Справа № 576/821/24
Провадження № 2/576/242/24
14 травня 2024 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сапона О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Діджи Фінанс” до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю „Мілоан”, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 28 квітня 2021 року між ТОВ „Мілоан” та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №3896072, який підписано електронним підписом відповідача шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронний підпис). За умовами кредитного договору відповідач отримав грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на його картковий рахунок та зобов'язався вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. 13 вересня 2021 року між ТОВ „Мілоан” та ТОВ „Діджи Фінанс” було укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ „Діджи Фінанс” набуло до відповідача права грошової вимоги в сумі 28990,78 грн.. Однак, в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач належно не виконував взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Таким чином ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в сумі 28990,78 грн. (6451 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21769,78 грн. - заборгованість за відсотками, 770 грн. - заборгованість за комісійними винагородами, 0,00 грн. - заборгованість за пенею), які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Наступного дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відсутній за зареєстрованою у встановленому порядку адресою проживання. Відзив на позов не подав.
У відповідності до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Третя особа - ТОВ „Мілоан” копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви разом з додатками до неї отримала 11 квітня 2024 року. У встановлений судом строк пояснень щодо позову не подала.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що 28 квітня 2021 року між ТОВ „Мілоан” та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №3896072, який підписано електронним підписом відповідача шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронний підпис). За умовами кредитного договору відповідач отримав грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на його картковий рахунок та зобов'язався вчасно повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.
13 вересня 2021 року між ТОВ „Мілоан” та ТОВ „Діджи Фінанс” було укладено договір факторингу, згідно якого ТОВ „Діджи Фінанс” набуло до відповідача права грошової вимоги в сумі 28990,78 грн..
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Однак, судом встановлено, що в порушення умов вищевказаних кредитних договорів, відповідач належно не виконував взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Заборгованість за кредитним договором становить 28990,78 грн. (6451 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21769,78 грн. - заборгованість за відсотками, 770 грн. - заборгованість за комісійними винагородами, 0,00 грн. - заборгованість за пенею).
Також, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.
Таким чином, виходячи з вимог вищевказаних Законів, а також зважаючи на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позов та заперечити проти нього, суд вважає необхідним стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 28990 грн..
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.(а.с.7,14-16).
Так, частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат. Так, у справі № 755/9215/15 Верховний Суд вказав: «Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню». Тобто, суд вправі зменшити розмір відшкодування правничої допомоги у разі несправедливості (необґрунтованості) такої вимоги або і взагалі відмовити у такому відшкодуванні (якщо у таких витратах відсутня необхідність).
Тому, враховуючи складність вказаної справи, - а саме, що це справа про стягнення заборгованості за кредитними договором, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатським бюром робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. з урахуванням співмірність виконаних адвокатським бюром робіт та заявленої суми до стягнення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Діджи Фінанс” задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Діджи Фінанс”, розташованого по вул. Авіоконструктора Горя Сікорського, 8 в м. Києві, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 3896072 в сумі 28990,78 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Діджи Фінанс” 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 1500 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон