку з тим, що Підприємством не було повністю здійснено оплату коштів на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" за договором від 3 серпня 2022 року № 101-БД на загальну суму 26 054 574,48 грн, 24 червня 2022 року між Товариством та Підприємством укладено договір про покладення зобов'язань на третю особу, відповідно умов пункту 1.1. якого виконання обов'язку Підприємства по сплаті на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" коштів у розмірі 26 054 574,48 грн за вищевказаною угодою покладається на Товариство.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Пунктами 1 та 6 преамбули до вищевказаного договору сторони констатували: факт укладання вищевказаних договорів підряду з додатковими угодами до них, а також факт сплати Товариством у повному обсязі вартості металоконструкцій у загальній кількості 2997,359 тон за договором підряду від 2 серпня 2021 року та в кількості 917 тон за договором підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др.
За умовами пунктів 2.1. та 2.1.1. договору від 24 червня 2022 року Підприємство зобов'язалося негайно, одразу після підписання останнього, письмово повідомити ТОВ "Океан-Стальконструкція" про укладення даного правочину та надати йому один примірник такого договору, а також забезпечити надання Товариству письмової згоди кредитора на прийняття від Товариства виконання останнім грошового зобов'язання Підприємства.
Відповідно до пунктів 2.1.3. вказаного правочину в день отримання письмової вимоги Товариства після повного виконання ним зобов'язання Підприємства за договором від 3 серпня 2022 року № 101-БД на вищевказану суму, останнє зобов'язалося повернути позивачу сплачені на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" кошти шляхом переказу на поточний рахунок Товариства. Виконання вищевказаного зобов'язання Підприємства можливо шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.
Сторони домовились та визнали, що всі виготовлені ТОВ "Океан-Стальконструкція" металоконструкції, які на даний момент перебувають на відповідальному зберіганні за адресою: 54050, Миколаївська область, місто Миколаїв, Заводська площа, будинок 1, Миколаївський суднобудівний завод «Океан», є власністю Товариства і для розпорядження ними (у тому числі, перевезення їх у інше місце) не потрібні будь-які додаткові дії чи погодження Підприємства (пункт 3.1. вказаного правочину).
Підписуючи вказаний договір, Підприємство та Товариство гарантують що, укладання даного правочину, виконання будь-яких своїх зобов'язань за ним та використання будь-яких своїх прав за даним договором, у тому числі правочинів, пов'язаних із ним, не суперечать та не порушують будь-які закони, нормативні акти, судові рішення, накази, уповноваження, угоди та зобов'язання (пункти 4.1.2. та 4.2.5. договору).
27 червня 2022 року Товариство на виконання умов вищевказаного правочину листом від цієї ж дати вих. № 27/06-260 повідомило Підприємство про здійснення ним оплати грошових зобов'язань останнього на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" на суму 26 054 574,48 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 27 червня 2022 року № 15643. У вказаному листі Товариство також просило вважати строк виконання зобов'язань Підприємства за договором покладення зобов'язань на третю особу таким, що настав, з дати отримання даного повідомлення на електронну адресу відповідача.
Цього ж дня Товариство виставило Підприємству вимогу від 27 червня 2022 року вих. № 27/06-259/1 про необхідність сплати останнім коштів за договором у загальному розмірі 26 054 574,48 грн. Вказана вимога вручена Усу О.Л., як уповноваженому представнику Підприємства, під його особистий підпис 27 червня 2022 року.
Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 червня 2022 року було припинено зобов'язання Підприємства перед Товариством за договором про покладення зобов'язань на третю особу в розмірі 11 555 942,50 грн. Крім того, відповідно до пункту 6 вказаного акту залишок непогашеної заборгованості Підприємства перед Товариством становив 14 498 631,90 грн.
Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29 червня 2022 року було припинено зобов'язання Підприємства перед Товариством у розмірі 3 071 951,72 грн. Відповідно до наведеного акту залишок непогашеної заборгованості Підприємства становив 11 426 680,18 грн (пункт 6 акта від 29 червня 2022 року).
Зазначені акти про зарахування зустрічних однорідних вимог підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
У зв'язку з тим, що своє грошове зобов'язання Підприємство на вищевказану суму не виконало, 18 серпня 2022 року Товариство направило на адресу останнього претензію від цієї ж дати № 18/08-438 з вимогою погасити залишок заборгованості за договором в сумі 11 426 680,18 грн, а також сплатити інфляційних втрат, річних та неустойки. Однак вказана претензія була залишена Підприємством без відповіді та задоволення.
Наведене стало підставою для пред'явлення Товариством первісного позову у цій справі.
В свою чергу, Підприємством подано зустрічний позов про визнання недійсним договору про покладення зобов'язань на третю особу від 24.06.2022 в частині п.п. 1, 6 преамбули договору, пп. 2.1.3 п. 2.1 Глави 2 договору, п. 3.1 Глави 3 договору.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Щодо позовних вимог зустрічного позову
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Так, обґрунтовуючи підставу недійсності договору в частині п. 1 преамбули договору позивач за первісним позовом зазначав, що зазначений пункт містить посилання на додаткові угоди № 2 від 30.11.2021 року та № 3 від 21.02.2022 року до договору підряду № 0208/Ямп-К від 02.08.2021, які колишній генеральний директор ТОВ "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" Ус О.Л. підписав 19.04.2022 при тяжких для нього обставинах, вказаних ним в його нотаріатом посвідченій заяві № 443 від 28.04.2022 без належних на те повноважень на вчинення значного правочину.
В змісті наведених аргументів судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Виробнича компанія "Укрстальспецконструкція" зверталось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада трейд груп" про визнання недійсними додаткових угод від 20 листопада 2021 року № 2, від 21 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К та стягнення 560 040 896, 00 грн заборгованості за вказаним договором.
Обґрунтовуючи недійсність додаткових угод, Підприємство посилалось на те, що вони укладені під впливом насильства; внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з відповідачем, на шкоду інтересам Компанії (порушено загальні вимоги щодо добросовісності дій керівника); керівником з перевищенням повноважень, наданих статутом, генеральному директору, в тому числі і в частині укладання значного правочину в розумінні статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою а додатковою відповідальністю".
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.11.2022 року у справі № 902/329/22, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 та Верховного Суду від 20.06.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
В рамках розгляду названої справи судами встановлено, що ці додаткові угоди до договору не мали статус значних правочинів у розумінні норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не були вчинені уповноваженим представником Підприємства під дією насильства, у зв'язку з цим, підстав для визнання їх недійсними судами не встановлено.
Так, зокрема, в основу висновку про відсутність вчинення правочинів під впливом насильства було покладено заключення експертних досліджень, згідно яких встановлено відсутність будь-яких діагностичних ознак, які свідчили б про вплив на виконавця, якихось збиваючих факторів (природного чи штучного характеру) у досліджуваних підписах від імені ОСОБА_3 у додаткових угодах № 2 і № 3, акті прийняття-передання майна на відповідальне зберігання від 01.02.2022, акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 - 21.02.2022. Підписи виконано одним штучним приладом, відсутні ознаки штучного зістарювання документів. Документи виконано до березня 2022 року.
Також під час розгляду спору у справі № 902/329/22 встановлено, що доводи Підприємства про наявність тиску на його директора спростовується його заявами, як свідка. ОСОБА_3 спростував свою попередню заяву від 28.04.2022 щодо підписання спірних додаткових угод і актів 19.04.2022 у приміщенні поліції. У нотаріально посвідчених заявах від 24.06.2022, 10.11.2022 та у судовому засіданні вказав, що підписав вказані документи у дати їх складення добровільно та без примусу, тиску (фізичного або психологічного), без впливу обману, тяжких обставин або інших факторів, які могли б вплинути на його волевиявлення, у відповідності до статуту Підприємства та з відома учасників цієї юридичної особи та голови наглядової ради. Зменшення ціни за одиницю товару відбулося у зв'язку із укладенням нового договору, який був економічно вигідним та дозволяв уникнути збитків за договором підряду.
Товариством до відзиву на зустрічну позовну заяву у справі, що розглядається, долучено відповідні заяви директора Підприємства, в яких, серед іншого, зазначалось, що заява від 28.04.2022 була підписана ним під погрозами ОСОБА_4 - голови наглядової ради позивача за зустрічним позовом.
Отже, з урахуванням встановлених у справі № 902/329/22 обставин відсутності факторів впливу на директора позивача за зустрічним позовом під час підписання ним, зокрема, названих додаткових угод, які в силу приписів частині 4 статі 75 ГПК України мають преюдиційне значення при вирішенні цього спору, доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції заяви свідка від 28.04.2022 визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Також підлягають відхиленню і доводи апелянта в частині того, що додатковими угодами було змінено ціну товару, оскільки в рамках вирішення цього спору правова оцінка дійсності/ недійсності цих угод не надається з огляду на визначений позивачем за зустрічним позовом предмет позову та унормований процесуальним законом принцип диспозитивності господарського процесу.
Щодо аргументів зустрічного позову про те, що додаткова угода № 1 від 20.10.2021 до договору № 1211КМ-Др від 12.11.2021 не укладалась від такої дати, а додаткова угода № 2 від 06.12.2021 до договору № 1211КМ-Др від 12.11.2021 не існує, колегія суддів зазначає, що припущення сторонами в тексті правочину описки не може бути підставою для визнання такого пункту договору недійсним. Зазначене є підставою для внесення відповідних змін (виправлень) в порядку статті 651 ЦК України.
Відносно посилань апелянта на те, що договір в оспорюваних його частинах, зокрема, п. 1 преамбули та п. 3.1 Глави 3 договору вчинено директором Підприємства з перевищенням його повноважень при укладенні значних правочинів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства (ч. 2 ст. 44 Закону).
У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 916/40/19 зазначено, що частина 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що для правильного застосування цієї норми необхідним є встановлення:
1. Який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення.
2. Який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину.
Матеріалами справи підтверджується, що Підприємство не заперечує правомірності укладання спірного договору на користь третьої особи в цілому. Посилається на укладення договору в частині п. 1 преамбули та п. 3.1 Глави 3 договору з перевищенням повноважень на вчинення значного правочину. Однак, зазначені положення пунктів не містять чіткого визначення вартості майна чи суми. Так, п. 1 преамбули договору вміщує лише перелік договорів підряду та додаткових угод до них, а в п. 3.1 Глави 3 договору - міститься умова про належність Товариству права власності на майно, що знаходиться на відповідальному зберіганні та безперешкодне розпорядження ним відповідачем за зустрічним позовом.
В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом, посилаючись на наявну в матеріалах справи фінансову звітність за перше півріччя 2021 року та розмір (вартість) чистих активів Підприємства за третій квартал 2021 в сумі 96 579 000,00 грн, також не наводить суми від якої ним було визначено перевищення 50 % чистих активів цієї юридичної особи задля кваліфікації оспорюваної ним частин правочину як значного.
Поряд з цим, навіть у випадку визначення вартості майна виходячи із загальної суми правочину (26 054 574,48 грн), як слушно зауважено відповідачем за зустрічним позовом у його відзиві на апеляційну скаргу, вона не перевищує 50 % чистих активів Підприємства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування не доведено віднесення оспорюваного договору до значних правочинів в розумінні ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відтак, підстави для визнання недійсним п. 1 преамбули та п. 3.1 Глави 3 договору, з наведених в зустрічному позові мотивів, відсутні. Тож оскаржуване рішення у відповідній часині не підлягає скасуванню, позаяк є обґрунтованими та такими, що засновано на вірному застосуванні норм закону і повному дослідженні представлених доказів.
Як на підставу для визнання недійсним п. 6 преамбули договору позивач за зустрічним позовом посилається на те, що викладені в ньому відомості про повну оплату Товариством металоконструкцій, не відповідає дійсності, оскільки в судовому порядку стягується відповідна заборгованість (справа № 902/329/22).
В рамках розгляду справи № 902/329/22, як вже зазначалось вище у цій постанові, відмовлено в задоволенні позовних вимог в т.ч. щодо стягнення заборгованості, оскільки за результатами дослідження судами доказів встановлено обставини відсутності заборгованості.
Посилання апелянта на зміну ціни жодним чином не підтверджує наявність у відповідача за зустрічним позовом заборгованості, на якій наполягає апелянт у своїй скарзі.
Отже виснування суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 6 преамбули договору є правомірними. Доводами апеляційної скарги цих висновків не спростовано.
Обґрунтовуючи недійсність пп. 2.1.3 п. 2.1 Глави 2 договору позивач за зустрічним позовом зазначав, що положення зазначеної умови суперечить статтям 636, 606 ЦК України.
За змістом статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
За приписами частини 5 статті 626 ЦК України такий договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відхиляючи наведені вище доводи сторони суд першої інстанції зазначав, що враховуючи, що вищезазначеними положенням законодавства не встановлено заборони на можливість відплатності договору на користь третьої особи, умова спірного договору про повернення сплачених на користь третьої особи коштів не є такою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції та додатково в змісті доводів апелянта про те, що Товариство є боржником за зобов'язаннями перед Підприємством із оплати продукції за договором № 0208/Ямп-К, зазначає, що судовим рішенням у справі № 902/329/22 встановлено преюдиційні обставини повного розрахунку ТОВ "Автострада трейд груп" за отриманий товар за названим договором. Доводів щодо наявності заборгованості за іншими правочинами з наданням відповідних доказів стороною позивача за зустрічним позовом не наведено. В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом заперечує проти не оплати ним металоконструкцій в повному обсязі.
В контексті не доведення наявності у ТОВ "Автострада трейд груп" заборгованості підлягають відхиленню і необґрунтовані ствердження сторони про припинення зобов'язань у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі згідно ст. 606 ЦК України.
Резюмуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно відхилив посилання позивача за зустрічним позовом на положення статей 636, 606 ЦК України, позаяк визначена в пп. 2.1.3 п. 2.1 Глави 2 договору умова щодо наявності у Товариства права вимоги на повернення коштів узгоджується з приписами статті 528, 626 ЦК України.
Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, апеляційна інстанція визнає вірним висновок суду про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним у частинах: пункту 1 преамбули договору щодо зазначення додаткової угоди від 30 листопада 2021 року № 2, додаткової угоди від 22 лютого 2022 року № 3 до договору підряду від 2 серпня 2021 року № 0208/Ямп-К, додаткової угоди від 20 жовтня 2021 року № 1, додаткової угоди від 6 грудня 2021 року № 2 до договору підряду від 12 листопада 2021 року № 1211/Км-Др; пункту 6 преамбули договору; підпункту 2.1.3. пункту 2.1. глави 2 та пункту 3.1. глави 3 договору. Отже залишення зустрічного позову без задоволення є правомірним.
Щодо вимог первісного позову
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Як вже зазначалось у цій постанові, 24 червня 2022 року між Товариством та Підприємством укладено договір про покладення зобов'язань на третю особу, відповідно умов пункту 1.1. якого виконання обов'язку Підприємства по сплаті на користь ТОВ "Океан-Стальконструкція" коштів у розмірі 26 054 574,48 грн за договором від 03.08.2022 року № 101-БД покладається на Товариство.
У відповідності до платіжного доручення № 15643 від 27.06.2022 Товариством здійснено перерахування означеної суми на рахунок ТОВ "Океан-Стальконструкція" з призначенням платежу: «оплата за ТОВ «ВК «УССК» відповідно до договору про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року».
Вказане виконання зобов'язання Підприємства прийнято ТОВ "Океан-Стальконструкція". Докази повернення означених коштів як помилково сплачених в матеріалах справи відсутні.
Отже, виконавши зобов'язання відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом на підставі пунктів 2.1.3. договору вправі вимагати повернення сплачених ним коштів на користь третьої особи.
Відповідачу за первісним позовом скеровано вимогу про від 27 червня 2022 року вих. № 27/06-259/1 про необхідність сплати останнім коштів за договором у загальному розмірі 26 054 574,48 грн, яка отримана уповноваженим представником відповідача за первісним позовом, що стороною не заперечено.
Зазначена сума виконаного зобов'язання в результаті укладення між сторонами актів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.06.2022 та від 29.06.2022 була зменшена до 11 426 680,18 грн. Наведені обставини також апелянтом не заперечуються.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Підприємства в розмірі 11 426 680,18 грн за договором про покладення зобов'язань на третю особу від 24 червня 2022 року підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до Підприємства про стягнення зазначеної суми основного боргу. Тож позовні вимоги первісного позову в цій частині правомірно задоволено судом.
У зв'язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього 493 069,08 грн пені, нарахованої за період з 27 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року на відповідну суму основного боргу.
Суд першої інстанції, керуючись положеннями статей 546 - 549 ЦК України, 230 ГК України, відмовив у задоволенні даної частини позовних вимог, оскільки в укладеному між Підприємством та Товариством договорі від 24 червня 2022 року відсутнє письмове погодження щодо забезпечення здійснення виконання грошового зобов'язання Підприємства шляхом застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді пені.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеним виснуванням суду попередньої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
Також у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством своїх грошових зобов'язань за вищевказаним договором, позивачем за первісним позовом в порядку статті 625 ЦК України нараховано 434 213,85 грн інфляційних втрат та 62 501,44 грн трьох процентів річних за період з 27 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року на спірну суму основного боргу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши проведений позивачем за первісним позовом розрахунок даної частини позовних вимог, суд першої інстанції встановив його помилковість та визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 434 213,85 грн інфляційних втрат та 62 408,18 грн трьох процентів річних, з чим погоджується і апеляційна інстанція. Отже висновок суду про часткове задоволення названих позовних вимог первісного позову є обґрунтованим.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/8671/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, після виходу судді Алданової С.О. з лікарняного, - 15.05.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков