ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 травня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4390/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024
по справі №916/4390/23
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 20 912,95 грн.
суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.01.2024 року.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) про стягнення 20 912,95 грн.
Позовні вимоги із посиланням на статтю 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок і розмірі виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних» від 23.11.2006 № 1664, обґрунтовані наявністю у Позивача права на відшкодування витрат за період перебування на військових навчальних зборах працівників.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 позов задоволено.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 20 912,95 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із вказаним, судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі №916/4390/23 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що пунктом 6 Порядку встановлено, що видатки, пов'язані з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 №1644 у 2006 та наступних роках, здійснюються у межах коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За твердженням скаржник, роботодавець ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав право на отримання відшкодування витрат на виплату середньої заробітної плати за весь період проходження зборів за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони у межах наявного у той час бюджетного періоду, який закінчився 31 грудня 2021 року.
Наведене дає підстави для висновку про те, що після закінчення бюджетного періоду роботодавець ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратив право на отримання вищезазначених витрат у межах наявного у той час бюджетного періоду, який закінчився 31 грудня 2021 року.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 №1644 та вищевказаної Інструкції, не позбавляли роботодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після закінчення бюджетного періоду повторно звернутися щодо отримання покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори у відповідний визначений Інструкцією спосіб, у межах наступного (іншого) бюджетного періоду.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4390/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4390/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі №916/4390/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
28.02.2024 матеріали справи №916/4390/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 поновлено ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі №916/4390/23.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі №916/4390/23.
Визначено розглянути апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 по справі №916/4390/23 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.
20.03.2024 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
За період перебування на військових навчальних зборах у 2021 році, АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Одеська залізниця» виробничого підрозділу «Одеська дистанція електропостачання» нарахувала та виплатила працівникам середньомісячну заробітну плату, а саме: 1) період проходження зборів з 19.07.2021 по 20.08.2021 в сумі 14 023,66 грн.; 2) період проходження зборів з 22.07.2021 по 03.08.2021 в сумі 6 889,29 грн.
Загальний розмір нарахованих та виплачених сум, що підлягають відшкодуванню становить 20 912,95 грн.
Перебування працівників Позивача на зборах підтверджується наказами про призив працівників на навчальні збори від 19.07.2021 № 14-12/430, від 21.07.2021 № 14-12/437, повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.07.2021, довідкою від 04.08.2021 № ВМ/3884 та Відомостями /а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13/.
На адресу Приморського та Біляївського районих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Позивачем направлялись листи від 19.08.2021 № 05/1612 та 03.09.2021 № 05/1695 разом із рахунками для відшкодування вищезазначених витрат. Відшкодування витрат або відповідей про відмову Позивачем не отримано.
Службою електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 лист від 28.02.2023 № Е-15/238 з проханням відшкодування вищезазначених витрат. Отримано лист-відповідь від 03.04.2023 № 943/5997 з пропозицію надіслати повторно оригінали рахунків.
Позивачем листами від 10.04.2023 № Е-15/604 (вхід. від 10.04.23 № 7243) та № Е-15/607 вказану інформацію надано Відповідачу (вхід. від 10.04.2023 № 7244) разом із рахунками. Відшкодування витрат або відповіді про відмову Позивачу не надходило.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 20 912,95 грн з підстав невиконання останнім зобов'язань щодо компенсації заробітної плати за період перебування працівника позивача на військових зборах.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
Відповідно до частини тринадцятої статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Положеннями пунктів 7, 8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, яка затверджена наказом Міністром оборони України від 12.03.07 №80 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України за № 269/13536 від 26.03.2007) передбачено, що за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місця роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяць зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п.11 Інструкції).
Пунктом 12 Інструкції (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у томі числі ї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). До додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією. Чинним законодавством не передбачені терміни надання документів де військових комісаріатів.
Відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Пунктом 8 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних з проходженням служби у військовому резерві, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних і резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
Позивачем виконано вимоги законодавства та дотримано порядок подання до районних військових комісаріатів рахунків та відомостей до них на відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої позивачем військовозобов'язаним працівникам, що в свою чергу зумовлює виникнення обов'язку у відповідача для відшкодування позивачу вищевказаних витрат.
Проте, всупереч наведеному вище, відповідачем не здійснено відшкодування витрат позивачеві жодним чином.
Стосовно доводів скаржника щодо відсутності фінансування для компенсації виплат середньої заробітної плати підприємствам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаним від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Крім того, у рішення Конституційного Суду України неодноразово висловлювалась правова позиція щодо неможливості поставлення гарантованих законом виплат, пільг тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
Аналогічної правової позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 року у справі №908/3349/16.
Також, у постанові Об'єднаної Палати від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 Верховний Суд вказав, що відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Крім того, колегією суддів не приймається довід скаржника щодо недотримання Позивачем порядку, який передбачає певний визначений відповідним нормативно-правовим актом України механізм реалізації наявного права на отримання компенсації витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, оскільки Позивачем направлялись територіальному центру комплектування листи разом із рахунками від 19.08.2021 № 05/1612 та 03.09.2021 № 05/1695, зокрема, й на вимогу Відповідача повторно від 10.04.2023 № Е-15/604 та № Е-15/607.
Стосовно повноважень посадових осіб позивача, то колегією суддів досліджено Положення про виробничий підрозділ служби електропостачання Одеська дистанція електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та Положення регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що було належним чином обґрунтовано судом першої інстанції та зазначено, що відповідно до пункту 2.1 Положення про регіональну філію «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 04.03.2021 № Ц-56/24 Ком.т, філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця», не має статусу юридичної особи.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 у справі №916/4390/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 у справі № 916/4390/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир