вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2024 р. Справа№ 910/16305/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024
у справі №910/16305/23 ( суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп"
про стягнення 123 925,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс груп" про стягнення 123 925,00 грн - страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує виплатою потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного транспортного засобу №202.19.2487197 від 18.09.2019, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування лише 05.06.2023, тобто із пропуском однорічного строку, що є підставою для відмови у здійсненні такої виплати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/16305/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.05.2022 про виплату страхового відшкодування;
- оскільки відповідна заява направлялась представником ТДВ «Експрес Страхування», який працював відділено у зв'язку із введенням військового стану, у останнього не збереглися документи про відправку такої заяви;
- повторна заява про виплату страхового відшкодування була направлена 05.06.2023;
- позивач реалізував своє право на отримання страхового відшкодування від відповідача та надав до суду лише ті докази, які у нього збереглися, та можуть підтверджувати відправлення засобами поштового зв'язку лише повторної заяви до відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16305/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/16305/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/16305/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 12.02.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/16305/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/16305/23 та роз'яснено сторонам, що справа буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
18.09.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №202.19.2487197, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «KIA/RIO/Comfort», державний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору: з 19.09.2019 по 18.09.2025.
23.12.2021 о 12:20 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Dacia Sandero», державний номер НОМЕР_2 по вул. Лубенській, 17 у м. Чернівці, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки «KIA RIO», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби пошкоджені.
Першотравневий районний суд м. Чернівці постановою від 27.01.2022 визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав штраф.
Водночас, 23.12.2021 о 12:20 год у м. Чернівці на вул. Лубенська, 17 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 , не дотримався безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення із автомобілем «Dacia Sandero», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Першотравневий районний суд м. Чернівці постановою від 25.01.2022 визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав штраф.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку експерта №20/22 від 05.02.2022 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Юзва С.Г., ринкова вартість автомобіля «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 становить 397 050,00 грн.
Крім того, відповідно до Зобов'язуючої пропозиції інтернет аукціону Audatex найвищою пропозицією за залишки автомобіля «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 , визначено у розмірі 125 000,00 грн.
Позивачем складено страховий акт №3.21.6386-1-2, згідно якого сума страхового відшкодування становить 253 050,00 грн (397 050,00 грн (ринкова вартість автомобіля) - 19 000,00 грн (франшиза) - 125 000,00 грн (залишкова вартість автомобіля).
Відповідно до зазначеного страхового акту, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 253 050,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЦО02500 від 04.05.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ТДВ «Експрес Страхування» зазначає, що внаслідок здійснення виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув право зворотньої вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Dacia Sandero», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/207358240 (ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн).
05.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 253 050,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
Таким чином, за твердженням позивача, оскільки відповідач не перерахував страхове відшкодування на користь позивача, останній звернувся до суду із цим позовом про стягнення із ПрАТ «УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп"» суми страхового відшкодування у розмірі 123 925,00 грн (253 050,00 грн (виплачена сума страхового відшкодування) / 2 (кількість винних у ДТП) - 2 600,00 грн (франшиза).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №3-303гс15.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Як було зазначено вище, ТДВ «Експрес Страхування» виплатило страхове відшкодування на користь страхувальника за пошкодження транспортного засобу «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №202.19.2487197 від 18.09.2019 та страхового акту №3.21.6386-1-2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля «KIA RIO», державний номер НОМЕР_3 , у ТДВ «Експрес Страхування» виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ПрАТ «УСК "Княжа Вієнна Іншуранс груп"».
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_4 , встановлена постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23.12.2022 у справі № 299/7073/22.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV ("Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
Відповідно до п. 36.1. Закону № 1961-IV у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому, саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 вказано, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДТП сталася 23.12.2021, проте позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування лише 05.06.2023, тобто із пропуском однорічного строку, що є підставою для відмови у здійсненні такої виплати.
При цьому, колегією суддів враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, в якій остання, дослідивши поняття «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи) та «преклюзивні строки» (в даному випадку - строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика тривалістю в 1 рік), встановила відмінність (нетотожність) цих понять (п.123), та, проаналізувавши ці поняття в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, дійшла висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності (п.135).
Тобто, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
В контексті вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивач не вчинив жодних активних дій для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом, а також те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що річний строк пропущено через незалежні від позивача причини.
При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилені доводи позивача, що ТДВ «Експрес Страхування» направило на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування ще у травні 2022 року, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього відправлення матеріали справи не містять.
Твердження апелянта, що у нього не збереглось доказів відправки такої заяви у зв'язку із оголошенням військового стану колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не доведено, як саме оголошення військового стану вплинуло на можливість представника позивача зберегти відповідний доказ та за яких обставин відповідний доказ був втрачений.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року у справі №910/16305/23.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16305/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі №910/16305/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/16305/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна