вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" травня 2024 р. Справа№ 910/15932/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Флорес Чоке Наун Хесус
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023, повний текст якого складено та підписано 21.12.2023
у справі № 910/15932/23 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця Флорес Чоке Наун Хесус
про стягнення заборгованості в розмірі 91 831,14 грн
У жовтні 2023 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Флорес Чоке Наун Хесус про стягнення заборгованості в розмірі 91 831,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії № 250666-0201 від 25.05.2021, в частині здійснення розрахунків.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Флорес Чоке Наун Хесус на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 67 127 грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 864 грн 58 коп., 3% річних у розмірі 3 838 грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.
Суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо постачання відповідачу теплової енергії, а факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є підставою для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії. Відповідач допустив порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 67 127,95 грн, сума якої останнім не спростована.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- судом не досліджено та не встановлено наявність у ОСОБА_1 необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочину від імені позивача (юридичної особи);
- право власності на об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення №1-6 (групи приміщень №54) в літ. А, загальною площею 153,80 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1 зареєстроване за фізичною особою, громадянином України ОСОБА_2, а не за Фізичною особою-підприємцем Флорес Чоке Наун Хесус, а тому останній не є набувачем права власності на зазначений об'єкт нерухомості;
- договір на постачання теплової енергії №250666-0201 від 25.05.2021, на думку апелянта, укладений з Фізичною особою-підприємцем Флорес Чоке Наун Хесус без згоди власника - фізичної особи, громадянина України ОСОБА_2;
- Фізична особа-підприємець Флорес Чоке Наун Хесус не є належним відповідачем у справі;
- на думку апелянта, порушено вимоги закону щодо чинності договору на постачання теплової енергії №250666-0201 від 25.05.2021, оскільки у договорі зазначено «м. Київ», тобто неможливо встановити місце його укладання;
- 08.09.2021 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про обстеження нежитлового приміщення №1-6 (групи приміщень №54) в літ. А, загальною площею 153,80 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1 на предмет відсутності системи для постачання опалення на цей об'єкт; позивач ніяк не відреагував на цю заяву;
- судом першої інстанції не надано належної оцінки розрахунку основної заборгованості за теплову енергію по договору на постачання теплової енергії №250666-0201 від 25.05.2021 за період з червня 2021 року по травень 2023 року, оскільки даний розрахунок, за твердженнями апелянта, не охоплює заявлений позивачем та судом період виникнення можливої заборгованості;
- суд дійшов помилкового висновку, що долучені позивачем докази розрахунку основної заборгованості за період з червня 2021 року по травень 2023 року є належними доказами, оскільки в цих документах відсутній підпис фізичної особи ОСОБА_2 та підпис ФОП Флорес Чоке Наун Хесус;
- вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних є безпідставними, оскільки були нараховані на основі невмотивованих вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
Зокрема, позивач зазначив наступне:
- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та Договору дарування нежитлових приміщень від 20.09.2019 (містяться в матеріалах справи) ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення №1-6 (групи приміщень №54) загальною площею 153,80 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 ;
- договір на постачання теплової енергії №250666-0201 від 25.05.2021 підписаний начальником управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» ОСОБА_1, яка діяла в момент підписання Договору на підставі довіреності №30/3/21-03 від 30.03.2021; недійсність цього правочину прямо не встановлена та судом не визнавалась;
- відповідачем не надано доказів відключення від отримання теплопостачання приміщень №1-6 (групи приміщень №54) загальною площею 153,80 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 ;
- суб'єктний склад у цій справі вірний;
- у справі наявні всі документи на підтвердження заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію;
- розрахунок стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних є обґрунтованим.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15932/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/15932/23. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Флорес Чоке Наун Хесус на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 910/15932/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.04.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.04.2024.
Оскільки апеляційну скаргу подано в строк встановлений законом, клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення не розглядалось.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25 травня 2021 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Флорес Чоке Наун Хесус укладено Договір на постачання теплової енергії №250666-0201 предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.
При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).
Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору теплопостачальна організація зобов'язується: постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору на споживача покладено обов'язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у Додатку № 4 до Договору.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 12.09.2019.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.1 та п. 8.4 Договору).
Додатком № 1 до Договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 26,04672 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0133 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0133 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1).
Згідно з п. 1 Додатку № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ) - 1 402,86 грн/Гкал.
Додатком № 4 до Договору визначено:
- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);
- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. 42: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3).
Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, відповідач своєчасно не сплатив вартість спожитої теплової енергії за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 67 127,95 грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 67 127,95 грн основного боргу, 20 864,58 грн інфляційних втрат та 3 838,61 грн 3 % річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 3 Правил № 1198 споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання").
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Матеріалами справи підтверджується, що 25 травня 2021 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" в особі начальника управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Огньової Т.Б., яка діє на підставі довіреності від 30.03.2021 № 30/03/21-03, та Фізичною особою-підприємцем Флорес Чоке Наун Хесус укладено Договір на постачання теплової енергії №250666-0201.
Договір на постачання теплової енергії №250666-0201 підписаний від імені СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» ОСОБА_1, яка на момент підписання договору діяла на підставі довіреності №30/3/21-03 від 30.03.2021 (копію додано до відзиву на апеляційну скаргу).
Згідно п. 3.2, 3.3. Довіреності, договори з продажу Підприємством теплової енергії, а також надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з продажем теплової енергії. Договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води фізичним та юридичним особам.
Отже, на підставі викладеного, у начальника УПТЕ СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Огньової Т.Б. надано необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення правочину від імені КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі Довіреності №30/3/21-03 від 30.03.2021.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Названа норма цивільного законодавства встановлює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду апеляційної інстанції апелентом не надано доказів спростування у встановленому законом порядку презумпції правомірності правочину, а тому посилання на відсутність в особи, яка підписала правочин від імені позивача, дієздатності є необґрунтованими. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу диспозитивності господарського процесу обставини правомірності/ неправомірності не підлягають дослідженню в рамках вирішення цього спору про стягнення заборгованості, позаяк будь-яких вимог в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України не заявлено.
Також не заслуговують на увагу і ствердження апелянта про належність нежитлового приміщення на праві власності саме громадянину України Флорес Чоке Наун Хесус, а не цій же особі зі статусом Фізичної особи-підприємця, та, відповідно, відсутності згоди власника на укладення відповідачем договору на теплопостачання. Адже, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. Тож, укладення договору особою зі статусом підприємця не може свідчити про його укладення відмінною особою з іншою право- та дієздатністю, в т.ч. щодо правомочностей на розпорядження майном.
Щодо тверджень скаржника про ненадання позивачем доказів використання нежитлового приміщення в підприємницькій діяльності відповідача колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач підписав даний правочин саме як фізична особа-підприємець, чим фактично засвідчив здійснення підприємницької діяльності в згаданому нерухомому майні, то у суду відсутні правові підстави для висновку про неналежність відповідача у даній справі.
Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 40 Правил 1198 передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У відповідності до пункту 2 Додатку № 4 до Договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Пунктом 5 цього ж Додатку визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, буд. 42: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Судом першої інстанції на підставі представлених до матеріалів справи доказів вірно встановлено, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на виконання умов договору у період з жовтня 2019 рік по грудень 2021 року надало обумовлені договором послуги на загальну суму 67 127,95 грн., що підтверджується копіями корінців нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання, актами приймання-передавання товарної продукції за означений період та обліковими картками щомісячного споживання за спірний період, які є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів статей 76, 77 ГПК України.
В змісті доводів та аргументів апеляційної скарги колегією суддів також встановлено, що нежитлове приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39, знаходиться в багатоквартирному будинку, який оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв'язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня. Доказів того, що нежитлове приміщення відповідача є самостійними об'єктами нерухомого майна з власною системою теплопостачання, апелянтом до матеріалів справи не надано.
На підтвердження факту постачання теплової енергії до вказаного житлового будинку за спірний період позивачем до позовної заяви надані корінці нарядів на включення та відключення будинку в період опалювального сезону, в яких абонентом зазначено КП «Введенське Подільського району м. Києва».
Зазначеними корінцями засвідчено факт підключення/відключення будинку за цією адресою в цілому. При цьому, як слушно зауважено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, корінці нарядів на підключення/відключення окремого нежитлового приміщення в будинку не видаються.
Посилання апелянта на те, що корінці нарядів підключення/відключення будинку в період опалювального сезону за спірний період видані на ім'я іншого споживача колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони видані на ім'я організації, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача.
Відносно посилань апелянта на те, що надані позивачем документи (акти приймання-передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за звітний період та актів звіряння) не містять підпис споживача (відповідача) колегія зазначає, що у відповідності до п. 5 Додатку до договору обов'язок з отримання первинних документів покладено саме на відповідача, який підписує відповідні документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.
На доводи апелянта щодо його звернення до позивача із заявою про необхідність обстеження приміщення на предмет відсутності системи для постачання опалення на цей об'єкт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VІІІ у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) регулюється Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019 (далі - Порядок № 169).
Згідно п. п. 1, 2 Розділу ІІ Порядку № 169 рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Рішення власника (співвласників) будівлі, в тому числі житлового будинку, про відключення від ЦО та/або ГВП приймається відповідно до вимог Цивільного кодексу України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «;Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
За змістом п. п. 3, 7, 13 Розділу ІІІ Порядку № 169 для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків.
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
Відповідач належними і допустимими доказами обставин відокремлення (відключення) від мереж централізованого опалення належного йому нежитлового приміщення в порядку вимог чинного законодавства не підтвердив, а тому відповідач є таким, що зобов'язаний здійснити відшкодування спожитої теплової енергії.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що нарахування плати за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей обсягів споживання, що відображено в облікових картках за о/р № НОМЕР_1 , та з урахуванням діючих в період споживання тарифів.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм), як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами в договорі було узгоджено, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з вересня 2019, а отже нарахування відповідачу доборів за жовтень 2019 - грудень 2020 не суперечить домовленості сторін.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінки представленим до матеріалів справи доказам, які підтверджують факт постачання на об'єкт споживача теплової енергії, а також її обсяг та вартість, а протилежні ствердження відповідача спростовується поданими позивачем документами.
Відтак висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованість у розмірі 67 127 грн 95 коп. є такими, що засновані на нормі закону та вірному дослідженні усієї сукупності доказів.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку ним було нараховано 20 864,58 грн інфляційних втрат та 3 838,61 грн річних за загальний період прострочення з 01.06.2021 по 31.05.2023.
Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених до стягнення наведених вище сум та встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, судове рішення відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).
Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/15932/23 залишити без змін.
Матеріали справи №910/15932/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова