ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС”
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 25.01.2024)
у справі №916/4/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС”
до відповідача: Комунального підприємства “Одесміськелектротранс”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”
про стягнення 15 671,42 грн,
Коротка історія справи та короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 Приватне акціонерне товариство “Cтрахова група “ТАС” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства “Одесміськелектротранс” про стягнення 15 671,42 грн. сплаченого страхового відшкодування.
Предметом спору у даній справі є стягнення страховиком (позивачем) потерпілої сторони з власника транспортного засобу винної сторони (відповідача) різниці між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховиком відповідача (Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”) страховим відшкодуванням, яка становить за розрахунком позивача - 15 671,42 грн (55647,48грн - 40 976,06 грн), за подією (ДТП), яка сталась 24.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2023 залучено ОСОБА_1 та Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що оскільки сума страхового відшкодування не перевищила ліміт відповідальності страховика відповідача (Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”), а укладаючи договір добровільного страхування № У-У/2020/26 від 28.12.2019, відповідач розраховував, що боржником у деліктному зобов'язанні в межах ліміту страхового відшкодування є саме страховик - Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”, то відповідач, який має застраховану цивільну відповідальність, не має відшкодовувати позивачу різницю страхового відшкодування, а позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди більша ніж сума сплаченої страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” про стягнення такої різниці.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство “Cтрахова група “ТАС” 13.02.2024 звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у даній справі та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зокрема скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не були встановлені всі обставини, що мають значення для справи, а саме суд не врахував, що 24.08.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю №2349 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілем “Renault” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; постановою Приморського суду м. Одеси від 24.09.2020 у справі №522/15817/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; позивач відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №А505275 від 17.03.2017, витяг №FO-496578 до договору №А505275 від 17.03.2017, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 56 647,48 грн; на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність трамваю №2349 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №9/2020/26, у зв'язку з чим Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 40 976,06 грн. (з урахуванням зносу автомобіля “Renault” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 );а тому з урахуванням ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №922/1436/17 позивач заявляє про право на отримання з відповідача страхового відшкодування на різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою страховою виплатою, що складає 15671,42 грн. (55647,48 грн. - 40976,06 грн.).
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апелянтом не надано належних доказів на спростування висновків суду. Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання апелянта на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у справі №922/1436/17 на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вони стосується правовідносин у порядку обов'язкового страхування, а у даному випадку укладений з Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” договір, є договором добровільного страхування, яким передбачена відповідальність страховика у межах суми ліміту, а саме 100 000грн.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційною скаргою зареєстрована судом 19.02.2024 за вх.№575/24. Одночасно із поданням апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№590/24 від 19.02.2024).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.02.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
01.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/4/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн та відсутності доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів ОСОБА_1 . Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
В межах встановленого ухвалою суду від 06.03.2024 строку, від скаржника надійшли клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги: від 13.03.2024, зареєстроване за вх.№575/24/Д1, та від 14.03.2024, зареєстроване за вх.№575/24/Д2.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23 (вх.№590/24 від19.02.2024) залишено без розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, оскільки Приватним акціонерним товариством “Cтрахова група “ТАС” оскаржується рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Встановлено учасникам справи строк до 05.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи
17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством “Cтрахова група “ТАС” (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УЛФ Фінанс” укладений договір добровільного страхування наземного транспорту А505275.
28.12.2019 між Комунальним підприємством “Одесміськелектротранс” (страхувальник, відповідач) та Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” (страхових) укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) №У-У/2020/26.
Відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є страхування майнових інтересів, що не суперечать закону і пов'язаних з відшкодуванням страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована) шкоди, заподіяної ним третій особі, а саме: фізичній особі або її майну та (або) майну юридичної особи, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу; страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату, на умовах, що регулюються цим договором.
Згідно з п.2.1 договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого Т3 і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За п.п. 3.1-3.5 договору страхові суми встановлені окремо для відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна третім особам внаслідок експлуатації кожного окремого забезпеченого ТЗ, які зазначені у додатку №1 до договору; загальна страхова сума за договором визначена у додатку №1 до договору; ліміт відповідальності страховика - сума, що не перевищує визначену в п.3.2 договору страхову суму й у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку; ліміт відповідальності страховика при експлуатації кожного окремного забезпеченого ТЗ становить: заподіяння шкоди життю та здоров'ю третіх осіб - 50000 грн.; за заподіяння моральної шкоди третім особам - не відшкодовується; завдання збитку майну третіх - 100000 грн.; страхові тарифи за кожним забезпеченим Т3 зазначені у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 договору страховий платіж за кожним забезпеченим ТЗ за договором зазначений у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною; загальна сума договору складає 3382575 грн., з урахуванням п.1.2 договору; загальний страховий платіж за цим договором зазначений у додатку №1 до договору.
Згідно з п.10.2 договору сума страхових відшкодувань за одним або декількома страховими випадками, що сталися протягом дії договору, не може перевищувати страхову суму (ліміт відповідальності) за договором; всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно.
Відповідно до п.10.6.1 договору у разі завдання збитків майну третіх осіб розмір збитків визначається: у разі пошкодження ТЗ у розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу, включаючи витрати на усунення пошкоджень, завданих навмисно з метою порятунку потерпілих третіх осіб внаслідок ДТП, з евакуацією ТЗ з місця ДТП.
Додаток №1 до договору №У-У/2020/26 визначає перелік забезпечених транспортних засобів.
24.08.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:
- ТЗ - трамвай №2349, власник - КП “ОМЕТ”, водій - ОСОБА_1 , номер страхового полісу - 9/2020/26, страховик - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”;
- ТЗ - Renault Logan, НОМЕР_1 , власник - ТОВ “УЛФ Фінанс”, водій - ОСОБА_2 , номер страхового полісу - 6793159, страховик - АТ “Cтрахова група “ТАС”.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В матеріалах справи наявна постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2020 по справі №522/15817/20, за якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню по статті 124 КУпАП у вигляді штрафу. Приймаючи дане рішення, суд зазначив: 24.08.2020 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №083727 про те, що 24.08.2020 року о 21.00 год. водій керував трамваєм №2349, маршрут №5, в м. Одесі, по вул. Колонтаївській в бік вул. Балківської, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом “Renault Logan”, який зупинився попереду; транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №083727, в якому значиться відомості про учасників ДТП.
25.08.2020 Комунальне підприємство “Одесміськелектротранс” подало до страховика - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
27.08.2020 водій ТЗ Renault Logan, НОМЕР_1 , який належить ТОВ “УЛФ Фінанс” подав до страховика - АТ “Cтрахова група “ТАС” заяву про настання події.
08.09.2020 ТОВ “УЛФ Фінанс” подало до страховика - АТ “Cтрахова група “ТАС” заяву на виплату страхового відшкодування.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано та матеріали справи містять:
- акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість);
- ремонтна калькуляція №18602_01 від 08.09.2020;
- рахунок №07/09/20/02 від 07.09.2020 здійснений ФОП Цірень В.В.;
- страховий акт АТ “Cтрахова група “ТАС” №20145/01/920 від 09.09.2020, в якому зазначено суму, що належить до сплати - 56647,48 грн.; додаток до страхового акту, який визначає розрахунок суми страхового відшкодування у розмірі 56647,48 грн.;
- платіжне доручення №123918 від 11.09.2020 про сплату АТ “Cтрахова група “ТАС” 56647,48 грн. згідно рахунку №07/09/20/02 від 07.09.2020.
Також в матеріалах справи наявні: пояснення ОСОБА_1 ; посвідчення водія Мордюженка О.В.; подорожній лист №115; фотоматеріали з місця ДТП.
В матеріалах справи наявний аварійний сертифікат №57-D/77/9 від 05.11.2020, за яким:
- замовник - ТДВ “Страхова компанія “Гардіан”;
- виконавець - ФОП Видута Д.Ю.;
- об'єкт дослідження - Renault Logan, НОМЕР_1 ;
- мета дослідження - визначення вартості матеріального збитку;
- узагальнені результати дослідження: ринкова вартість - 244487,46 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,295; вартість відновлювального ремонту - 54094,50 грн (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 45240,08 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 40976,06 грн.
У заяві від 24.09.2020 АТ “Cтрахова група “ТАС” просило ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” здійснити відшкодування шкоди у розмірі 56647,48 грн.
В матеріалах справи наявний страховий акт ТДВ “Страхова компанія “Гардіан” №ДЦ/2317/1 від 19.11.2020, в якому відображено відомості про подію, яка відбулась 24.08.2020, учасників події та визначено, що подія кваліфікується як страховий випадок та вирішено здійснити страхове відшкодування у розмірі 40 976,06 грн.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №4838 від 23.11.2020 про сплату Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” на користь АТ “Cтрахова група “ТАС” 40 976,06 грн страхового відшкодування згідно страхового акту №ДЦ/2317/1, регрес за ОСОБА_1 , справа №18602/01/2020/90.
У відповіді від 09.02.2023 на адвокатський запит позивача, Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” щодо страхової справи стосовно ДТП, що мала місце 24.08.2020 повідомила, зокрема, про те, що розмір страхового відшкодування становить 40 976,06 грн (без врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), який було здійснено відповідно до аварійного сертифіката №57-D/77/9 від 05.11.2020; виплату страхового відшкодування в розмірі 40 976,06 грн. було здійснено 23.11.2020.
Вважаючи, що різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченою страховою виплатою за спірними правовідносинами має бути стягнуто з відповідача, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, у задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідач, який має застраховану цивільну відповідальність, не має відшкодовувати позивачу різницю страхового відшкодування, а позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди більша ніж сума сплаченої страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” про стягнення такої різниці.
Позиція суду апеляційної інстанції
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 стптті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За визначенням статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України «Про страхування»).
Згідно з частини 2 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За визначенням статті 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого ВСУ в постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, що виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. У постанові зазначено, що існує виключна правова проблема, яку необхідно вирішити для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Спрямовування судової практики шляхом неврахування наявності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", нівелює існування цього правового інституту як такого. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість нього. За умов, встановлених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває права зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З матеріалів справи вбачається, що винним у зазначеному ДТП визнано працівника відповідача, водночас цивільна відповідальність останнього застрахована договором не обов'язкового, а добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) № У-У/2020/26 від 28.12.2019 та у зазначеному договорі визначений ліміт відповідальності страховика за збитки майну третіх осіб, який становить 100000,00 грн. (п. 3.4.3 договору добровільного страхування №У-У/2020/26). Також, умовами п. 10.2 цього договору встановлено, що всі збитки, що перевищують страхову суму або ліміт відповідальності, зазначені в договорі, відшкодовуються страхувальником самостійно.
Позивач у позовній заяви зазначив, що згідно страхового акту ним було розраховано розмір страхового відшкодування, який склав 55 647,48 грн та який Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” повинно відшкодувати, при цьому останнє сплатило позивачу страхове відшкодування лише у розмірі 40 976,06 грн, а 15 671,42грн не були сплачені ним, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума сплаченого Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 40 976,06 грн та сума завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту у 100 000,00 грн, визначеному в договорі добровільного страхування №У-У/2020/26, а тому враховуючи, що сума страхового відшкодування не перевищила ліміт відповідальності страховика відповідача, а укладаючи договір добровільного страхування № У-У/2020/26 від 28.12.2019, відповідач розраховував, що боржником у деліктному зобов'язанні в межах ліміту страхового відшкодування є саме страховик - Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”, відповідач, який має застраховану цивільну відповідальність, не має відшкодовувати позивачу різницю страхового відшкодування, а позивач, вважаючи, що сума завданої шкоди більша ніж сума сплаченої страховиком відповідача, має право на звернення до суду з вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан” про стягнення такої різниці.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Належним відповідачем вступає особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення, відтак визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом. При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Отже, беручи до уваги, необґрунтованість позовних вимог, а також встановлення того факту, що позивач наділений правом на звернення до суду з відповідними позовними вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гардіан”, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області, викладеним у рішенні від 18.01.2024 у даній справі про відсутність правових підстав для задоволення позову, поданого позивачем до неналежного відповідача.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування зазначених обставин, апелянт лише посилається на обставини справи, які на його думку не були враховані судом, однак колегія суддів враховуючи вищевикладені обставини справи їх відхиляє як безпідставні не обґрунтовані.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, оскільки доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, а твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 18.01.2024 у справі №916/4/23 не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Cтрахова група “ТАС” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі №916/4/23 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 14.05.2024.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя І.Г. Філінюк